WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) як об’єкт захисту - Реферат

Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) як об’єкт захисту - Реферат

об'єкта.
Ці наведені дві норми, узгоджені між собою, відповідають загальним цивільно-правовим засадам і не викликають ніяких зауважень. Проте наступна норма ч. 3 ст. 1112 ЦК містить такий припис: "При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за автором, якщо інше не встановлено договором".
Ст. 1112 ЦК проголошує, що право власності на твір образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить замовнику. І тут у цій же частині статті приписує: "майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, належить творцеві цього твору".
Що ж все таки належить замовникові? Він проголошений власником твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, але без будь-яких прав. Майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за творцем. Йому ж належать і особисті не майнові права. Отже, власник твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, має твір, але не має ніяких прав на цей твір.
Це нова фігура у цивільному праві України, новий суб'єкт права інтелектуальної власності без цих прав. Це нонсенс. Такого суб'єкта сучасне цивільне право ще не знало. Не може бути суб'єкта прав без будь-яких прав. Такі норми будуть викликати непорозуміння при їх застосуванні. Як діяти судді, коли ЦК одного проголошує власником об'єкта права інтелектуальної власності, а другого суб'єктом прав інтелектуальної власності на цей же об'єкт.
Може саме в цій конструкції ховається зміст даної норми. Адже зазначена норма (ч. 3 ст. 1112 ЦК) приписує: до замовника твору образотворчого мистецтва переходить право власності, на оригінал замовленого твору, а за творцем залишаються майнові права інтелектуальної власності на цей твір. Йому ж належать і особисті немайнові права інтелектуальної власності на цей твір.
Тоді постає запитання, право власності на твір образотворчого мистецтва і права інтелектуальної власності на цей же твір - це одне і те ж право, принаймні, за своїм захистом, чи це різні права. Якщо це різні права, то в чому їх відмінність. Такі питання слід чітко з'ясувати, оскільки цю головоломку доведеться розв'язувати суду (судді).
Право інтелектуальної власності на оригінал твору образотворчого мистецтва і право власності на оригінал цього ж твору за своїм змістом, принаймні, це одне і те ж. Майнові права інтелектуальної власності на будь-який об'єкт, визначені ст. 424 ЦК, охоплюються поняттям права власності за ч. 1 ст. 317 ЦК. Такий висновок підтверджується і ст.41 Конституції України.
Автор даної роботи також виходить з того, що право власності на будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності і право інтелектуальної власності, принаймні, за своїм змістом це одне і те ж право. Різниці в змісті цих прав немає.
Проте неузгодженість норм ч. 3 ст. 1112, чи, навіть, їх суперечливість наявна. Як же розв'язати це спірне питання? Зазначена спірність не така проста, як видається. Уявімо собі ситуацію: автор надгробного пам'ятника, створеного за замовленням, вирішив якось розтиражувати цей свій твір і ввести його в цивільний оборот з метою одержання додаткового доходу, крім плати за створення цього твору. Чи має право замовник, який за законом (ч. 3 ст. 1112 ЦК) став власником оригіналу, заборонити автору здійснювати тиражування? Як судді вирішувати такий спір - замовник є власником цього твору, а автору твору належать майнові права інтелектуальної власності на цей твір.
Вихід із цієї ситуації ЦК вбачає у можливості сторін домовитися про інше. Як уже підкреслювалося, розв'язання цього непростого спірного питання ЦК поклав на розсуд сторін. Це далеко не найкращий спосіб розв'язання цього питання. Для його успішного і справедливого розв'язання закон повинен сторонам визначити якісь певні межі, в межах яких вони визначать умови договору про створення твору образотворчого мистецтва чи про його використання [12, с. 110-116].
Такі межі, безперечно, будуть зумовлюватися характером (видом) творів образотворчого мистецтва. Наприклад, щодо надгробного пам'ятника, автор право на його тиражування може здійснювати тільки з дозволу замовника, те ж варто встановити стосовно портретів виконаних живописом, фотографією чи скульптурою. Щодо останніх творів живопису, то право на їх тиражування, розповсюдження повинно належати автору, оригінал якого переданий за договором замовлення замовнику чи просто проданий будь-якій особі.
Підтвердження цьому нашому міркуванню знаходимо в Законі України "Про авторське право і суміжні права". Ст. 26 цього Закону проголошує: "При передачі твору образотворчогомистецтва чи матеріального об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав".
Видається доцільним визначити права сторін у договорі замовлення на твір образотворчого мистецтва в законі щодо кожного виду творів, при цьому надати сторонам право визначити умови договору на свій розсуд. Такий підхід набагато полегшив би вирішення спорів щодо прав на твори образотворчого мистецтва, створених за замовленням.
Норми авторського права в Цивільному кодексі України, які визначають режим об'єктів, викликають зауваження як об'єкти захисту.
Сучасність вимагає більш чіткого і рішучого обмеження свободи творчості взагалі і у сфері авторського права зокрема. Не можна випускати у світ твори, які розбещують молодь, підривають моральні засади.
Потребує конкретизації і уточнення норми про недоторканність творів. Істотним недоліком авторського права є відсутність у ньому механізму визначення розміру і виплати плати за використання творів.
Проблема розмежування права власності на матеріальний носій твору образотворчого мистецтва і правом інтелектуальної власності на сам твір залишається не розв'язаною. Передача таких колізій на розв'язання сторін договору замовлення не є кращим виходом із такої ситуації. Закон має чітко визначати права інтелектуальної власності творця і замовника.
Література:
1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44.
2. Рокічьолі Е.П. Чи потрібно захищати свою культуру? // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 2-3. - С. 15-17.
3. Про авторське право і суміжні права: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. - Ст. 64; 2001. - № 43. - Ст. 214; 2003. - № 35, ст. 271.
4. Гаврилов Е.П. Авторське право Росії на сучасному етапі. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід / Виступи, статті європейських спеціалістів. - Книга 2. - К., 2001. - 460 с.
5. Сірінеллі П. Європейська і міжнародна система охорони авторських і суміжних прав. Авторське право і суміжні права. - Книга 2. - С. 259-269.
6. Мельник В. Історико-правові аспекти виникнення та розвитку законодавства стосовно авторського права в Україні // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 1. - С. 8-11.
7. Підопригора О. Авторське право і суміжні права в новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 2. - С. 16-20.
8. Додатки 1-7 до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72. "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за публічне виконання, публічний показ, публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) творів науки, літератури і мистецтва" // Інтелектуальна власність. - 2003. - № 2. - С. 59-69.
9. Шаповал В. Як захищає корпорація "Майкросфорт" авторські права в Україні // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 1. - С. 29-32.
10. Потєхіна В. Охорона авторського права в Сполучених Штатах Америки // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 2. - С. 39-45.
11. Негрескул В. Загальні питання авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність. - 2003. - № 2. - С. 15-20.
12. Шишка Р.Б. Немайнові права автора // Вісник Академії правових наук України. - № 30. - С. 110-116.
Loading...

 
 

Цікаве