WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поділ влади та діяльність федеральних судів Сполучених штатів і судів України - Реферат

Поділ влади та діяльність федеральних судів Сполучених штатів і судів України - Реферат

оскарження. Справи в Верховний суд поступають у порядку апеляції:
- від вищого суду штату, якщо той визнав федеральний закон неконституційним або підтримав закон штату, незважаючи на докази про порушення федерального закону чи Конституції;
- від федерального апеляційного суду, якщо закон штату або федеральний закон визнаний неконституційним;
- від федерального окружного суду, якщо федеральний закон був визнаний неконституційним і Сполучені Штати були одним з боків у судовому процесі.
За прийняття справи для перегляду повинно проголосувати не менше 4 суддів. Федеральний апеляційний суд є останньою інстанцією для більшості справ, але остаточним є рішення Верховного суду. Справи, які суд приймає для перегляду, становлять лише невеличку частину та пов'язані з новими та невирішеними проблемами федеральних законів, або з будь-якими розбіжностями в апеляційних судах. Наприклад, у 1986 р. з 340 тис. справ, прийнятих апеляційними судами, менше ніж 200 розглядалися у Верховному суді [4, с. 102]. Так, повноваження судового перегляду надає Верховному суду вирішальну роль у державній владі США. Даний суд має право проголосити, що закон, ухвалений законодавчим органом, чи акт Президента США або будь-якого керівника міністерств, є недійсним, якщо вони суперечать Конституції. Якщо Верховний суд проголошує будь-який закон неконституційним, то таке рішення може бути відмінено тільки новим рішенням Верховного суду або прийняттям поправки до Конституції. Так, 7 із 26 поправок до Конституції відмінили рішення Верховного суду. В інших випадках ці рішення остаточні.
На початку розвитку судового федералізму федеральна судова влада була найслабшою із трьох гілок влади. Однак положення різко змінилося з появою нового Верховного судді Джона Маршалла. За період з 1803 по 1835 рр. було прийнято більше 30 рішень питань конституційного права [5, с. 40]. Цей період характеризується чіткою тенденцією до посилення впливу федерального центру та розширення його повноважень. Фактично усі справи, які стосувалися федеральних відносин вирішувалися на користь федерального уряду. Фактично був знайдений механізм реалізації принципу верховенства федерального законодавства, закладеного у Конституції США. Наступний майже столітній період розвитку судового федералізму увійшов у історію, як дуалістичний федералізм, сутність якого полягає у тому, що управління на двох рівнях - союз та штати - стає суверенним, незалежним у своїх повноваженнях. Кінець дуалістичному федералізму був покладений "новим курсом" Ф.Д. Рузвельта, який у 1937 р. провів реформування Верховного суду. З цього часу суд починає підтримувати акти Президента, тобто визнавати їх конституційними. Саме загальна тенденція централізації влади у країні відбилася і в судових рішеннях. Одним із прикладів повинно стати визнання Верховним судом у 1937 р. конституційним Закону про соціальне забезпечення. Відбувалося посилення федеральної влади за рахунок перегляду Верховним судом багатьох рішень по справам часів дуалістичного федералізму. На початку 70-х рр. починає свій розвиток так званий новий судовий федералізм, сутність якого полягає у зміні акцентів при розгляді справ, пов'язаних з правами громадян, у бік переваги використання конституцій штатів. Як стверджує американський учений В. Бернхем, порівнюючи "активність" федерального суду в 60 і 70-х рр. XX ст., можна сьогодні констатувати про зменшення його повноважень саме внаслідок поділу влади. Крім того, на думку Верховногосуду, більшість повноважень федерального суду є суперечливими. Верховний суд зазначає, що система нижчих федеральних судів, паралельних судам штатів, є непотрібною і може сприяти зловживанням [6, с. 36]. Обмеження "судових справ і спорів" у ст. III стосується правомірності судового розгляду - чи повинен федеральний суд розглядати спори. Вказана стаття стверджує, що федеральна судова влада поширюється на "судові справи й спори". Верховний суд ставить за мету обмеження федеральних судів у проведенні традиційних судових процесів, сторони яких висувають юридичні претензії і мають будь-який конкретний інтерес у справі. Вказані обмежності не стосуються судів штатів.
