WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податкова політика України за існування української народної республіки, гетьманату та директорії: історико-правові аспекти - Реферат

Податкова політика України за існування української народної республіки, гетьманату та директорії: історико-правові аспекти - Реферат

коп.; від 4 крб. до 5 крб. - 1 крб.; від 5 крб. до 8 крб. - 1 крб. 50 коп.; від 8 крб. до 10 крб. - 2 крб., а з квитків, вартістю більше 10 крб. - 1,5 вартості всього квитка [2, 91].
Законом встановлювалось, що "податок з прилюдних вистав та гулянок і пеня за невиплату податків, що збираються у розмірі, який встановлено Законом від 22 листопада 1915 року та від 30 серпня 1916 року надходять у прибуток Державної скарбниці" [2, с. 92].
У сфері податкової політики гетьманський уряд спершу підвищував ставки прямих податків та мита. 30 вересня 1918 року втричі були підвищені ставки поземельногоподатку, на 50 % збільшені ставки основного промислового податку на торговельні підприємства .
Було залишено податок на приріст прибутку, проте на прохання промисловців він був знижений до 75 % для підзвітних підприємств і до 40 % для непідзвітних [2, с. 104; 3, с. 50].
Законом від 10 вересня 1918 року у півтора рази підвищувались збори з грошових капіталів: з кожних 100 крб. - від 20 до 30 коп., що стягувалися раз у півріччя, в два-три рази були підвищені ставки гербового збору, вводився податок на нерухоме майно [2, с. 104; 3, с. 50].
Проте поповнення бюджету за рахунок прямих податків було незначним. Прибутковий і промисловий податки збиралися важко, поземельний зовсім не надходив, промисловий збирався дуже складно. Прибутки з податків обраховувалися у сотні тисяч крб., у той час як видатки складали сотні мільйонів.
У цій ситуації більшого ефекту дало підвищення ставок непрямих податків. 30 травня 1918 року було введено монополію на цукор, що дало 355 млн крб. валового прибутку [2, с. 105; 3, с. 51; 4, с. 111].
31 липня 1918 року було введено державну винну монополію.
Планувалося, що до січня 1918 року Українська держава від її прибутку отримає 528 млн крб. [2, с. 105; 3, с. 51].
Усі готові запаси приватного спирту мали передаватися до державної казни, яка встановлювала на нього відповідні ціни.
Серед інших непрямих податків було введено акцизи на виноградне вино, чай, підвищені акцизи на пиво, дріжджі, цигаркові гільзи, тютюновий папір, сірники, нафтопродукти.
Значним було підвищення акцизу на тютюн. Суми коливалися від 250 до 532 крб. з пуду жовтого тютюну та від 25 крб. 60 коп. до 64 крб. з пуду махорки.
Введення акцизу на тютюн дало 148 млн 380 тис. крб. прибутку, в той час як непрямі податки, не враховуючи винної та цукрової монополії, становили 180 млн 591 тис. крб. [2, с. 105; 3, с. 51;4, с. 111].
Основною причиною недостатнього надходження непрямих податків був так званий голод.
Так, акциз із чаю дав 1 207 тис. крб., хоч чай на Україні не вирощувався, в той час як акциз на нафтопереробні продукти дав всього суму в 120 тис. крб. [2, с. 106; 3, с. 51].
Ще одним джерелом надходження до бюджету були митні доходи. Найактивнішими експортерами товарів з України були центральні європейські держави, до яких застосовувалися митні ставки 1904 року.
У цей же час митні доходи склали 51 млн крб., з яких на частку Німеччини і Австро-Угорщини припадало 40 млн крб. [3, с. 51].
Таким чином, за 7,5 місяців в умовах розрухи та війни ситуація в Україні почала стабілізуватися, податки почали надходити кожного місяця. За короткий час П. Скоропадський та його уряд змогли значно оздоровити фінансову систему Української держави.
Однак втілити всі плани з налагодження податкової системи України уряду П. Скоропадського не вдалося.
У листопаді 1918 року внаслідок гетьманського повстання, яке охопило більшу територію України, до влади прийшла Директорія на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою. 14 грудня 1918 року П. Скоропадський склав свої повноваження і передав їх Директорії. Українська Гетьманська Держава перестала існувати. Директорія отримала повну державну скарбницю, але через кілька місяців вона була пустою.
Після зречення влади Павла Скоропадського 14 грудня 1918 року була відновлена УНР. А наступного дня 15 грудня 1918 року Рада народних комісарів УНР ухвалила Закон "Про державну і міську оплату українських культурно-просвітницьких вистав". Згідно з цим законом усі театральні видовища у сфері оподаткування поділялися на три групи [2, с. 93].
Цей закон мав виразний соціальний і національний характер, був далекий від досконалості і його невдовзі Директорії довелося скасувати.
У сфері податкової та бюджетної політики Директорія нічого не встигла зробити, крім шаленої емісії грошової маси.
Після півторамісячного перебування при владі Директорія була знищена з такою ж легкістю, як вона знищила владу гетьмана.
У той час, коли уряд П. Скоропадського після своєї відставки залишив всі золоті запаси, гроші та дорогоцінності держави в недоторканому стані, то Директорія, залишаючи Київ, вивезла з собою всі дорогоцінності державної казни на загальну суму понад 2,5 млрд крб. [2, с. 109]. Тому радянській владі, яка прийшла на зміну Директорії, залишилася пуста казна.
Аналізуючи податкову політику України у 1917-1918 роках можна зробити такі висновки:
- Центральною Радою були зроблені перші спроби щодо проведення власної фінансової політики;
- враховуючи невеликий проміжок часу та несприятливу міжнародну обстановку, в Україні не вдалося створити власну податкову систему;
- уряд П. Скоропадського продовжував податкову політику Російської імперії, додавши деякі нові фіскальні механізми і внісши зміни в розміри ставок;
- одним із основних досягнень при забезпеченні доходів казни було запроваджено Гетьманом фіскальних монополій на спирт і цукор.
Література:
1. Финансово-кредитный словарь / Под ред. В.П. Дяченко. - М.: Финансы, 1964. - Т. 2. - С. 215-216.
2. Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л. Історія податків та оподаткування в Україні: Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - 240 с.
3. Негай Н.В. Фінансова та податкова політика України в 1917-1919 рр. // Вісник податкової служби України. - 1999. - № 26. - С. 48-51.
4. Негай Н.В. Нариси з історії оподаткування. - К.: Вісник податкової служби України, 2002. - 144 с.
5. Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Андрущенко В.Л., Мельник В.М. Історія оподаткування: Навчальний посібник. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. - 242 с.
6. Цимбал Т.Я. Держава, право та податкова система України (у схемах): Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 45 с.
Loading...

 
 

Цікаве