WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податки часів Запорізької Січі - Реферат

Податки часів Запорізької Січі - Реферат

торгували сіллю, рибою, лісом, виробами ремесла, промислів тощо. Основними транспортними засобами чумаків були мажі - пароволові або чотириволові вози. Для безпеки чумаки об'єднувалися у валки, на чолі яких стояв отаман.
Запорожці лагодили греблі, мости, перевози та стягували з проїжджих купців і чумаків відповідні збори. Так, за перевіз через річку Самара (ліва притока Дніпра - Донецька та Дніпропетровська області) потрібно було стягувати такі податки:
- з місцевих жителів по 2 коп. з двору на рік;
- з купців, які їхали до Криму або назад, по 10 коп. з пароволового воза, по 15 коп. з чотириволової і по 20 коп. з шестиволової хури.
З історичних джерел відомий факт спорудження запорожцями гатки та мосту через р. Білозерку (ліва притока Дніпра - Херсонська область) довжиною 6 саженів. За проїзд цим мостом козаки стягували податок у розмірі 4-5 коп. з великого воза з вантажем, 2 коп. з меншого воза та 1 коп. з порожнього [8, с. 47-48].
Для збору прибутків існувала спеціальна старшина, до складу якої входили військові шафари, підшафари, писарі та підписарі, по аналогії сучасних митників.
Так, військовий шафар і його апарат приймали доходи, видавали гроші й речі, вели облік касових сум і матеріальних цінностей, при цьому були підзвітними кошовому та козацькій раді. Шафар - швидше державний казначей та інтендант, ніж міністр фінансів у сучасному розумінні цього слова. До того ж їх було два. До складу скарбової старшини входили також два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваги) з невеликим штатом канцеляристів.
Для збирання торгового мита було також введено посаду військового довбиша.
Усі перераховані посади були виборними. До їх функцій входило збирання мита, нагляд за порядком при переправах, ведення книг прибутків і витрат, утримання конвойних команд.
Усі торгівці за право торгувати на території Січі сплачували податок як у грошовій, так і в натуральній формах. Збиранням податків і слідкуванням за порядком на базарі Січі займалися базарний отаман і військовий кантаржій. Кантаржій зберігав військові ваги та міри, розподіляв податки, встановлював за погодженням кошового ціни на товар, що підлягав реалізації. Перевищення цін строго каралось.
Немалу частку військових прибутків становив "димовий", який ще називали подимний податок, який запорізькі козаки збирали з так званих "сиднів", що вважалися підданими січового товариства. Цей податок був постійним і тимчасовим. Постійний до 1758 року обмежувався 1 крб з родини, але з 1758 до 1770 року уже становив 1 крб. 50 коп. [4, с. 69].
Про подимний податок згадку в "Енеїді" залишив Іван Котляревський: "Як амуницю спорядили і насушили сухарів, на сало кабанів набили, взяли подимне од дворів" [9, с. 67].
Основним податковим доходом скарбниці коша, який був не що інше як форма подушного оподаткування, був військовий оклад, що сплачувався одруженими козаками, які платили за сім'ю, і їх називали "гніздюками" або "сиднями".
Враховуючи, що всього одруженого населення нараховувалося 12 250 осіб, то при оподаткуванні лише в 1 крб. сума податку складала 12 250 крб., а при оподаткуванні в 1, 5 крб. - вона зростала до 18, 375 крб. [4, с. 69].
Тимчасові податки, які також бралися з одружених козаків, встановлювалися від 300 до 500 крб. із паланки, але вони накладалися у тих випадках, коли організовувався великий похід на Туреччину [4, с. 70].
На території Січі існувало понад 4 000 зимівників старшин і заможних козаків, які мали тимчасове житло і вели дрібне господарство. Крім того, існували поселення у вигляді слобод, де проживали як козаки, так і посполиті. Подать сплачували лише одружені чоловіки, які вважалися підданими війська. Повністю підлягала звільненню від податків старшина.
