WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податкова політика України за існування української народної республіки, гетьманату та директорії: історико-правові аспекти - Реферат

Податкова політика України за існування української народної республіки, гетьманату та директорії: історико-правові аспекти - Реферат


Реферат на тему:
Податкова політика України за існування української народної республіки, гетьманату та директорії: історико-правові аспекти
Українська державність на початку ХХ ст. зароджувалася та розвивалась в умовах революційних подій у Росії в 1917 році.
У 1917 році після лютневих і жовтневих революційних подій відбулося суттєве реформування податкової системи України, яке мало на меті перекласти головний податковий тягар із селянства на буржуазію. Складовими цієї реформи були: введення майнового податку, податку на приріст майна, високі непрямі податки на предмети розкоші, а також реформування прибуткового податку [1, с. 215-216]. У березні 1917 року було створено Українську Центральну Раду, а пізніше її виконавчий орган - Генеральний Секретаріат як уряд автономної (пізніше федеративної) республіки в УНР.
Головою УНР заочно було обрано лідера українського національного руху Михайла Грушевського, який у той час знаходився у засланні. Після повернення Грушевського, він висунув гасло національно-територіальної автономії у складі Росії. Тимчасовий російський уряд вимушений був визнати Центральну Раду державним органом.
Як автономія, Україна спочатку не проводила своєї незалежної податкової політики. На її території, як і по всій Росії, стягнення податків продовжувалося за тими нормами, які були введені за імператорських часів. На початку липня 1917 року Центральна Рада прийняла II Універсал, в якому намічалися заходи щодо розробки закону про автономний устрій України.
Війна і революційні події негативно відобразилися на системі податкових зборів як на державному, так і на місцевому рівнях. Тому були різні спроби виправити становище з метою поповнення бюджету. Так, наприкінці 1917 року у м. Києві міська дума встановила власний податок на окремі театри столиці, оскільки існуючий закон, запроваджений раніше, не діяв. Крім обурення національних діячів культури, цей захід більше нічого не приніс.
У цей же час рада солдатських депутатів щодо оподаткування закладів культури приймала власні розпорядження.
Відомий діяч культури Микола Садовський 9 грудня 1917 року щодо додаткового оподаткування свого театру писав: "Ціни мого театру розраховані на глядача демократичного, що не може сплачувати високою ціною вистави... Рада солдатських депутатів, обкладаючи всі театри м. Києва, що мають за мету тільки розвагу, не визнає за можливе обкласти податком драматичні театри, визнаючи їх високе культурно-просвітницьке значення" [2, с. 89].
25 жовтня 1917 року більшовики повалили Тимчасовий уряд і на ІІ Всеросійському з'їзді Рад був створений Раднарком на чолі з В.І. Леніним. На цю нову політичну ситуацію Центральна Рада відреагувала, видавши ІІІ Універсал, яким було проголошено створення Української Народної Республіки (УНР).
Російські державні органи, в тому числі і фіскальні, фактично припинили своє існування. Стягнення податків не проводилося. Генеральний Секретаріат фінансових справ на чолі з Х. Барановським ставить питання про необхідність формування власного бюджету та створення податкової системи.
Україна не мала ні своїх грошей, ні свого банку, ні своїх податків.
Особливістю революції стало припинення надходження будь-яких податків чи то на користь держави, чи місцевих, чи громадських організацій.
Уряд Центральної Ради не приступив до жодних реформ. У сфері податків він обмежився лише підвищенням акцизних ставок і введенням податку на вино. Вводилися окремі нові податки, старі скасовувалися, але все це відбувалося хаотично.
Так, 19 грудня 1917 року Центральною Радою було прийнято рішення про підвищення поштово-телеграфного і телефонного тарифу на 100 % та введення особливого податку на телефонні апарати у розмірі 25 крб. з кожного [3, с. 49; 4, с. 106 ].
20 грудня 1917 року було видано постанову Генерального Секретаріату Української Народної Республіки про внесення податків на утримання державних установ, проте реально вона не діяла [3, с. 48].
1 січня 1918 року було видано закон про промислові та акцизні збори з виробництва та продажу вина. Акциз було встановлено в розмірі від 4 до 20 крб. з пуда солоду [3, с. 49]. Згодом було введено ще податок на коньяк і виноградне вино. Інших податків уряд Центральної Ради так і не ввів.
Як діючий фіскальний захід, планувалось введення державної винної монополії*. Проте втілити її в життя Центральна Рада не встигла.
16 січня 1918 року в Києві почалося більшовицьке повстання, а 26 січня в місто ввійшли червоноармійці.
У результаті наступу радянських військ керівництво Центральної Ради 22 січня 1918 року оприлюднило останній IV Універсал, яким Україна проголошувалась незалежною республікою.
1 березня 1918 року Київ було звільнено українськими військовими частинами, до влади повернулася Центральна Рада.
Залишаючи Київ, більшовики вивезли всі цінні папери та золоті монети на загальну суму більше 700 мільйонів російських рублів [5, с. 136].
29 квітня 1918 року в Києві відбувся державний переворот і до влади прийшов П. П. Скоропадський, який був проголошений гетьманом всієї України.
Міністром фінансів було призначено відомого фінансиста та економіста А. Ржепецького. Для чіткої роботи з налагодження, зміцнення фінансової бази України та її стабільності у структурі Міністерства фінансів були створені Департаменти загальної канцелярії, кредитної канцелярії, митних зборів, простих податків і посередніх податків [3, с. 49].
На місцях тимчасово відновлювалося функціонування фіскальних органів у складі дореволюційних установ з підпорядкуванням Міністерству фінансів України.
Податкову політику держави Павла Скоропадського складали прямі та непрямі податки. До прямих податків відносилися основний промисловий податок, поземельний податок, податок на приріст прибутку та податок на нерухоме майно.
До непрямих податків належали цукрова, винна монополія, акцизи на виноградне вино, чай, акцизи на пиво, дріжджі, сірники, тютюн [6, с. 40].
14 червня 1918 року Гетьманом Павлом Скоропадським був затверджений закон, який врегульовував оподаткування прилюдних вистав та гулянок. Розмір цього податку залежав від вартості квитка, ціною менше 50 коп. - 5 коп.; від 50 коп. до 1 крб. - 10 коп.; від 1 крб. до 1 крб. 50 коп. - 20 коп.; від 1 крб. 50 коп. до 2 крб. - 35 коп.; від 2 крб. до 3 крб. - 50 коп.; від 3 крб. до 4 крб. - 80
Loading...

 
 

Цікаве