Незалежність судівництва у США гарантується ст. III Конституції, яка констатує: " Судді як Верховного, так і нижчих судів зберігають свої посади, поки до них немає претензій, і у визначені строки дістають за свою службу винагороду, яка не може бути зменшена, поки вони перебувають на посаді" [7, с. 68]. Згідно з цією статтею судді можуть бути усунуті з посад лише за процедурою імпічменту, за яким Палата представників висуває обвинувачення у зловживанні посадою, а судить Сенат. Однак за 200-річну історію США тільки 12 суддів були засуджені Сенатом, з яких тільки 5 були засуджені та позбавлені звання судді. У 80-ті роки XX ст. імпічмент був запроваджений проти трьох федеральних суддів за зловживання посадою [8, с. 159]. Це є ще одним із доказів дії системи стримань і противаг.
Федеральні суди, як і суди штатів, мають право створювати загальне право та сприймаються як виконавці законодавчої функції, оскільки вони створюють окремі поправки до закону. Федеральні суди відрізняються від судів штату тим, що на повноваження федеральніх судів створювати загальне право впливають принципи поділу влади й надання всіх законодавчих повноважень Конгресу. Як зазначав Верховний суд в останніх судових справах, процес створення загального права "включає балансування конкуруючих інтересів, які в нашій демократичній системі є справою обраних представників" [9, с. 36]. Федеральна судова законотворчість здійснюється лише в тих сферах, де потребують захисту особливі федеральні інтереси, а також у тих випадках, коли Конгрес уповноважує застосувати силу закону. Створення федерального загального права стосується справ, пов'язаних з власністю, правами й обов'язками уряду Сполучених Штатів, з міжнародними спорами, справами адміралтейства, а також тих випадків, коли Конгрес вважає необхідним створення загального права чи заповненняпрогалин у федеральному законодавстві. Конгрес, приймаючи законодавчі акти, створює багато федеральних прав, не закладаючи умов для їх реалізації. Федеральний суд не може створювати таких умов без розпорядження Конргесу. Як зазначає Верховний суд, вільне судове визначення засобів реалізації прав - це не тільки винятково законодавча функція. Це дало б можливість федеральним судам розширювати свою власну юрисдикцію, але такою функцією наділений лише Конгрес (ст. III. Конституції).
Останнім часом можна констатувати про зростання федеральних конституційних обмежень діяльності уряду майже у всіх правових сферах. Верховний суд Сполучених Штатів не може вирішувати будь-якого питання щодо законодавства штату, коли немає конфлікту з федеральним законом. Все частіше звертаються до законів штату та практиці, заснованній на конституції штату. Саме звернення до конституції штату вважається більш ефективним у захисті населення. Навіть коли статті конституції штату надають більшого захисту, ніж подібні статті Конституції США, Верховний суд не має права їх відмінити, якщо вони не порушують федерального закону. Так, остаточне рішення щодо прийняття свого закону має виносити верховний суд даного штату.
Таким чином, з початку дії системи поділу влади і до сьогодні федеральна судова влада США мала свої особливі тенденції розвитку. Якщо на початку федеральна судова влада в особі Верховного суду займала менш активну позицію, ніж законодавча та виконавча влади, то суттєві зміни відбулися саме у так звану "епоху Маршалла" (тривала з 1803 по1835 рр.), коли було знайдено механізм реалізації принципу верховенства федерального законодавства. Чітко проявлялася тенденція до посилення впливу федерального центру та розширення його повноважень. Це підтверджують майже всі справи, які стосувалися федеральних відносин, бо вирішувалися вони винятково на користь федерального уряду. На зміну прийшов столітній період дуалістичного судового федералізму, який ґрунтувався на дворівневому управлінні союзу та штатів,
Loading...

 
 

Цікаве