WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття легалізації (відмивання) доходів і майна, одержаних злочинним шляхом, стан та види правового регулювання боротьби з нею - Реферат

Поняття легалізації (відмивання) доходів і майна, одержаних злочинним шляхом, стан та види правового регулювання боротьби з нею - Реферат


Реферат на тему:
Поняття легалізації (відмивання) доходів і майна, одержаних злочинним шляхом, стан та види правового регулювання боротьби з нею
В останні десятиліття в Україні та інших державах колишнього СРСР відбулось різке загострення криміногенної ситуації, пов'язане не тільки з кількісним щорічним зростанням корисливих і насильницьких злочинів, а й з розповсюдженням організованих злочинних утворень, антисоціальна діяльність яких спрямована на вчинення нових, раніше незнаних у цих країнах видів злочинів, які становлять загрозу національній безпеці України в сфері економіки. Серед них особливу загрозу становлять злочинні зв'язки, корупція та інші злочини, пов'язані з легалізацією (відмиванням) коштів та іншого майна, отриманих злочинним шляхом.
У міжнародній практиці вперше поняття легалізації (відмивання) доходів від злочинної діяльності було визначено у Конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин", прийнятій Конференцією на її 6-му пленарному засіданні від 19 грудня 1988 р.1. Члени Конференції, які висловлювали волю країн-учасниць ООН, усвідомлюючи, що незаконний обіг забезпечує великі прибутки і фінансові кошти, що дозволяє транснаціональним злочинним організаціям проникати в урядові механізми, законну торговельну і фінансову діяльність, і суспільство на всіх його рівнях, розкладати і підривати їх, закріпили в даній Конвенції необхідність міжнародного співробітництва по боротьбі із злочинцями, що отримують величезні прибутки від наркобізнесу, які згодом, за допомогою різних маніпуляцій, проникають у легальний сектор економіки, і створюють загрозу для стабільності, безпеки, і суверенітету держав.
У пункті "е" ст. 1 Конвенції Ради Європи "Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990р.",1 на відміну від вищевказаної Конвенції ООН, передбачено, що предикатним злочином вважається будь-який злочин, унаслідок якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину, зазначеного у ст. 6 цієї ж Конвенції. Пункт 1 ст. 6 Конвенції закріпив: " кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для того, щоб дії, вчинені навмисно, розглядалися внутрішнім законодавством як злочини, а саме:
а) перетворення або передача власності, усвідомлюючи, що така власність є доходом,2 з метою приховування або маскування незаконного походження власності або з метою сприяння будь-якій особі, замішаній у вчинені предикатного злочину, уникнути правових наслідків її дій;
б) приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно власності або володіння нею, усвідомлюючи, що така власність є доходом;
в) набуття, володіння або використання власності, усвідомлюючи під час отримання, що така власність була доходом;
ґ) участь у вчиненні, об'єднання або змова з метою вчинення, замах на вчинення, пособництво, підмова, сприяння і поради щодо вчинення будь-якого із злочинів, визначених відповідно до цієї статті".
Вищевказані конвенції мали важливе практичне значення, оскільки започаткували міжнародне співробітництво в напрямі боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів від злочинної діяльності. Крім того, вони закріпили необхідність запровадження правового регулювання боротьби з легалізацією (відмиванням) злочинних доходів у національному законодавстві країн-учасниць, а також кримінальному переслідуванні осіб, що вчинили вищевказаний злочин і конфіскації доходів, які мають злочинне походження.
Найбільш впливовою міжнародною організацією, що займається боротьбою з відмиванням брудних грошей, є Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FАТF), яка була створена у 1989 р. на зустрічі керівників країн Великої Сімки у Парижі. Одним із перших завдань FАТF була розробка Рекомендацій (загальною кількістю 40). Розроблені FАТF у 1990 р. і переглянуті у 1996 та 2003 роках 40 рекомендацій, створили загальні засади діяльності держав у напрямі боротьби з відмиванням грошей. Документ охоплює такі сфери, як система кримінального та виконавчого законодавства; фінансова система та її нормативно-правова база, а також міжнародна співпраця. Усі країни-члени FАТF взяли на себе зобов'язання боротися з відмиванням грошей і будувати свої програми боротьби на основі 40 Рекомендацій.
Синонімом терміна "легалізація" у кримінальній літературі вважається поняття "відмивання". Термін "легалізація", порівняно з останнім, більш точно означає діяння з надання законного статусу доходам, отриманим в результаті вчинення злочину. Термін "відмивання" історично пов'язаний з одним із перших та найбільш відомих способів легалізації злочинних доходів, який у 20-х-30-х роках минулого століття використовував у Сполучених Штатах Америки мафіозний клан "Коза Ностра", що отримував надприбутки від незаконної торгівлі горілчаними виробами під час дії "сухого закону". Дані кошти були легалізовані через мережу пралень білизни, що йому належали, хоча насправді це було прикриття, тому що такого доходу від прання білизни не можна отримати.
Єдиного визначення поняття стосовно відмивання грошей немає в міжнародних актах, ні в законодавстві окремих держав. Під "відмиванням" переважно розуміють легалізацію протиправно отриманих грошових коштів та майна, що здійснюється шляхом різних маніпуляцій з "брудним" капіталом, внаслідок чого останній набуває статусу законного (легального), під маніпуляціями маються на увазі методи і процедури переведення, отримані у результаті незаконної діяльності коштів, в інші активи для приховування їх дійсного походження, власників і порушення чинного законодавства. Варто зазначити, що самі по собі операції з відмивання - це, як правило, легальні фінансові операції, але злочинним є походження коштів та майна, що в них використовуються, а також кінцева мета процесу "відмивання". Найчастіше різні способи "відмивання" грошей використовують у таких випадках, як торгівля наркотиками і зброєю, шахрайство, терористична діяльність, вимагання, проституція, торгівля контрабандними та краденими товарами, антикваріатом. Однак за своєю суттю відмивання грошей супроводжує будь-який злочин, мотивом якого є одержання доходу.
Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР, а особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки з 1990 по 2000. Зі здобуттям незалежності, Україна отримала у спадок уже сформований тіньовий сектор, у якому містилося досить вагоме кримінальне ядро, яке складалось з корумпованих державних чиновників різних рівнів управління та керівників великих підприємств. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювала недосконала галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. За оцінками експертів, у 1994 році обсяг неконтрольованої грошової маси в Україні становив близько 25 % загального обсягу грошової маси, а у 2000 році він ужедорівнював понад 40 %. У 2001 році у нелегальному обігу перебувало 19,5 млрд
Loading...

 
 

Цікаве