WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податки в Україні за часів Речі Посполитої - Реферат

Податки в Україні за часів Речі Посполитої - Реферат

колядницький збір, за колядування під час різдвяних і пасхальних свят. Його збирали так звані крайники, які самі звільнялися від цього збору.
У ХVI ст. під впливом польського права відбулися значні зміни у землеволодінні. Зокрема, селянські землі почали вважатися державними або панськими, селянинові було заборонено продавати свій наділ. Цю практику юридично затвердив Третій Литовський статут 1588 р.
Дещо раніше в 1557 був прийнятий Закон в "Уставах на волоки", родоначальником якого був польський король і великий князь литовський Сигізмунд ІІ Август. Згідно з цим законом була здійснена аграрна реформа. В її основу були покладені "волоки" - розмір земельного наділу - 33 морги (20 десятин).
Оподаткування населення здійснювалося відповідно до родючості грунтів. Кращі орні землі відбиралися у державне володіння і передавалися магнатам і шляхті під фільварки. "Путні бояри" та "панцерні слуги" (професійні воїни) діставали по 2 волоки. Гірші землі поділялися між селянськими господарствами по одній волоці на дворище, а в деяких місцевостях- по половині або чверті волоки.
З метою забезпечення можливості повного та своєчасного стягнення податків селянам починають повністю забороняти перехід від одного до іншого феодала, встановлював ряд натуральних повинностей. Це означало не що інше, як початкову форму закріпачення, яка паралельно з юридичною залежністю осіб означала нову систему податкового адміністрування.
Селяни, наділені волоками землі, мали сплачувати певний чинш (натурою і грішми) та відробляти панщину в маєтку свого господаря (з розрахунку 2 дні на тиждень) [2, с. 132].
Розкладний метод оподаткування як основа справляння податків залишається у підвалинах податкової системи Речі Посполитої. Розкладання податків проводилися між територіями, підпорядкованими шляхтичам. Далі до низового рівня шляхта проводила розкладання на свій розсуд. Фактично це означало втрату тих демократичних засад оподаткування, які простежувалися в період Великого Князівства Литовського, з його системою контролю за збирачами, общинними зборами та князівськими судами.
Українське православне міщанство змушене було платити податок на утримання католицького духовенства.
Під час Литовсько-Польської доби при дворі князя було введено посаду підскарбія, який стежив за своєчасним збиранням податків. Низовою ланкою були атамани, або ж старці, і їх підлеглі войтики, сорочинки. Головною їх функцією було своєчасне і повне збирання податків до князівської скарбниці. У містах з магдебурзьким правом збиранням податків займалася Рада міста.
Наприкінці ХVI - на початку XVII ст. у Речі Посполитій, а отже на Україні, поширеною стала практика передачі права на збирання надзвичайних і міських податків в оренду [3, с. 65].
Подібна практика посилила нерівність і зловживання при збиранні податків, оскільки орендарі намагалися зібрати не лише суму для коронного скарбу, але й для власних потреб.
На селянстві лежав увесь тягар сплати податків на користь держави, окремих феодалів, а також церковної десятини.
Крім того, вони відбували різні повинності (головним чином виконувати будівельно-ремонтні роботи).
Із залежних селян, так званих "данників", податки стягувалися натурою продуктами, худобою і грошима.
Кріпаки "тяглові" і "роботні" селяни відбували повинності переважно у формі панщини.
Найбільш спроможні селяни залучалися до військової служби і звільнялися від сплати податків [4, с. 133].
Вони вважалися вільними людьми, і частина їх у ХVI ст. одержала шляхетські права [4, с. 134].
Одна із особливостей тогочасної організації виробничої діяльності у містах полягала в тому, що ремісники об'єднувалися у професійні корпорації - цехи.
На чолі цеху перебував цехмістер - старшина, якого вибирали з найвпливовіших, найбільш досвідченіших майстрів. Майстер керував справами цеху та розпоряджався цеховим майном. Цехи платили місту визначену суму податків [4, с. 134].
Правове становище міського населення залежало від категорії міста (королівське чи великокнязівське, приватновласницьке, церковне, самоврядне), а також майнового стану і роду занять міщанина.
Мешканці міст, що належали окремим феодалам, платили чинш і податки, виконували ряд повинностей на користь власника.
Мешканці королівських і великокнязівських міст також виконували загальнодержавні і встановлені старостами та управителями повинності.
Від повинностей не звільнялося і населення самоврядних міст [4, с. 135].
Таким чином, основними особливостями оподаткування в Україні періоду Речі Посполитої були:
- продовження застосування розкладної форми стягнення податків;
- ліквідація кругової (консолідованої) відповідальності общини за сплату податків та заміна її системою стягнення васалами короля на основі особистої залежності платників;
- подальша перевага прямих податків у системі всіх платежів і зборів;
- звільнення всього католицького духовенства від оподаткування і одночасно посилення нерівномірності платників на релігійному підґрунті за рахунок запровадження податків з православних на користь католицької церкви [5, с. 106].
Література:
1. Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л. Історія податків та оподаткування в Україні: Навчальний посібник. - Ірпіпь: Академія ДПС України, 2002. - 240 с.
2. Чайковський А.С., Батрименко В.І., Зайцев Л.О., Копиленко О.Л. та інші. Історія держави і права України / За заг. ред. А.С. Чайковського. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 512 с.
3. Нечай Н.В. Нариси з історії оподаткування. - К.: Вісник податкової служби України, 2002. - 144 с.
4. Цимбал Т.Я. Держава, право та податкова система України (у схемах): Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 45 с.
5. Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Андрущенко В.Л., Мельник В.М. Історія оподаткування: Навчальний посібник. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. - 242 с.
Loading...

 
 

Цікаве