WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Питання правового регулювання місцевого самоврядування в Україні - Реферат

Питання правового регулювання місцевого самоврядування в Україні - Реферат

експерименту.
Однозначно, на розвитку місцевого самоврядування не лише в межах державно-правового експерименту, а головне - в цілому в Україні, негативно позначається відсутність до цього часу законів про комунальну власність, про адміністративно-територіальний устрій, про місцеві податки і збори та деяких інших законодавчих актів, неточність, неузгодженість окремих положень чинного законодавства між собою, недосконалість механізмів застосування багатьох положень законів на практиці.
Наприклад, відповідно до частини другої статті 46 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" "перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією..."(тобто за рішенням комісії). Чим можна пояснити, що згідно з частиною третьою цієї ж статті "першу сесію районної, обласної ради скликає...голова відповідної територіальної виборчої комісії" (тобто приймає рішення одноособово)? Чому, наприклад, стаття 15 Закону "Про органи самоорганізації населення" називається "Делеговані повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради", а не "Делеговані повноваження органів самоорганізації населення", коли говориться не про повноваження ради, а про делегування нею окремих повноважень органам самоорганізації населення? Тим більше, що є аналогія - статті 27-38, 44 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", де поняття "делеговані" і "делегування" за змістом чітко розмежовуються. На-ведені приклади можуть здатися несуттєвими лише на перший погляд, але наявність подібних фактів (а їх чимало) вимагає більш серйозного підходу до процесу законотворення.
З часу прийняття Конституції України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до кінця не врегульованим (в основному в практичному плані) залишається питання взаємовідносин сільських, селищних, міських рад (міст районного та обласного значення) з відповідними районними та обласними радами. Останні при вирішенні ба-гатьох питань місцевого значення на практиці традиційно залишаються "вищестоящими", нерідко у тій чи іншій формі допускають втручання у справи окремих територіальних громад, їх органів, посадових осіб, не зважаючи на те, що відповідно до Конституції України, Закону про місцеве самоврядування їх роль в основному зводиться до представлення спільних інтересів територіальних громад, здійснення щодо інших розташованих на відповідній території органів місцевого самоврядування певних координаційних функцій. Найважливіші питання, зокрема, пов'язані із об'єктами спільної власності територіальних громад, створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами у їх статусі, проведенням на відповідній території консультативних опитувань, районні та обласні ради можуть вирішувати лише за дорученням чи за пропозицією сільських, селищних, міських рад, що знаходяться на відповідній території (ст.43 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"). З огляду на сказане, на нашу думку, необхідно, з одного боку, уточнити і доповнити відповідні положення Закону про місцеве самоврядування, а з іншого - удосконалювати державний контроль за дотриманням законодавства.
Важливою проблемою, пов'язаною з поглибленням демократичних процесів, що відбуваються в Україні, зокрема з розвитком місцевого самоврядування, є подальша децентралізація влади, більш чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відповідні повноваження органів державної влади, зокрема місцевих державних адміністрацій, повинні обмежуватись лише здійсненням контролю за дотриманням законодавства, виконанням делегованих органам місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади і не призводити до втручання у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень. Питання може бути вирішено шляхом внесення відповідних доповнень і уточнень, перш за все, до розділу ІІІ ("Компетенція місцевих державних адміністрацій") Закону "Про місцеві державні адміністрації", кращого узгодження положень цього Закону із нормами Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".
Не завжди обґрунтованому втручанню районних та обласних державних адміністрацій у справи місцевого самоврядування сприяє здійснення держадміністраціями функцій виконавчих органів районних та обласних рад. Не випадково питання про необхідність створення виконавчих органів у цих радах неодноразово порушувалось депутатами, в тому числі і рядом народних депутатів України, але поки що не вирішено.
Практика незаперечно доводить необхідність кращого законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із проведенням зустрічей депутатів, посадових осіб місцевого самоврядування із населенням, громадських слухань, реалізацією громадських ініціатив, розглядом звернень громадян, підвищенням відповідальності депутатів, керівників органів місцевих рад за невиконання вимог закону, здійснення наданих їм повноважень.
Органами місцевого самоврядування України щорічно приймаються тисячі нормативних актів. Навіть звичайне ознайомлення з матеріалами, що друкуються у пресі, оприлюднюється іншими засобами масової інформації, дає підстави говорити, що певна частина рішень рад, їх виконавчих органів не узгоджується з чинним законодавством, а отже, є неправомірною. На нашу думку, є кілька причин такого стану. Одна з них - недосконалість наших законів, неузгодженість, а в окремих випадках - пряма суперечливість законодавчих норм, нечіткість формулювань, що допускає двозначне їх тлумачення. До цього варто додати нестабільність - численні зміни, що весь час вносяться до законодавства. Іншою причиною є недостатня обізнаність із законами депутатів, посадових осіб місцевого самоврядування. На жаль, у багатьох випадках це пояснюється не їх небажанням підвищувати рівень правових знань, а нерідко банальною неможливістю більш-менш детально ознайомитись хоча б з основними законами, що регулюють діяльність місце-вого самоврядування. Згадані закони практично неможливо побачити на полицях книжкових магазинів навіть у великих містах, не говорячи вже промаленькі населені пункти, і це тоді, коли понад 90 % органів місцевого самоврядування знаходяться в селах і селищах.
Отже, крім усього зазначеного, сьогодні є нагальна потреба у збільшенні тиражів відповідних видань, оскільки питання місцевого самоврядування стосуються буквально кожної людини. Потрібно постійно вдосконалювати навчання депутатів усіх ланок рад, працівників органів місцевого самоврядування, громадського активу, посилити увагу до проблем правового виховання населення.
Підсумовуючи сказане хотілося б підкреслити, що за роки незалежності в Україні створено фундаментальну правову базу місцевого самоврядування, яка увібрала у себе кращий вітчизняний, а також зарубіжний досвід. Сьогодні багато робиться для її вдосконалення на основі досягнень сучасної науки і практики. Разом з тим, ще залишаються питання, які чекають законодавчого вирішення.
На нашу думку, окремі проблеми правового регулювання місцевого самоврядування, порушені у даній статті, є досить актуальними. Не претендуючи на повне охоплення теми, незаперечність тверджень і висновків, автор, готуючи цей матеріал, ставив собі за мету привернути увагу до них у першу чергу тих, хто пов'язаний із законотворчою діяльністю, працює в органах державної влади та місцевого самоврядування, усіх, кого цікавлять питання розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Loading...

 
 

Цікаве