За часів Гетьманщини частину податків, що стягувалася з населення, було скасовано. Від податків і повинностей були звільнені шляхта, старшина, духовенство, козацтво.
Залежно від військової заслуги частково звільнялися від податків інші козаки.
Податки сплачували лише селяни і міщани. Його розміри залежали від майнового стану та статусу платника. Наприклад, у XVII столітті він складав: 80 коп. з тяглових козаків, тобто з осіб, які мали тяглову худобу; 70 коп. з найманих працівників, 30 коп. з піших осіб. У другій половині XVIIІ століття ставка цього податку вже сягала 1 крб. 50 коп. з душі підданих Січі селян і з посполитих [9, с. 71; 4, с. 69; 10, с. 110]. Цей податок був головним прибутком коша Запорізької Січі. Незначна частина козацької скарбниці поповнювалася за рахунок прямих податків. Головне значення мали прибутки з привізних і вивізних мит ("індукти", "евекти") та непрямі податки - оплата з млинів, рудень, тютюну, дьогтю, селітри, шинків тощо.
За гетьмана Брюховецького на українську землю в 1666 році прибули московські переписувачі, які складали подушний опис сіл. Переписувалися двори "пашенних" людей (тобто хліборобських), які повинні були сплачувати податки в московську казну.
До перепису не включалися козацькі двори та монастирські села.
Перепис проводився за дворами. Оскільки податки бралися віками з двору, то селяни намагалися не ділити двори. Тому виникли своєрідні общини - кутки, які іноді включали до 5 сімей. Таке положення було аж до скасування кріпацтва, коли відбувався поділ землі на двори.
Перепис згадує близько 400 дворів - платників податків на Київщині [4, с. 83].
Крім того, казна козацької держави поповнювалася за рахунок військової здобичі, якими були військові трофеї, добуті шаблею та веслом, що носили назву "козацький хліб"; військового окладу - подарунків на користь січової й паланкової старшини, який стягувався з усіх козаків, а також з некозаків (січового підданства); господарської десятини та медового господарства; торгового податку; податку з шинків; куфовий збір тощо.
Господарська десятина та медове справлялися з хуторів, млинів, промислів і пасік. З хуторів і млинів бралася десятина натурою, а з промислів і пасік - грішми (медове). Хоча, щодо деяких видів промислів застосовувалося натуральне оподаткування і не у розмірі десятої частини. Так, від риби, виловленої у Бузі, до козацької скарбниці сплачувалося: три десятки - на полковника, писаря й осавула, чотири десятки - на січового старшину [9, с. 68].
Також платниками господарської десятини були піддані Речі Посполитої ("посполиті"), які користувалисяземлею війська запорізького. У зв'язку з цим існувала назва цього податку - "податок на посполитих". З них справлялося 10 % вирощеного врожаю 10, с. 111 .
Торгове - різновид акцизного податку, який справлявся з крамарів. Як правило, він становив 10 відсотків від вартості товарів, що продавалися на січовому ринку. Однак інколи цей податок застосовувався не у пропорційному, а в фіксованому порядку 10, с. 111 .
Податок з шинків сплачувався шинкарями та корчмарями які утримували свої шинки в так званих паланках , зимівлях та на Січі і сплачували скарб за рік від 2,5 до 5 крб.
За документами січового архіву 1770 року на території, якою володіли запорізькі козаки, нараховувалося понад 370 шинків, що давали прибуток у казну 1 120 крб. за рік. У той же час як оренда, наприклад, за звичайний шинок без льоху становила 2 крб. 50 коп., а з льохом, де можна було тримати пиво й мед, - по 4 крб. 50 коп. за рік [9, с. 70; 4, с. 68; 10, с. 111].
Оскільки більшість шинкарів були за національністю євреями, то цей податок ще називали "податком на євреїв".
Розміри цього податку складали досить значну суму, оскільки за тодішніми цінами (1764 р.) четвертина пшениці (155 кг)
Loading...

 
 

Цікаве