WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та юридичний зміст ліцензування - Реферат

Поняття та юридичний зміст ліцензування - Реферат


Реферат на тему:
Поняття та юридичний зміст ліцензування
Здобуття у 1991 році Україною незалежності поставило перед нею цілий ряд проблем, адже визначення на рівні Конституції України людини найвищою соціальною цінністю потребувало та потребує і сьогодні значних перетворень у державі. Так, у нашій країні з'явилася приватна власність, а разом з нею і цілий ряд проблем. З появою Закону "Про підприємництво" для ведення окремих видів господарської діяльності було введено ліцензування.
Проблематика ліцензування в радянському праві до останніх років існування Радянського Союзу практично не піднімалася, хоча цими питаннями займалися такі вчені, як Алексєєв С., Єропкін М., Малько О., Новосьолов В. та інші. В українському праві проблеми ліцензування почали розв'язуватися на початку 1990-х років. Нині вони здобули новий рівень вирішення, але комплексному аналізу ліцензування як адміністративно-правовий інститут не піддавалися.
Безсумнівно, ліцензія є важливим засобом управлінського впливу, "окремі права й обов'язки з'являються у громадян лише у зв'язку з наявністю ненормативного акта, яким є акт-дозвіл" [1]. Необхідність істотного розширення інституту ліцензування багатьох видів діяльності в Україні (порівняно з радянським періодом), була обумовлена змінами в характері впливу держави на суспільні відносини, що складаються в сфері економіки.
Тривалий час у законодавстві не було визначено дане поняття із переліком усіх істотних ознак ліцензування. Крім того, законодавець, уживаючи термін "ліцензування", часто підмінює його словосполученням "видача ліцензій". На сьогодні існує декілька сотень нормативних до-кументів, які врегульовують питання ліцензування. Така велика їх кількість говорить, у першу чергу, про те, що інститут ліцензування не досить чітко визначений Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також про необхідність удосконалення інституту ліцензування на теоретичному та практичному рівнях.
Над поняттям "ліцензування" працюють вчені-юристи. Зокрема О. Олейник зазначає, що ліцензування - це правовий режим початку здійснення окремого, визнаного законодавством виду підприємницької діяльності, що припускає:
- державне підтвердження і визначення меж права на ведення господарської діяльності;
- державний контроль за здійснюваною діяльністю;
- можливість припинення діяльності на особливих підставах органами держави.
А.П. Альохін і Ю.М. Козлов розглядають ліцензування як один з видів правових форм управління [2].
Ліцензування можна віднести до правових форм виконавчої діяльності, оскільки воно оформляється і здійснюється на основі правового акта (ліцензії), у результаті якого настають юридичні наслідки, що виражаються у виникненні адміністративно-правових відносин між ліцензіатом і органом виконавчої влади, що видали ліцензію (контроль з боку органу, що ліцензує, можливість залучення ліцензіата до адміністративної відповідальності у випадку порушення умов, що складають зміст ліцензії).
Ліцензування можна розглядати і як правовий інститут, тобто сукупність правових норм, що регулюють такі групи відносин:
- відносини, що виникають стосовно створення системи органів, які мають право вида-вати ліцензії на провадження окремих видів господарської діяльності;
- відносини щодо організації діяльності органів, які здійснюють ліцензування;
- відносини, що виникають між органами виконавчої влади й особою, яка бажає одержати, одержала чи втратила ліцензію на проведення того чи іншого виду господарської діяльності.
Поняття "ліцензування" дане у ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", прийнятому 1 червня 2000 р. [3]. Відповідно до цієї статті під ліцензуванням розуміються видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Під ліцензійними умовами законодавець розуміє вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спе-ціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Однією з обов'язкових ліцензійних вимог і умов при здійсненні ліцензіатами окремих видів діяльності є дотримання законодавства України, екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних норм і правил, а також положень про ліцензування конкретних видів діяльності.
Щодо ліцензійних видів діяльності, що вимагають для їхнього здійснення спеціальних знань, у ліцензійні вимоги й умови можуть додатково включатися кваліфікаційні вимоги до здобувача ліцензії та ліцензіата, зокрема кваліфікаційні вимоги до працівників юридичної особи чи грома-дянина, що є приватним підприємцем. Перелік додаткових кваліфікаційних вимог на рівні законодавства України на сьогодні не визначений. Це вносить певні незручності та нестабільність при провадженні окремих видів господарської діяльності, оскільки підприємець не може бути впевнений в тому, що орган ліцензування не висуне до нього додаткових умов при пе-реоформленні чи поновленні дії ліцензії.
Інститут ліцензування є комплексним, оскільки містить у собі норми адміністративного і цивільного права, де наявність ліцензії є підставою для виникнення правоздатності і майнових відносин при здійсненні окремих видів діяльності.
Таким чином, поняття ліцензування не є однозначним, у зв'язку з цим можна виділити такі його особливості:
- система державно-виконавчих відносин, змістом яких є організація діяльності громадян і юридичних осіб у тих сферах діяльності, де потрібне неухильне виконання параметрів і визначеної правової поведінки. Ліцензійна діяльність припустима лише при дотриманні визначених спеціальних обов'язків і заборон;
- ліцензійна діяльність має свої принципи організації управлінського впливу, до яких належать: обмеження державного втручання в діяльність соціальних інститутів, демонополізація професійної діяльності, зацікавленість громадян у виконанні адміністративних умов ліцензійної діяльності, координація держави і громадян при реалізації програм управління, спеціалізація управлінського впливу, професійна компетентність, не- порушення законних прав та свобод громадян;
- ліцензування виступає формою контролю за набуттям спеціального правового статусу, фактичним виконанням обов'язкових ліцензійних умов, припиненням діяльності як суб'єкта ліцензійних правовідносин, а також формою контролю за правомірністю використання обмежених ресурсів;
- ліцензування - це особливий адміністративно-правовий режим "порядок регулювання, який виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливий зв'язок взаємодіючих між собою дозволів, заборон, позитивних зобов'язань, що створюють особливу спрямованість правового регулювання" [4], що у даномувипадку пов'язано з одержанням суб'єктом спеціального правового статусу, у структурі якого переважають обов'язки, визначені органами виконавчої влади, які добровільно виконуються суб'єктом ліцензування;
- норми, що регулюють систему ліцензування, охоплюють однорідні, тісно пов'язані відносини в межах однієї галузі, тобто складають самостійний адміністративно-правовий інститут; імперативні розпорядження і заборони для ліцензійних видів діяльності, встановлені не в приватному порядку і не "заради здійснення інтересів особи, якій адресована правова норма, а заради чужого інтересу" [5], тобто в публічних цілях;
- за порушення ліцензійних умов ліцензіат несе особливу адміністративну відповідальність, аж до анулювання ліцензії;
- названі змістовні ознаки знаходяться в діалектичній єдності з їх юридичною формою, і ліцензія з юридичного боку являє собою юридичний документ органу державного управління, що підтверджує право на здійснення визначених видів діяльності з
Loading...

 
 

Цікаве