WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Позбавлення волі та ув’язнення як види кримінального покарання - Реферат

Позбавлення волі та ув’язнення як види кримінального покарання - Реферат

новій Конституції України, на відміну від попередньої, де існувало позбавлення свободи, йдеться лише про обмеження прав і свобод людини і громадянина у передбачених законом видах: затримання, арешт, взяття під варту, тобто ув'язнення, що відповідає міжнародним нормам. Очевидно необхідне приведення даного покарання у відповідність з положеннями Конституції України.
Врешті покарання у виді позбавлення волі суперечить визначенню поняття покарання, яке дається у новому Кримінальному кодексі України. У ст. 50 Кримінального кодексу зазначається, що "Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого". Законодавцем наголошується, що покарання полягає в "обмеженні" прав і свобод засудженого, а не їх позбавленні.
Позбавлення волі відрізняється від ув'язнення по своїй суті. У широкому і вузькому значенні позбавлення волі означає відбирання, втрачання, втрату, скасування волі, свободи і недоторканості особи, тобто заперечення волі і права на волю, якою людина наділена від природи і соціально. У більш вузькому, кримінально-правовому значенні позбавлення волі означає примусову ізоляцію і поміщення засудженого у кримінально-виконавчу установу на певний строк або довічно. Основними елементами даного виду покарання є: примусова ізоляція, поміщення в кримінально-виконавчу установу, строк. Втім точного визначення терміна "ізоляція" не існує і він може трактуватися по-різному, зокрема фізична і соціальна ізоляція, ізоляція від мікросередовища, від суспільства, всі правообмеження, які застосовуються до засуджених. При виконанні покарання примусові заходи об'єктивно і суб'єктивно поширюються: примусова праця, примусовий режим, примусове виправлення (виховання). Розширення примусу при виконанні покарання веде до втручання у права і свободи людини, які ні за яких обставин, надзвичайних подій не можуть бути скасовані. Кримінально-виконавчі установи також трактуються по-різному: виправно-трудові колонії, виховно-трудові колонії, колонії поселення, тюрми, в'язниці, арештні будинки. Отже, позбавлення волі не піддається точному науковому поясненню сутності, юридичному визначенню, і тому є недостатньо визначеним і надмірним.
За розповсюдженістю позбавлення волі як окремий, самостійний вид кримінального покарання застосовується у країнах колишнього радянського табору, але найбільш поширеним і сприйнятним у цивілізованому світі (демократичних країнах) є покарання у виді ув'язнення - "тюремне ув'язнення". Відмінності у поняттях і змісті такі: позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Строк покарання встановлюється від одного року до п'ятнадцяти або довічно (ст. 63-64 КК України). Хоча при застосуванні позбавлення волі набуває більш широкого значення - відбирання, віднімання, скасування волі, прав і свобод людини. Ув'язнення полягає у обмеженні права засудженого на пересування і самовизначення шляхом взяття під варту і поміщенні його на певний строк, безстроково або довічно до в'язниці. При ув'язненні обмежуються, але зберігаються всі інші політичні і соціальні права і свободи людини. Ув'язнення - більш науково обґрунтований конкретний і юридично визначений вид кримінального покарання. У науковій літературі "тюремне" ув'язнення розглядається найвужче, як "тісне" розуміння позбавлення волі. Термін "тюремне ув'язнення" в українській мові неправильний, оскільки це тавтологія. Слово "тюремний" не є українським терміном, і тому повинні застосовуватися поняття "ув'язнення" - "в'язниця". Ув'язнення більш відповідає поняттю обмеження права на свободу, тобто взяття під варту, арешт і тримання особи у в'язниці. Воно означає примусове обмеження права засудженого на пересування, самовизначення або розпорядження собою на свій розсуд. Ув'язнення передбачає обмеження фізичної свободи руху у просторі і часі. Основними атрибутами ув'язнення є: в'язничні кам'яні стіни, ґрати (решітки), камери, замкнені двері, замки, охорона, нагляд, контроль, безпека тримання. Камера у сучасному розумінні - примі-щення готельного типу з усіма або мінімально необхідними для людини зручностями. Сучасна в'язниця технічно оснащена пенітенціарна, соціальна установа з розвиненою соціальною інфраструктурою, архітектурою, дизайном. У Європі в останні роки поширюються "віртуальні тюрми" - утримання засудженої особи "на дому", охорона і спостереження за нею за допомогою електронного контролю. В'язниці поділяються на центральні і місцеві, закриті, напівзакриті, відкриті.
Таким чином, у законодавстві кримінально-правового комплексу необхідні не часткові, а докорінні зміни, зокрема: у кримінальному законодавстві доцільно замінити покарання у виді позбавлення волі на ув'язнення і довічне ув'язнення. Ст. 63 потрібно викласти у такій редакції: "Ув'язнення на певний строк".
1. Покарання у виді ув'язнення полягає у обмеженні права засудженого на свободу пересування і самовизначення шляхом взяття під варту і поміщення його на певний строк до в'язниці.
2. Ув'язнення застосовується до осіб, які вчинили тяжкі злочини, і встановлюється на строк від шести місяців до 15 років, за сукупністю злочинів, сукупністю вироків більше 15, але не більше 20 років.
По всьому тексту Кримінального кодексу необхідно замінити "позбавлення волі" на "ув'язнення". У нормах Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів, проекті Кримінально-виконавчого кодексу термін "позбавлення волі" замінити на ув'язнення, передбачити в'язниці закритого, напівзакритого та відкритого типу, центральні та місцеві. Зосередитиувагу на поводженні із ув'язненими згідно з міжнародними та європейськими нормами та стандартами. Такий підхід відповідає сучасній і майбутній стратегії, потребам суспільства, наближує Україну до виконання міжнародних норм і стандартів у сфері прав людини і поводження із правопорушниками.
Література:
1. Кримінальне право України: Заг. частина / Александров Ю.В. та ін. - К.: Правові джерела, 2002. - С. 291, 298, 299.; Кримінальне право України: Заг. частина / За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - С. 313-340.
2. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Попереднє слово. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. - К.: А.С.К., 2001. - С. 7.
3. Зубков А.И. Карательная политика России на рубеже тысячелетий. - М., 2000. - С. 9.
4. Дженіс М. та ін. Європейське право у галузі прав людини. - К.: АртЕк, 1997, - С. 337.
5. Новий тлумачний словник української мови / Укладачі: В. Ярошенко та ін. - К.: Аноніт, 2001. - Т. 1. - С. 516-517; Т. 3. - С. 511.
6. Рудник В.І. Позбавлення волі: негативні наслідки та заходи їхньої нейтралізації. - К.: Дія, 1999. - С. 22-41.
7. Дрьомін В. Інститут пробації в зарубіжному законодавстві // Вісник прокуратури. - 2001. - № 3(9). - С. 97-98.
8. Рудник В.І. Функції кримінального покарання у вигляді позбавлення волі: декларації і реальність / Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. - Львів, 2000. - С. 242-249.
9. Уголовное законодательство зарубежных сртан (Англии, США, Франции, Германии, Японии). - М.: Зеркало, 1998. - С. 199-210.
10. Рудник В.І. Історичні аспекти-застосування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі в Україні / Науковий вісник УФЕІ. - 2000. - № 1. - С. 182-186.
Loading...

 
 

Цікаве