WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття конституційного права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля - Реферат

Поняття конституційного права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля - Реферат


Реферат на тему:
Поняття конституційного права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля
Будь-яка правова система держави значне місце приділяє правам людини і громадянина. Визнання і закріплення у законодавстві прав людини і громадянина, їх обсяг, види і зміст у сучасних умовах становлять одну з актуальних, пріоритетних і найважливіших проблем.
Традиційний підхід до характеристики прав громадян УРСР базувався на їх поділі на: громадянські (особисті), політичні, соціально-економічні, культурні. Що стосується конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров'я довкілля, то воно навіть не згадувалось. Питання про визнання права на безпечне навколишнє природне середовище поставив О.С. Колбасов у монографії "Экология: политика - право" у 1976 році. "У Радянському Союзі є широкий комплекс конституційних положень, які визначають і захищають права громадян на сприятливий стан навколишнього природного середовища" [1].
Конституція СРСР від 7 жовтня 1977 р. (ст. 67), Конституція України від 20 квітня 1978 р. (ст. 40) не сформулювали право на безпечне для життя і здоров'я довкілля і не визначили гарантій його забезпечення. Але за своїм змістом вони виразили це право, тобто право людини жити в сприятливих природних умовах. "Громадяни України мають право на охорону здоров'я. …Це право забезпечується заходами щодо оздоровлення навколишнього середовища …"
На міжнародному рівні право на сприятливе навколишнє середовище було закріплено в Декларації Стокгольмської конференції ООН з охорони навколишнього природного середовища (1972р.), принцип перший якої проголошує: "Люди мають фундаментальне право на вільні, якісні та адекватні умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне та благополучне життя". У Декларації ООН з навколишнього середовища і розвитку (1992 р., Ріо-де-Жанейро) у першому принципі було підкреслено: "Люди перебувають у центрі інтересів сталого розвитку. Вони мають право на здорове та плідне життя у гармонії з природою".
Право людини і громадянина на безпечне для життя і здоров'я довкілля у сучасній юридичній літературі є малодослідженою групою конституційних прав.
Учені це право називають по-різному: "право на здорове та сприятливе навколишнє середовище", "право на життя у сприятливих природних умовах", "право на сприятливий стан навколишнього природного середовища", "право на здорове навколишнє природне середовище", "право на безпечне та здорове навколишнє середовище", "право на сприятливе навколишнє середовище", "право екологічної безпеки" тощо.
У юридичній літературі існує декілька визначень права на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
П. Рабінович вважає, що конституційне право на безпечне для життя і здоров'я довкілля - це можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних, матеріальних потреб [2].
На думку С. Грицкевича, зазначеним правом доцільно вважати закріплену нормами Конституції якісно нову, самостійну групу можливостей, спрямовану на задоволення екологічних потреб та інтересів. Виходячи з цього, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля є одним із елементів системи конституційних екологічних прав людини й громадянина [3].
Н. Кобецька пропонує таке визначення: "право на безпечне для життя і здоров'я довкілля - це закріплена Конституцією України і забезпечена державою можливість суб'єкта проживати в середовищі, яке не спричиняє шкоду здоров'ю, користуватися для задоволення своїх життєвонеобхідних потреб безпечними природними благами, вимагати від держави, а також інших фізичних і юридичних осіб виконання екологічної безпеки, а у випадках їх порушення звертатися за захистом порушеного права до компетентних органів" [4].
Зазвичай права людини поділяють на "негативні" й "позитивні". Першими вважаються такі, що є у індивіда від природи - свобода слова, совісті тощо, і держава мусить не позбавляти та не обмежувати цих прав. Другі - право на достатній рівень життя, на соціальний захист, на охорону здоров'я, на працевлаштування тощо, потребують від держави чимало зусиль та коштів для їхнього забезпечення.
Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля поєднує риси "негативних" і "позитивних" прав.
Комплексний характер права на безпечне для життя і здоров'я довкілля зумовлює проблеми у віднесенні його до тієї чи іншої категорії прав людини і громадянина.
На думку Н. Кобецької, право людини і громадянина на безпечне для життя і здоров'я довкілля, може бути віднесене до соціальних прав [4]. Сюди їх відносить і В.І. Андрейцев, який виклав своє бачення щодо виділення цього права в окрему групу в межах соціальних прав у науковій статті "Концепція правового забезпечення екологічної політики України" [5].
Л. Воєводін у монографії "Юридический статус личности в России" право на сприятливе навколишнє середовище відніс до групи прав і свобод у соціальній галузі. На його думку це має своє обґрунтування, тому що формування соціальної держави торкається і сфери взаємодії суспільства і природи [6]. Н. Болотіна в публікації "Концепція кодифікації законодавства України про соціальне забезпечення" зазначає, що поняттям соціального захисту охоплюються, крім права на соціальне забезпечення, й інші соціальні права, зокрема право на безпечне для життя і здоров'я довкілля [7].
П. Рабінович зазначає, що всі права людини є соціальними у тому значенні, що вони обумовлені соціумом, суспільством як за змістом, так і за засобами їх здійснення. З огляду на це "несоціальних" прав людини (особи) взагалі існувати не може. Права людини слід класифікувати насамперед за змістом (характером) людських потреб, що цими правами забезпечуються. Згідно з цією класифікацією право на безпечне для життя і здоров'я довкілля він відносить до фізичних (життєвих) прав людини і громадянина [8]. О. Колбасов, С. Боголюбов відносять це право до групи прав людини, яка включає право на життя, фізичну недоторканість і ін., тобто до групи особистих прав [9].
Необхідно зазначити, що соціальні права перебувають у безпосередній залежності від ступеня економічного розвитку держави, спроможності покращити життя громадян, забезпечити її гідний рівень, задовольнити матеріальні та духовні потреби членів суспільства. Безпечне довкілля є необхідною умовою розвитку живого організму, життя взагалі. Немає значення, визнає це право держава чи ні. Людина володіє ним завдяки своїй появі на світ. Право на безпечне
Loading...

 
 

Цікаве