WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податковий вексель: поняття і суть - Реферат

Податковий вексель: поняття і суть - Реферат

[21]. З цього погляду податковий вексель є особливим різновидом - його можна віднести як до фінансових, так і до забезпечувальних векселів: фінансовим він є тому, що видача векселя підтверджує необхідність сплати податкового зобов'язання і не супроводжується зустрічним рухом товарів, а забезпечувальний характер полягає у підтвердженні виконання податкового зобов'язання.
Податковий вексель застосовується в процесі оподаткування при сплаті податку на додану вартість та акцизного збору, при сплаті податків з операцій з давальницькою сировиною та ін. Функції держави щодо векселя у зв'язку з оподаткуванням можна сформулювати так: 1) вексель є засобом сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 2) він є також об'єктом оподаткування; 3) у зв'язку із оподаткуванням держава регулює деякі вексельні відносини суб'єктів підприємницької діяльності.
Застосування векселя при сплаті податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість" [6] та рядом інших нормативних актів [7; 10]. Згідно з п. 11.5 Закону при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України платники податку можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (податковий вексель). Податковий вексель може бути видано лише особою, яка є платником податку на додану вартість, зареєстрована як платник і внесена до реєстру платників податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер, присвоєний їй як платнику ПДВ. Усі інші особи сплачують цей податок без права подання податкового векселя. Вексель видається на товари, крім підакцизних, за винятком тютюнової сировини, та товарів, що належать до 1-24 груп згідно з класифікацією УКТ ЗЕД, можуть за власним бажанням подавати митному органу простий вексель на суму податкового зобов'язання за кожною вантажною митною декларацією окремо у порядку та в терміни, встановлені законодавством. Ці кошти митниця перераховує Держмитслужбі України, а та, в свою чергу, - до Державного бюджету України. Вексель видається на повну суму податкового зобов'язання, нарахованого за вантажною митною декларацією (часткова оплата однієї суми податкового зобов'язання векселем, а частково грошовими коштами не допускається), окремо для кожної вантажної митної декларації. Як правило, вексель видається на 30 днів, за винятком товарів за особливим переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України (для сезонних товарів або товарів для окремих видів діяльності на підставі довгострокових договорів). Близьким до податкового векселя поняттям є "письмове зобов'язання". Листом Комітету Верховної Ради України з питань банківської діяльності від 24.10.97 р. № 06-10/782 було висловлено думку, що норми Закону України "Про операції з давальницькою сировиною…." ототожнюють поняття "вексель" з поняттям "письмове зобов'язання платника податку" і також Комітет вважає, що ці терміни є юридично тотожними при застосуванні норм даного закону [13]. Такий висновок, однак, залишає привід для сумнівів: якщо ці терміни є юридично тотожними, то чи розповсюджується вексельне законодавство на письмові зобов'язання? Відповідь має бути негативною. Швидше в даному випадку, мабуть, можна говорити про те, що вексель у податкових правовідносинах виконує функцію письмового зобов'язання, але все-таки не прирівнюється до нього. У протилежному випадку суттєво підривається теза про "вексельну суворість" (про яку йшлося вище), яка означає, що вексель є документом суворо встановленої форми і типу в цілому. Практично слід, мабуть, визнати, що функція виконання письмового податкового зобов'язання є єдиною функцією податкового векселя, але термін "письмове зобов'язання" охоплює більше коло відносин, які не можна звести тільки до векселя. Більше того, навіть у тексті ч. Першої ст. 5 згаданого Закону України "Про операції з давальницькою сировиною…." цей термін вживається в іншому контексті та іншому значенні - "письмового зобов'язання щодо повернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сировини (або повернення в Україну коштів від реалізації готової продукції за межами України, крім тієї готової продукції, що виготовлена з давальницької сировини та має заборону на експорт), не пізніше ніж через 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації". Тобто в даному випадку скоріше йдеться про зобов'язання щодо повернення готової продукції, вексель, що передбачає інший предмет відносин, ніж вексель, яким засвідчуються не будь-які зобов'язання, а лише грошові.
Дещо спірним моментом визначень, які даються у вказаних вище нормативно-правових актах, є включення до них деяких положень, які для векселя у його класичному розумінні є необов'язковими або і неправильними, наприклад, вказівку про те, що податковий вексель видається платником на відстрочення сплати податку. У цьому випадку вексель виглядає як документ про відстрочення платежу, а не свідчення податкового зобов'язання. У цьому випадку іншим є склад можливого правопорушення і покарання за нього.
Податковий вексель має свої особливості і є спеціальним видом векселя. Спеціальний характер податкового векселя визначено у листі ВАСУ від 17. 08. 98 р. № 01 - 8/314 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" [14]: "правовий режим податкового векселя є спеціальним порівняно з тим, що передбачений для векселя Женевською конвенцією 1930 року та Постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. "Про застосування векселів у господарському обороті України". Спеціальний режим податкового векселя вбачається у наступних моментах: 1) спеціальний характер фонду, до якого має бути сплачено вексельну суму (суму податкового зобов'язання за векселем)- бюджет; 2) самі по собі податкові відносини є наперед визначеними законодавством, а роль векселя у їх здійсненні імперативно визначається державою; 3) обов'язковість авалю; 4) спеціальне призначення - він видається платником на відстрочення сплати податкового зобов'язання; 5) за даним векселем не здійснюється протест, а сума, зазначена у векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку,передбаченому законодавством для погашення податкового боргу; 6) на вексельні податкові правовідносини розповсюджується чинне вексельне законодавство, міжнародно-правові акти, а також податкове законодавство; 7) податковий вексель не є загальним засобом розрахунків і кредитування - його застосування можливе лише у межах податкових правовідносин; 8) спеціальні суб'єкти - векселедавець і векселедержатель; 9) юрисдикція органів управління фондовим ринком на податкові векселі не розповсюджується, а основним правозастосовним органом виступають органи державної податкової служби України; 10) з податкового векселя не випливає його можливість передачі іншим особам; 11) на відміну від загального вексельного законодавства платник зобов'язаний сплатити кошти до бюджету, а не векселедержателю. Векселедержателем формальним є податкова служба, але бюджет є державним і податкова служба лише діє від імені держави.
У цілому можна зазначити, що податковий вексель є специфічним податковим інструментом, який за багатьма параметрами є винятком із загальних понять векселя і цінного паперу. Крім того, він не згадується, звичайно, в переліку цінних паперів, який дає Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок", а є своєрідним різновидом векселя. Таким чином, виникає таке явище, коли даний документ не є цінним папером, але до недавнього часу (до прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" від 7 липня 2005 р. [3]) на нього розповсюджувалося загальне вексельне законодавство (прикладів його застосування при розгляді судових спорів можна навести досить багато).
Loading...

 
 

Цікаве