WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податкові перевірки: поняття та особливості правового регулювання - Реферат

Податкові перевірки: поняття та особливості правового регулювання - Реферат

підрозділів).
Відповідно до статті 111 Закону про ДПС планові виїзні перевірки передбачаються планами-графіками, погодженими у порядку, визначеному Постановою № 112. Проводяться такі перевірки одночасно усіма контролюючими органами за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків не частіше одного разу на календарний рік. Про проведення планової виїзної перевірки платника податків повідомляють не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення.
Разом з тим, у зазначеній статті законодавець, говорячи про державні органи, уповноважені разом з органами державної податкової служби проводити планові виїзні перевірки, вживає словосполучення "органи виконавчої влади уповноважені здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)". Зазначене формулювання, на нашу думку, є не коректним, оскільки такими органами в Україні, крім державної податкової служби, є лише митні органи. Органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби згідно з пунктом 5 Указу про дерегулювання, який є чинним незалежно від набрання чинності новою редакцією статті 111 Закону про ДПС, також контролюючими органами, хоча здійснюють планові та позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності щодо сплати не податків чи зборів, а "бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субвенцій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів". Навіть у підпункті "а" пункту 5 Указу законодавець закріпив право органів державної податкової служби проводити планові та позапланові виїзні перевірки не лише стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), а також щодо неподаткових платежів.
На нашу думку, наявність планових перевірок поряд із позаплановими є недоцільною та свідчить про відсутність у арсеналі податкових органів дієвих способів виявлення фактів порушення податкового законодавства. Існування даного виду перевірок зумовлено застарілими підходами до проведення податкового контролю, зокрема, потребою держави перевірити кожного платника незалежно від того, чи є насправді підстави для втручання у його господарську діяльність, наявністю доведених до податкових органів мобілізаційних планів штрафних (фінансових) санкцій та усім відомого принципу контролерів "будь-яка перевірка має бути результативною".
Формування планів-графіків перевірок, їх погодження з іншими контролюючими органами вимагає багато часу, зусиль та ресурсів, і є малоефективним. Крім того, виїзні перевірки забирають багато часу й у платників податків, відволікають від роботи персонал, заважають нормальному функціонуванню підприємств. На нашу думку, більш ефективно було б запросити платника до податкового органу на співбесіду, що, до речі, передбачено Законом про ДПС, чи провести камеральну перевірку.
Найпоширенішим і найскладнішим видом податкових перевірок є позапланові виїзні перевірки, які проводяться щодо фізичних та юридичних осіб, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) за наявності передбачених законодавством підстав.
Аналіз змісту пункту 1 статті 11 та підстав для проведення позапланових виїзних перевірок, визначений у статті 111 Закону про ДПС, дає підстави зробити такі висновки.
По-перше, як видно із статті 11 Закону про ДПС, позапланові виїзні перевірки проводяться лише з питань: а) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); б) додержання валютного законодавства. Таким чином, зазначений перелік підстав не може бути застосований до перевірок з інших питань, зокрема, дотримання законодавства про готівкові розрахунки за товари та послуги, та інших випадках, передбачених чинним законодавством.
По-друге, якщо проаналізувати підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, передбачені пунктами 1- 9 частини шостої статті 111 Закону про ДПС, то вони стосуються саме процедур сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та дотримання валютного законодавства.
Спроба законодавця Законом № 2505 внести зміни до зазначеної статті та поширити її дію на перевірки, що здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не дасть, на нашу думку, бажаного результату. Це пов'язано, у першу чергу, з тим, що так звані оперативні перевірки, передбачені зазначеними законами, мають свою специфіку та підстави проведення, про які саме і не згадується у Законі про ДПС. Адже тепер, якщо слідувати логіці законодавця, неподання платником, наприклад, розрахунку зі збору за спеціальне використання водних ресурсів є підставою для проведення позапланової перевірки з питань дотримання валютного законодавства чи законодавства про РРО.
Більше того, поширюючи дію положень Закону про ДПС на перевірки, що проводяться з питань, визначених вказаними Законами, не було внесено змін до таких Законів та не вилучено з них відповідних положень щодо перевірок. Таким чином, у законодавство було внесено ще більшу плутанину щодо й так не простого питання перевірок.
Щодо Закону № 2505, то необхідно також зазначити, що законодавець доповнюючи статтю 111 Закону про ДПС частиною сьомою та внісши наступні зміни до частин вісім-дванадцять не визначив, чи є чинною вже існуюча сьома частина, адже вказівок ні щодо її виключення (заміни), ні щодо зміни нумерації частин статті він не передбачив. Таким чином, продовжують діяти дві сьомих частини статті 111 Закону про ДПС, одна з яких суперечить новій редакції частини восьмої стосовно того, хто приймає рішення про проведення позапланової перевірки: суд чи керівник податкового органу.
Також нам не зрозуміло, про що хотів сказати законодавець, вживаючи у новому сьомому пункті згаданої статті словосполучення "а в інших випадках - за рішенням суду". Адже варіантів може бути декілька.
Швидше за все законодавець мав на увазі необхідність отримання рішення суду на проведення будь-яких інших позапланових виїзних перевірок, не передбачених Законом про ДПС. Хоча, на нашу думку, про це доцільно було вказати окремим реченням у частині восьмій статті, де йдеться про те, хто приймає рішення про проведення перевірки. Пропонуємо такий зміст відповідного положення: "Позапланові виїзні перевірки з обставин, не передбачених у цій статті, здійснюються виключнона підставі рішення суду".
Разом з тим, якщо у згаданих випадках наявність відповідного рішення суду є обов'язковим, то воно буде одним із документів, що дає право допуску до проведення перевірки. Але стаття 112 Закону про ДПС серед таких документів називає лише направлення на перевірку та рішення керівника податкового органу. Крім того, невизначеною та незрозумілою залишається сама процедура
Loading...

 
 

Цікаве