WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові аспекти гармонізації податкового законодавства України у сфері непрямого оподаткування з правом ЄС - Реферат

Правові аспекти гармонізації податкового законодавства України у сфері непрямого оподаткування з правом ЄС - Реферат


Реферат на тему:
Правові аспекти гармонізації податкового законодавства України у сфері непрямого оподаткування з правом ЄС
Розширення Європейського Союзу, яке відбулося 1 травня 2004 року, відкрило нові перспективи для співробітництва між Україною та Європейським Союзом. 21 лютого 2005 року, під час Ради співробітництва ЄС - Україна, в Брюсселі був підписаний новий План дій, який засвідчив бажання нашої держави здійснити перехід від політики сусідства до більш тісної співпраці в межах політики зближення з ЄС. Складовою частиною Плану дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу є план роботи з адаптації законодавства України, в тому числі і податкового до стандартів ЄС. Адаптація податкового законодавства повинна проходити в межах зобов'язань, які взяла на себе наша держава в Угоді про партнерство та співробітництво (УПС) та сприяти розвитку національного податкового законодавства в напрямі його зближення з податковим законодавством ЄС.
Враховуючи те, що податкова система України значно відрізняється від податкової системи ЄС, а податкове законодавство постійно змінюється, діяльність органів державної влади повинна бути спрямована на усунення вказаних перешкод, з метою створення сприятливих умов для європейської інтеграції України.
Підготовкою національного законодавства до гармонізації із законодавством ЄС займаються Комітет Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції, Координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства при Міністерстві юстиції України, Управління з питань європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України, яке виконує обов'язки Служби Віце-прем'єр міністра з питань європейської інтеграції.
Дослідженню євроінтеграційних процесів у податковій сфері приділяють увагу такі науковці, як Т. Вовк, О. Водянніков, А. Гальчинський, Б. Губський, Л. Ентін, Г. Зінов'єв, М. Клемент'єв, І. Коноваленко, К. Максимець, В. Муравйов, А. Поручник, Г. Толстопятенко та ін. Разом з тим, питання адаптації податкового законодавства України до законодавства ЄС досі залишається невирішеним. Це обумовлює актуальність теми даного наукового дослідження.
Метою статті є правовий аналіз законодавства ЄС у сфері непрямого оподаткування, його співставлення із законодавством України та висловлення пропозицій щодо усунення виявлених розбіжностей.
Вважаємо за доцільне, в першу чергу, зупинитися на характеристиці податку на додану вартість, який на сьогодні є основним непрямим податком у державах-членах ЄС. Крім того, наявність ПДВ у податковій системі держави є обов'язковою умовою її приєднання до ЄС. Це пояснюється насамперед тим, що фінансові надходження від ПДВ є основним джерелом наповнення бюджету ЄС.
Базовою щодо оподаткування податком на додану вартість є Шоста Директива Ради 77/388/ЄЕС від 17.05.77 р. з питань гармонізації законодавства держав-членів, що регулює податки з обігу - Спільна система справляння податку на додану вартість: єдиний принцип визначення суми податку (Директива 77/388). Приведення законодавства України у відповідність з Шостою Директивою передбачає внесення змін і доповнень у першу чергу до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (Закон України).
Найбільші розбіжності в положеннях даних нормативно-правових актів, що потребують гармонізації, стосуються неоднозначного трактування таких понять, як об'єкт оподаткування ПДВ, платник податку, розмежування видів податкових пільг і ставок податку на додану вартість. Так, відповідно до ст. 2 Директива 77/388 об'єктом оподаткування ПДВ виступає здійснення за відшкодування платником податку поставок товарів і послуг, а також імпорту товарів. Враховуючи те, що головною ознакою поставки товарів є передача саме прав розпорядження річчю як власника, а не передача права власності на річ de jure, модернізації потребує п. 3.1 ст. 3 Закону України, в якому необхідно зробити застереження про оподаткування тільки тих операцій, які передбачають отримання відшкодування та виключити положення частин 1 та 3 п. 1.4 ст. 1, в яких ідеться про оподаткування безоплатно наданих товарів та послуг. Ці положення наявні у визначеннях понять "продаж товарів" та "продаж послуг" (робіт).
Розбіжності в поняттях "платник податку" стосуються того, що згідно зі ст. 4 Директива 77/388 платник податку - це будь-яка особа, яка самостійно здійснює у будь-якому місці будь-яку господарську діяльність з виробництва, продажу товарів і надання послуг незалежно від мети та результату такої діяльності. У розумінні Закону України в дане поняття включається, по суті, зміст поняття податковий боржник, тобто під платником податку розуміється особа, на яку покладено зобов'язання утримати та внести податок до бюджету.
Існують розбіжності у наданні податкових пільг, передбачених статтями 13-15 частини 10 Директива 77/388 та статтею 5 Закону України, що виражаються у застосуванні режиму звільнення від обкладання ПДВ певних видів операцій, а саме професійної діяльності лікарів і середнього медичного персоналу, послуг зубних техніків, дантистів із протезування, навчання, яке проводиться вчителями приватно тощо. Потрібно зауважити, що Шоста Директива не передбачає надання податкових пільг щодо поставки переробним підприємствам молока та м'яса сільськогосподарськими товаровиробниками, як це передбачено підпунктом 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону та ряду інших подібних пільг. Врахування даних особливостей повинно мати місце і в статтях Закону, зокрема такий підхід до надання пільг повинен вплинути на обмеження численних пільг з оподаткування, що надаються пріорітетним галузям національної економіки.
При цьому не менш важливими є розбіжності, що стосуються ставок ПДВ. Згідно зі ст. 12 Директива 77/388 встановлено, що стандартна ставка ПДВ визначається кожною державою-членом ЄС як відсоток до оподатковуваної суми і повинна бути однаковою для поставок товарів і надання послуг. Держави-члени ЄС можуть застосовувати одну або дві знижені ставки податку з метою попередження будь-якого можливого ухилення від оподаткування. Такі ставки визначаються як відсоток до оподатковуваної суми, який не може бути меншим 5 %, та застосовуються до товарів і послуг, перерахованих у додатку Н до Директиви 77/388, а саме: продуктів харчування та кормів для тварин, питної води, фармацевтичної продукції, медичного обладнання, пасажирських транспортних послуг, книг, журналів, газет тощо. Отже, за державами-членами ЄС залишається право встановлення ставки податку, яка б відповідала їх національним інтересам і дозволяла диференціювати податковий тягар на товари та послуги, що мають вагоме соціальне значення. Тому існуючі ставки ПДВ у нашій державі є допустимими. Проте в межах Закону потрібно говорити, перш за все не про їх зниження в цілому, а про їх диференціацію,тобто можливість встановлення зменшених ставок ПДВ залежно від об'єкта оподаткування. Такий підхід до визначення ставки ПДВ дозволить не тільки зменшити податковий тягар для платника податку, а й суттєво вплине на наповнення Державного бюджету України.
Тепер звернемося до визначення особливостей справляння акцизного збору за законодавством ЄС та його співставлення із національним законодавством про
Loading...

 
 

Цікаве