WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податки за років правління Петра І історико-правові аспекти - Реферат

Податки за років правління Петра І історико-правові аспекти - Реферат


Реферат на тему:
Податки за років правління Петра І історико-правові аспекти
Фінансовий стан Російської держави під час правління Петра І був надзвичайно напруженим. Безперервні воєнні дії, створення власного флоту, будівництво міст, фортець, доріг, каналів, утримання державного апарату вимагало великих матеріальних ресурсів.
Основою оподаткування населення того періоду було подвірне обкладання, введене у 1679 році після перепису населення в 1676-1678 роках та укладення переписних книг.
Уся фінансова політика Петра І була спрямована на постійний і напружений пошук джерел грошових коштів. Тому звернення Петра І до сенату "денег как возможно собирать, понеже деньги суть артерия войны" став своєрідним девізом його управління [1, с. 75-76].
Починаючи з 1704 року увагу уряду було звернено на всебічне підвищення основних статей державних доходів - прямих податків.
Приріст доходів від прямих податків досягався в основному двома шляхами: збільшенням ставок існуючих і введенням нових податків. До другого методу уряд Петра І удавався частіше.
У тому ж 1704 році було створено спеціальний штат осіб, які були зобов'язані вигадувати все нові і нові види податків і "сидеть и чинить государю прибыли". Їх називали "прибильщиками", а в народі вигадниками, які повинні були вишукувати нові джерела доходу [2, с. 440].
Кількість податків, вигаданих "прибильщиками", примножувалося з кожним днем. Нові податки посипалися на голову платників Росії. Починаючи з 1704 року один за одним вводилися такі податки і збори: гербовий збір (за видачу та засвідчення документів), поземельний, посажений, криголамний, водопійний, погрібний, з димарів на печі, з мостів і переправ, причальний та відливний - з плавучих суден, помірний, вісчий, хомутний, шапочний, сапожний, з клеймування хомутів, з клеймування та продажу суконь, шапок і чобіт, з квасних напоїв, з варіння пива, воскобоєнь, зі шкіряного, з конячих та ялових шкір, миловарного промислу, з кузень, крамниць, корчм, пекарень, з майстрових і робітних людей, із запису клейма майстрових, із крамничних і "ходячих" продавців, із продажу свічок, кінських шкір, подушний з "візників" - десята частка найму, покосовщинний, бджолиний, банний; млиновий - з постоялих дворів, з найму домів, з найму кутків, із дрів, із продажу продуктів харчування, а іноді досить незвичайні збори - з кавунів, горіхів, податок на дубові гроби [1, с. 78; 2, с. 440; 3, с. 434; 4, с. 94; 5, с. 140; 6, с. 117].
У 1700 році був введений "хомутний" збір.
У цей же період був введений млиновий збір із суворим приписом "о немолонии на мельницах ничьего хлеба без помольных денег" [1, с. 78].
Згідно з Указом 1704 року думні люди і першостатейні купці повинні були сплачувати такі податки: з домашніх бань - по 3 крб., прості дворяни, купці і різні різночинці - по 1 крб., селяни - по 15 коп. [3, с. 443].
У січні 1705 року вийшов указ "О бритии бород и усов всякого чина людям, кроме попов и дьяконов, о взятии пошлины с тех, которые сего исполнить не захотят, и о выдаче заплатившим пошлину знаков" [1, с. 78].
Усіх чоловіків, які носили бороду, було поділено на стани і вони зобов'язані були сплачувати щорічно - прості городяни від 30 крб. і царедворці - до 100 крб. Виняток становили селяни, яким дозволялося носити бороду безкоштовно в своєму селі. Однак при в'їзді в місто і виїзді з нього вони повинні були сплачувати 1 копійку з бороди [4, с. 94].
Цей оригінальний збір за бороду стягувався, при в'їзді в місто і виїзді з нього, особливими присяжними збирачами податі (з піших - 50 коп.; з кінних - по 2 крб. з людини, з селян - по 1 коп. з бороди ). Міські жителі, крім священників і дяків, сплачували особливе мито за бороду (Указ від 16 січня 1703 р.), гості і перша стаття гостинної сотні - по 100 крб., середньої і меншої статті (торгові, посадські, приказні і служиві люди ) - 60 крб., третьої статті (посадські і боярські люди, візники тощо ) - 30 крб. З селян брали на воротах мито по 2 гроші з бороди при в'їзді і виїзді з нього [2, с. 23; 3, с. 437]. У 1715 р. був встановлений єдиний поборідний податок на православних бородачів і розкольників у сумі 50 крб. При бороді повинен бути обов'язково старомодний мундир. Крім того, розкольники обкладалися подвійним податком.
