WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Позбавлення волі і ув’язнення як види кримінального покарання - Реферат

Позбавлення волі і ув’язнення як види кримінального покарання - Реферат


Реферат на тему:
Позбавлення волі і ув'язнення як види кримінального покарання
Після смертної кари кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі - одне із найсуворіших, досить поширених, але разом з тим проблематичних соціально-правових інститутів. У радянській і сучасній вітчизняній юридичній літературі, кримінальній політиці, законодавстві і практиці даний вид покарання традиційно займає значне місце. Йому присвячено сотні наукових робіт, в яких даються різні тлумачення: від затримання особи до її фізичної або соціальної ізоляції, поміщення у державну виправно-трудову або кримінально-виконавчу установу різних видів режиму, в тому числі в "тюрму." Ізоляція поєднується з різними правообмеженнями, виправно-трудовим або кримінально-виконавчим впливом [1]. Нерідко продовжується декларування його високої ефективності. Науковці спрямовують свої зусилля на вдосконалення даного кримінально-правового інституту, але такий шлях не має перспективи. Позбавлення волі як вид кримінального покарання знайшло відображення і в новому Кримінальному кодексі України 2001 року. Втім у сучасній науковій літературі спостерігається тенденція критичного ставлення до каральної політики щодо широкого застосування позбавлення волі. Так, українські фахівці М.І. Мельник і М.І. Хавронюк справедливо зазначають, що існує закономірність положень нового Кримінального кодексу, що відбиває кримінальну політику держави, - "надмірне захоплення таким видом покарання як позбавлення волі і прагнення до надмірної суворості санкцій. Через відсутність науково обґрунтованих критеріїв визначення видів і розмірів покарання останнє найчастіше визначається довільно, виходячи з чисто суб'єктивних міркувань, рідше - шляхом порівняння із санкціями інших статей" [2]. Російський учений О.І. Зубков ставить справедливе запитання: якщо кара, його вид і обсяг такі, що деформують суспільство, роблять його в основі збитковим, втручаючись певним чином у його генофонд, то виникає питання: чи потрібна така політика, чи має вона право на існування [3]? Саме такі запитання виникають щодо застосування покарання у виді позбавлення волі. Проблеми, які існують у зв'язку з цим на сучасному етапі розвитку українського суспільства і держави демократичним шляхом, стають головними, адже за ними стоять права і свободи людини, громадянина і свобода самого суспільства.
Недостатня юридична визначеність поняття "позбавлення волі" нерідко стає предметом дискусій, "каменем спотикання" у міжнародній правовій і судовій практиці, оскільки у різних країнах воно може набирати різних форм, розмірів і не зводиться до фізичного обмеження свободи. Хоча традиційним покаранням у міжнародній і європейській юридичній практиці є ув'язнення (тримання під вартою, арешт), але позбавлення волі набирає й інших форм, різноманітність яких зростає. Однак їх необхідно тлумачити як ті, що переважають у демократичних державах. На думку Ентоні Бредні, до поняття "позбавлення волі" не можна застосовувати формальні і точні критерії, а навпаки, це досить складне поняття, суть якого не може бути предметом дискусії, адже воно оточене "темною зоною," де надзвичайно важко провести межу між позбавленням волі і простим обмеженням свободи [4].
Проведені додаткові дослідження соціально-правових проблем застосування позбавлення волі показують, що даний вид покарання досить складне, суперечливе, абстрактне соціально-правове явище і врешті-решт несприйнятне для демократичних, правових держав покарання. Як декларований гуманний засіб захисту суспільства від найбільш небезпечних кримінальних посягань, дана міра покарання пов'язана з безліччю соціально-правових проблем, негативних наслідків, які надмірно карають не тільки засудженого, але й втручаються у права та інтереси значної частини населення, засвідчуючи свою надмірність, низьку ефективність і підвищену суспільну небезпеку. Від даного виду покарання потерпають не тільки засуджені, яким завдається надмірна фізична, матеріальна, соціально-психологічна і моральна шкода, але й мільйонам ні в чому не винних людей. Шкода завдається потерпілим, сім'ям, родичам, близьким і знайомим потерпілих і засуджених, платникам податку. В "орбіту" позбавлення волі втягнена значна кількість населення, в тому числі судді, прокурори, слідчі, міліція, адвокати, велике коло громадських, релігійних організацій і простих громадян України. Позбавлення волі також поглинає величезні матеріальні і духовні ресурси. Як показують дослідження, в усьому цивілізованому світі застосовується не абстрактне, суперечливе і недостатньо визначене кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі чи довічне позбавлення волі, а конкретне, випробуване часом, покарання у вигляді ув'язнення (imprison). Установами його виконання є не кримінально-виконавчі (виправно-трудові) установи, колонії чи їх модифікації, а в'язниці (тюрми, prison) різних видів: закриті, напівзакриті, відкриті, спеціалізовані, пенітенціарні, виправні, виховні та інші. Обов'язковим атрибутом ув'язнення є в'язниці, де поєднується кара з гуманним поводженням із ув'язненими, без чого ув'язнення, як і позбавлення волі, не виконує соціально-корисних функцій.
Викривлений у радянський час світогляд щодо видів покарання взагалі і позбавлення волі зокрема має своїм наслідком абсолютизацію останнього як головного знаряддя боротьби зі злочинністю. Серед науковців виникає суперечка лише навколо окремих елементів змісту даного виду покарання, але вони не стосуються його сутності як головної проблеми. Виникає багато запитань щодо його поняття і сутності: що означає "позбавлення волі"? Чи може бути "позбавлення волі" окремим видом кримінального покарання? Чи можна позбавити людину волі і чи варто це робити? Позбавлення волі чи обмеження свободи? Позбавлення волі чи ув'язнення? На ці запитання у вітчизняній юридичній науці остаточної відповіді ще не знайдено. У політиці, законодавстві і практиці домінує позбавлення волі як окремий вид, а із введенням довічного позбавлення волі - два види кримінального покарання. У новому Кримінальному кодексі України дається визначення позбавленню волі, яке "полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи" (ст. 63). Проте дане визначення суперечливе, воно не визначає чіткої межі, відокремлення від інших видів покарання, зокрема від обмеження волі, арешту. Передусім проблема полягає в тому, що його суть прихована в складному понятті "позбавлення волі." Поняття і термін "позбавлення, позбавити буквально означають: забирати, відібрати, позбавити права, свободи волі, втрата, втрачати волю, права, нав'язувати свою волю, примушувати до неволі." Воля - досить широке і складне поняття, яке включає свободу, свободу волі, одну із функцій людської психіки, яка полягає у владі над собою, керуванні своїми діями, рішучість, прагнення до мети, хотіння, бажання, вимога, наказ, право розпоряджатися на свій розсуд, влада, відсутність обмеження [5]. Свобода як філософська категорія включає можливість виборусуб'єктом своєї волі, яка полягає в усвідомленні законів розвитку природи і суспільства, здатності приймати рішення із знанням справи, відсутність політичного і економічного гноблення, утиску, участь у суспільному, політичному житті, перебування не під арештом, не в ув'язненні, не в неволі. Отже, воля і свобода в широкому розумінні не може бути об'єктом покарання у вигляді її
Loading...

 
 

Цікаве