WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, історичний розвиток та правові засади акцизного збору - Реферат

Поняття, історичний розвиток та правові засади акцизного збору - Реферат


Реферат на тему:
Поняття, історичний розвиток та правові засади акцизного збору
Акциз (від лат. ассido - обрізую; англ. excise duties; фр. accise) - це непрямі податки, що включаються в ціну товару та оплачуються покупцем. Суми акцизу вносять у бюджет організації, які знаходяться на території України, а також філії, відділення й інші відособлені підрозділи підприємств, що реалізують вироблені ними підакцизні товари, а також при ввозі на територію України підакцизних товарів [1].
Визначення поняття акцизного збору подано у ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про акцизний збір", акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) [2]. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, і ставки акцизного збору затверджуються Верховної Радою України.
Як вважає Лончарич-Хорват, усі непрямі податки є найбільш несправедливими, але в той же час, із фінансового погляду, одночасно є найважливішими податками для держави. "Непрямі податки як податки, що платяться при споживанні прибутку, як правило, обтяжують тих, хто безпосередньо не сплачує їх податковим органам. Таким чином, податкові органи не можуть мати уявлення про їх економічну і податкову дієздатність, тому і не можуть віддавати собі звіту в тому, що при оподатковуванні споживання податковий тягар буде справедливо розподілено".
На нашу думку, з цим не можна не погодитися, тому що із самого поняття акцизного збору випливає, що даний податок включається в ціну цих товарів, тим самим в остаточному підсумку сплачується споживачем товару.
Акцизний збір містить у собі як фіскальну функцію, наповнюючи державний бюджет, так і регулюючу функцію податків. Остання корегує попит і пропозицію, збільшуючи ціну на товар за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку товарів, що підлягають акцизному збору. Механізм акцизних зборів дуже схожий на ПДВ. Це не-прямі податки, вони обидва входять у ціну товару та сплачуються споживачами. Проте вони відрізняються кількома принциповими моментами. По-перше, ПДВ належить до типу універсальних акцизів (що сплачуються за однією ставкою з усіх товарів, робіт, послуг), а акцизний збір є специфічним акцизом, тобто сплачується за декількома групами ставок, диференційованими за окремими різновидами товарів. По-друге, акцизний збір - це податок на товари або продукцію, тоді як ПДВ використовує як об'єкт оподаткування оборот від реалізації товарів (робіт, послуг).
Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які виготовляють підакцизний товар (продукції), суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), а також громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, що ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України відповідно до законодавства.
Основою для вирахування акцизу, як і для вирахування мита і митних зборів, є митна вартість товарів, транспортних засобів і інших предметів. Акцизний збір вираховується за ставками у відсотках до обороту з продажу, а також у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).
Сума акцизного збору із завезених на територію України товарів відраховується в державний бюджет, а з товарів, виготовлених в Україні, - у місцевий бюджет у співвідношенні, встановленому Верховною Радою України.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизний товар (продукцію), в обов'язковому порядку при перетині кордону їх декларують і надають митним органам декларацію.
Найбільш повно можна зрозуміти місце й роль акцизу для розвитку економіки держави, розглянувши історичне його виникнення.
Заходи, спрямовані на збір мита, проводяться з того часу, як з'явилась держава. Вже на ранніх стадіях державності й розвитку зовнішніх торгових зв'язків спостерігається діяльність держави з вчинення дій, що згодом проявляють себе як елементи митної справи.
За твердженням Д. Г. Черника, "появу механізмів, схожих на податкові, можна побачити в найбільш ранньому різновиді соціальних норм - звичаях. Жертвопринесення мало обов'язковий характер, хоча і регулювалося по-іншому" [3]. Проте регульованими державою подібні збори й відрахування стають у Єгипті, Греції, Римі [4].
Історія не зберегла документальних свідчень про час виникнення митних зборів на території Росії. У V-IV ст. до н. е. у містах Причорномор'я існували митні порядки; знали про них і в Скіфській державі, що торгувала й воювала з Ольвією, Херсонесом та іншими містами. Здавна, як норма звичаєвого права, існувало правило стягувати "мит", або "мито" - збір за провіз товарів через застави. Було мито "сухе" - при провозі товарів по суші й мито "водяне" - при провозі по воді [5].
Дійсно, всякий обмін припускає деяку господарську диференціацію, а така диференціація спочатку є результатом зовнішньої обстановки життя. У зв'язку з цим виникає початковий обмін. Усередині племені всі живуть приблизно в однакових умовах, виробляють одне й теж, а така однорідність господарства не дає стимулу для міни. Тому зовнішній обмін старіший й важливіший за внутрішній [6].
Не тільки розміри, але і характер зовнішньої торгівлі за старих часів відрізнявся від сучасного. Ціллю такої торгівлі було не задоволення насущних потреб населення, а придбання предметів розкоші. Тому зовнішня торгівля не є безумовно необхідним елементом господарства тієї епохи, її послугами користувалися переважно люди багаті. У цьому насамперед переконує склад товарообороту. Вино, прянощі, колоніальні продукти, смакові речовини, сіль, вишукане сукно або дорогі індійські тканини, дорогоцінні метали й зброя, хутра - асортимент найважливіших товарів, що є об'єктами міжнародної міни. Серед них, крім солі, немає предметів масового споживання.
У ХII - на початку XIII ст. Київська Русь розпалась на окремі землі, а їхні власники-феодали на своїх територіях стали винаходити власні системи збору мита. У цей час застосовувалися збори, що називалися проїзними або торговими. До проїзних зборів належав у першу чергу "мит" - основний збір за провіз товару. Залежно від розміру воза, на якому перевозились товари, в сажнях виник різновид мита - "посажене". Якщо купець об'їжджав митну заставу для того, щоб ухилитися від сплати мита, то стягувався подвійний штраф із воза - "промит", а з купця як з особистості - додатковий штраф (заповідь). З людини, яка знаходилась на возі, у човні, стягувалась річниця. "Мостовщина" і "перевіз" стягались при проїзді по мосту або за користування перевозом, але вже не митниками, а мостовщиками і перевізниками для покращання мостів і перевозів [7].
Торговельні мита були більш різноманітні. "Замит" стягувався не з воза,
Loading...

 
 

Цікаве