У 1722 році за Указом царя Сенату вказувалося: "підтвердити накрепко старий указ про бороди, щоб платили по 50 крб. на рік і до того ж, щоб ці бородачі і розкольники ніякої іншої одежі не носили, крім старої, а саме: зипун з стоячим клеєним козирем (воротніком), ферезі і однорядку з лежачим намистом". З бородача, який з'являвся в Приказ в іншій одежі, повторно стягували той же платіж у розмірі 50 крб., незважаючи на те, що перед цим річний був сплачений [3, с. 434-435; 5, с. 119-120].
Так, дворецький дворянина Шереметьєва Курбатов, перебуваючи з своїм паном за кордоном, дізнався про винайденим там гербовий податок. Повернувшись додому, він у предметному листі в 1699 р. запропонував Петру I ввести в Росії "орлену" - папірець, який приносив у казну до 300 тис. крб. у рік доходу [2, с. 441].
В.О. Ключевський писав, що в погоні за прибутком, "прибильщики" доходили до віртуозності, до втрати здорового глузду, навіть пропонували збори з народження і шлюбів [3, с. 442; 5, с. 121].
До нас дійшли імена "прибильщиків" - Олексія Курбатова, який запропонував використовувати гербовий або орлиний папір за прикладом Голландії, Степана Вараксіна, Василя Єршова, Олексія Яковлєва, Сторцова, Акіншина [2, с. 23; 3, с. 434].
Уже в 1700 роках Петро I засновує все нові і нові податки. Податки і збори були не лише тяжкими, але й багаточисельними, їх нараховувалося більше 30 [3, с. 442].
Особливий збір був введений як з майстрових, так і робочих, які продавали свої вироби на площах, і з тих, хто наймався на роботу.
Платня за торгівлю з лавок складала 50 коп.; з лотків - 30, вроздріб - 22. Майстри і підмайстри, учні і чорноробочі сплачували відповідно 30, 15, 10 коп. з людини. "Беломестці" , як торгуючі без платежу 10-х грошів, сплачували цей збір у подвійному розмірі [3, с. 437; 7, с. 489-490].
У 1700 р. було введено пробірне мито, що являло собою збір, який стягувався державними органами пробірного нагляду. Розмір мита залежав від ваги золотих і срібних виробів, а також мистецтва ремесла [8, с. 45].
У тому ж 1705 році вийшов указ про додатковий "сбор с извозчиков десятой доли из получаемой ими по найму платы". Крім того, вони повинні були сплачувати разом з усіма власниками коней "кінські податки". Усі ці та інші збори складали майже 80 тис. крб. на рік [4, с. 94].
У цей же час були введені особливий "медовий" або "бджолиний" збір із власників пасік.
Створення нової армії і флоту ознаменувалося введенням "денег Военного приказа на жалование драгунам", які ще носили назву "драгунских денег", а також "адмиралтейского приказа корабельных денег". З 1705 року "драгунскі гроші" стали називатися напівполтинними, оскільки їх почализбирати з усіх категорій селян по 25 коп. з кожного двору [4, с. 95].
Саме за часів Петра І до основних податей - подвірної та кінної - додавалися незліченні додаткові податки, які носили надзвичайний характер - драгунський збір, збір на будівлю кораблів тощо. Були введені податки на полоскання білизни, домашні лазні, прогін плотів по річці, торгові податки і мита - всього близько півсотні різних платежів і зборів [9, с. 84].
Податками обкладалися і релігійні вірування. Причому розкольники сплачували податки в подвійному розмірі. Податки збирали за здійснення обрядів шлюбу, хрестин, поховання [1, с. 79].
При Петрі I було створено 12 колегій, чотири з яких: камер-колегія, яка здійснювала нагляд за прибутками; штатсконтор-колегія, яка здійснювала нагляд за видатками; ревізіон-колегія, яка виконувала контрольні функції та комерц-колегія регулювала фінансові питання [2, с. 439; 10, с. 39].
Наприклад, камер-колегії було доручено здійснювати контроль окладних і неокладних доходів.
Окладними називалися доходи, розмір яких був відомий завчасно, наприклад подушний податок.
Неокладні - таке мито, відкуп, податок із заводів тощо, розмір якого завчасно не міг бути відомим.
Камер-колегія мала мережу своїх закладів на місцях. Для збору прибутку були також створені канцелярії, які були підпорядковані Імперській канцелярії. Такі збори носили назву канцелярських. Вони вважалися
Loading...

 
 

Цікаве