WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, історичний розвиток та правові засади акцизного збору - Реферат

Поняття, історичний розвиток та правові засади акцизного збору - Реферат

а з ціни товару, і надавав право торгувати цим товаром. "Явка" - збір з торговця за пред'явлення товару на заставі. "Амбарне" - за найм комори під товар на постоялому дворі. "Гостьове" - за найм торгового місцяна постоялому дворі. Стягалися також інші мита й збори [8].
Головного серед економічних чинників була необхідність стимулювати російську промисловість, традиційні й вигідні види виробництва, активізувати в цілому зовнішньоекономічну діяльність Росії. У зв'язку з початком у Франції буржуазної революції Росія домовляється з Англією, Австрією й Пруссією не вивозити у Францію хліб і сировину і не завозити французьку мануфактуру. Потім Маніфестом 1793 р. Катерина II заборонила вивіз російських товарів у Францію і ввіз з Франції будь-яких товарів. У 1797 р. Павло I дозволив увіз у Росію деяких товарів, а в 1800 р. з метою розвитку вітчизняного виробництва була підтверджена заборона на ввіз у Росію шовкових і паперових тканин, скла, порцеляни, фаянсу.
Після розгрому армії Наполеона Росія відновила нормальні зовнішньоторговельні зв'язки з європейськими державами й у 1816 р. частково скасувала заборони, введені в 1810 р. на французькі товари. У 1819 р. Росія прийняла новий митний тариф, один із найліберальніших в історії країни. Проте російська промисловість і торгівля ще не були готові конкурувати з європейськими товарами, тому про свободу торгівлі говорити було передчасно.
У 1822 р. був затверджений митний тариф, що мав яскраво виражений заборонний характер, були встановлені високі мита на ввіз іноземних товарів. Протягом 20 років жорстка протекціоністська митна політика значною мірою сприяла розвитку промислового виробництва в Росії й захисту його від конкуренції з боку аналогічних галузей іноземної промисловості.
У 50-х роках XIX ст. у всьому світі поширювалися фритредерські (від англ. free trade - вільна торгівля) тенденції у зовнішній торгівлі, і Росія не могла залишитися осторонь від цього: митні тарифи 1850, 1857 і 1868 р. відрізнялися ліберальним характером і сприяли свободі торгівлі.
У XIX ст. картина різко змінюється, міжнародний товарообіг не тільки росте в розмірах, але й набуває іншого характеру. Він стає необхідною складовою частиною господарства, незамінним джерелом задоволення найважливіших потреб широких прошарків населення.
Якщо за старих часів об'єктом міжнародної міни були переважно предмети високої цінності, то в XIX ст. у товарообігу з'являються предмети масового споживання і виробництва: хліб, бавовна, вугілля і залізо, дешеві матерії і різноманітні знаряддя виробництва, сировина й напівфабрикати.
Після періоду депресії (1900-1909 р.) Росія вступила в смугу підйому (1909-1913 р.). Проте митна система не набула в цей період істотних змін.
Сума митних прибутків за 20 років перед світовою війною зросла більш ніж удвічі; у 1893-1897 р. вона щорічно становила 174 млн. крб., а в 1913 р. - 370 млн. крб. На утримання митного відомства в 1909-1913 р. витрачалося щорічно в середньому 11,5 млн. крб., на прикордонну варту - 14,8 млн. крб. Загальна витрата на охорону меж спеціальним апаратом у розмірі 26,3 млн. крб. становив усього 8 % від прибутків. Митниця стає дуже прибутковою для російської держави.
Такі пропозиції були логічним наслідком ідеї монополії зовнішньої торгівлі й обумовили негативне ставлення до митної служби і митної справи в цілому. До цього часу йшлося, в основному, про прямі податки. Проте ніщо в галузі оподатковування не викликало стільки дискусій, як ідея непрямих податків або співвідношення їх і прямих податків. Історично, виникнувши пізніше прямих, непрямі податки почали відігравати досить значну роль у наповненні державного бюджету (покритті державних витрат).
Адже одним з різновидів непрямих податків є акцизи. У сучасному податковому законодавстві цей вид податків займає наступне місце після податку з доданої вартості (або податків, що його заміняють) за значенням та обсягом надходжень у бюджет.
Акцизи були відомі вже в Древньому Римі, де податки з внутрішнього споживання використовувалися досить широко. Поряд із прямими податками в Римі існувала система непрямих податків. Основу їх складали "вектигаль" - по суті, транзитне мито з товарів, перевезених через римську державу; "порториум" - мито, стягнуте з відпущення рабів на свободу; податок із солі [9].
У Росії до Петра I майже всі предмети споживання оподатковувались тільки внутрішніми митами. Мита на виробництво товарів зустрічаються рідко. Проте є сліди акцизів і в Росії до Петра I. Так, у жалуваній грамоті жителям м. Смоленська 1514 р. говориться про кількість грошей, які потрібно виплачувати як мито з м'яса забитих тварин. Це акциз із м'яса, який стягувався при забої худоби. У 1646 р. було введене нове мито на сіль, яке стягувалось на родовищах солі, на озерах, варницях і в поморських місцях, що заміняло всі старі дрібні митні збори з цього продукту. Це нове соляне мито було також різновидом акцизу. Але в 1648 р. воно було ліквідовано. При Петрі I вже частіше зустрічаються мита з виробництва товарів. При заснованій ним у 1719 р. Камер-колегії знаходилася "пошлинная и акцизная Контора", "вь котрой все пошлинныя и акцизныя дела всей державы сь приналежными книгами, счетами и прочимь быть надлежить". З того часу поняття акциз здобуло право на існування та стало зустрічатись в законодавчих актах [10].
У Росії ще з прадавніх часів до другої половини XVIII ст. предмети споживання, вироблені як у самій державі, так і поза її межами, оподатковувались внутрішнім митом, що в давнину заміняло й акцизи, і зовнішні митні збори, що існують у даний час. Система внутрішніх мит, у значенні фінансової системи, остаточно була знищена тільки під час правління Імператриці Єлизавети у 1757 році.
З історії фінансів Росії відомо, що внутрішніми митами називались усі взагалі податки, що стягувались з різноманітних дій, які наближали товар до споживача, після їх виготовлення. Таким чином, не тільки провезення товарів через застави по дорогах і річках, не лише ввезення їх у міста, складання, зважування або вимірювання, продаж і купівля та інші подібні дії обкладались внутрішнім митом, але йому підлягали навіть купці при проїзді їх з товаром, а іноді навіть і без нього. Лише виробництво товарів - операція обернення сировини в готову продукцію - ніколи не підлягало обкладанню митом. У цьому відмінність мита від акцизу, що часто стягується з виробництва товарів. Крім того, внутрішні мита відрізняються від акцизів і зовнішніх мит ще й надзвичайним розмаїттям дій, що підлягають оподаткуванню. Акциз зазвичай стягується або з виробництва товарів, або з продажу їх з лавок чи магазинів, а зовнішнє мито - лише на переміщення товарів через межу держави.
Система непрямих податків в Англії у XVIII сторіччі
Loading...

 
 

Цікаве