WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податки часів Запорізької Січі - Реферат

Податки часів Запорізької Січі - Реферат


Реферат на тему:
Податки часів Запорізької Січі
Козак - слово тюркського походження. В одних випадках воно трактується як "варта", "караул", в інших - "вільна людина".
Перша письмова згадка про козаків відноситься до 1499 року. У привілеї великого литовського князя Олександра місту Києву зазначалося, що міщани повинні брати мито з козаків за рибну ловлю [1, с. 159].
Таким чином, ще за часів Великого князівства Литовського на півдні України зароджується феодальна республіка - Запорізька Січ, з переважанням елементів самоврядування. За твердженням В.Л. Андрущенка і В.М. Федосова "Січ Запорізька аномального походження з точки зору теорії про те, що держава виростає з родоплемінного ладу після появи сім'ї, суспільного поділу праці, приватної власності і класового розшарування населення" [2, с. 37].
Перші дерев'яні фортеці, які козаки будували з лози, називалися "січі".
Козацтво становило непідвладну феодалам та урядовцям верству.
Козаки-поселенці створили на нових землях, це передусім стосувалося Подніпров'я та Брацлавщини, нову суспільно-політичну організацію - громаду, засновану на засадах селянського демократизму. Кожний, хто вступав до неї, одержував формально рівні з усіма права на користування господарськими угіддями та промислами, на участь у самоврядуванні.
Так, за люстрацією 1616 р. у Каневі, Черкасах, Чигирині, Білій Церкві, Переяславі нараховувалося приблизно 77 % козацьких дворів.
Після заселення нижнього Дніпра за порогами засновувалися укріплені засіками містечка й населені пункти, які отримали назву Січі. У першій половині XVI ст. їх мешканці - козаки - об'єдналися в одне організаційно структуроване товариство "кіш", що поклало початок існуванню Запорізької Січі [3, с. 135].
Під час національно-визвольної війни (1648-1654 рр.) для утримання війська необхідні були величезні кошти. Тому необхідно було налагодити систему збору податків. Гроші, що раніше надходили до казни Речі Посполитої, тепер отримувала військова скарбниця. Учасники повстання від податків звільнялися.
Після закінчення національно-визвольної війни існуючим у той час законодавством козацька старшина в правах прирівнювалася до духовенства. Усі вони звільнялися від сплати державних податків і повинностей [1, с. 202-203].
На Запоріжжі земля вважалася об'єктом власності всього Коша і щорічно розподілялася між тими, хто міг її обробляти. Козаки платили податок кошу, несли інші повинності [1, с. 203].
Частина отриманих коштів з підпорядкованих кошу територій, як і у Великому князівстві Литовському, залишалися на місці та використовувалися на потреби місцевої адміністрації. Інша частина доставлялася на Січ і потрапляла в розпорядження коша.
Основними доходами козацької скарбниці були: доходи від експлуатації земель (на хуторах та зимівниках), мисливських і рибальських угідь; військова здобич; допомоги та плати за послуги від польського короля та російського царя; судові штрафи; орендна плата за крамниці і вантажні човни (дуби), що належали куреням; плата за перевезення через річки (мостове); податки.
Податкова система Запорізької Січі одночасно включала до свого складу: традиційні, характерні для нашого народу фіскальні інструменти з минулого; запозичені елементи; оригінальні, що були лише в козацькій державі, доходні статті. Її основними складовими були військовий оклад, мито, господарська частина та кладове, торговельні акцизи ("торгове"), куфовий збір, податок із шинків, подимне, руга та роговщина.
Після довготривалої визвольної боротьби українського народу проти польського уряду (1648-1654 рр.) козацька старшина на чолі з гетьманом намагалася відродити українську державність, створити свою фінансову і податкову системи.
Для впорядкування фінансової системи в цей час була запроваджена одна з вищих особливих посад у старшинській адміністрації - генеральний підскарбій. Особа, яка її займала, відповідала за стан фінансів козацького війська, розподіл натуральних і грошових податків, встановлювала мито, очолювала скарбову канцелярію тощо.
Генеральний підскарбій був незалежний від гетьмана і обирався шляхом виборів.
Він зобов'язаний був постійно проживати в гетьманській резиденції.
На місцях обиралися полкові підскарбії, по два від кожного полку, які підпорядковувалися генеральному підскарбію. До їх функцій поряд з іншими входило займатися збором податків. У цьому їм допомагали так звані комісарські десятники [4, с. 81; 5, с. 263].
Особливою умовою обрання на посаду підскарбія була заможність і складання присяги. Напевно саме заможність вимагалася, для покриття в необхідних випадках збитків і витрат.
Гетьман повністю усувався від розпорядження військовим скарбом. Його доходи були визначені, якими він і повинен був задовольнятися.
Разом з тим гетьман мав стежити за тим, щоб старшина не утискувала (не обкладала великими податками) "людей убогих". Скасовувались усі тягарі
Запорізька Січ мала свою власну податкову систему, на формування якої Росія мала досить незначний вплив. Система оподаткування формувалася під впливом тенденцій розвитку фіскальних інститутів за Києво-руської, литовської та польської доби в Україні. "Найперше цей вплив відчувався в термінології" [2, с. 99].
Та й сама організація і порядок функціонування фінансових установ дуже нагадували литовську адміністрацію. Скарбниця Січі являла собою одночасно, з одного боку, сховище грошей, цінностей, запасів, військових арсеналів, склад військових клейнодів, архів, з іншого - адміністративну систему.
Саме тоді розвиток податкової системи у козаків був найбільшим.
Розміри та порядок сплати податків пропонувалися шафарем та старшиною і ухвалювалися козацькою радою, про що потім видавалися грамоти. Саме грамоти і були тогочасними законодавчими актами козацької держави.
Одним з джерел прибутків державного скарбу універсалами Хмельницького були встановлені загальні податки, якими обкладалося все населення. Постійні податки називалися "поборами", надзвичайні "стацією".
Міщани і селяни сплачували стацію (податок, який йшов на утримання війська) та податок з промислових прибутків.
Значну питому вагу у доходах бюджету козацької держави складали різні види мита. Вони поділялися на привізні та вивізні, які називалися "індукти" та "евекти".
Було введено так зване помірне - торгівельне мито. Сплачувалося воно з певної міри привізного товару, а також при його перепродажу. Розмір помірного не був сталим. В Україні помірне становило два гроші за одиницю виміру товару. Пізніше, вже в другій половині XVII ст., у Гетьманщині помірне було замінено московським податком, що становив 5 % від реалізованої вартості товарів [6, с. 20; 7, с. 218].
Поповнення казни відбувалося за рахунок трьох основних джерел податків: прибутків за перевіз товарів із сусідніх країн транзитом через запорозькі землі ("мостові", "мито"); прибутків від торгівлі і доходів від оподаткування мешканців.
Знаходячись наперетині декількох торгових шляхів, Січ займала досить вигідне становище. Найбільш відомими і прибутковими були Микитинський, Мищуріноріжський, Козацький, Каменський, Самарський перевози. Цей вид податку в основному носив сезонний характер. Прибуток від перевозів носив комплексний характер, до нього входила плата як за сам перевіз товарів, так і за їх конвоювання.
Одним із основних позаземлеробських занять українських козаків і державних селян був торговельно-візницький промисел - чумацтво. Чумацький промисел був добре організований і його механізми були відпрацьовані до дрібниць. Чумаки
Loading...

 
 

Цікаве