WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перспективні напрями оптимізації управлінської діяльності державних органів - Реферат

Перспективні напрями оптимізації управлінської діяльності державних органів - Реферат


Реферат на тему:
Перспективні напрями оптимізації управлінської діяльності державних органів
Адміністративна реформа в Україні повинна забезпечити зменшення державного управлінського апарату і в той же час підвищити ефективність діяльності державних органів. На нашу думку, необхідно віднайти перш за все такий механізм функціонування державних органів, при якому буде досягнута найвища ефективність надання державно-управлінських послуг.
У своїй статті ми розглядаємо актуальне питання - підвищення ефективності управлінської діяльності в паливно-енергетичному комплексі України, координацію діяльності державних органів і використання інтегрованих інформаційних систем різних державних органів.
Даному питанню присвятили свої роботи Савченко Л.А., Битяк Ю.П., Андрійко О.Ф., Калюжний Р.А., Шамрай В.О., Швець М.Я., Забарний Г.Г., Гавловський В.Д., Гуцалюк М.В., Колпак Р.Л., Цимбалюк В.С., Яцишин Ю.В., Ластовецький А.С. та інші, які, тією чи іншою мірою, розглядали питання підвищення ефективності управлінської діяльності.
Паливно-енергетичний комплекс (енергетика країни) - це сукупність споріднених базових галузей країни, що забезпечують народне господарство енергоносіями [1, 2]. У проекті Закону України "Про погашення заборгованості за енергоносії" [3] пропонується визначений перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу. Зокрема, до них відносяться гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики), газовидобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості володіли ліцензією, виданою Національною комісією регулювання електроенергетики України, хоча б з одного виду діяльності:
- виробництва електричної енергії;
- передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;
- передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
- постачання електричної енергії за регульованим тарифом;
- постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом;
- оптового постачання електричної енергії;
- транспортування природного газу магістральними трубопроводами;
- транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами;
- транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами;
- постачання природного газу за регульованим тарифом;
- постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
На нашу думку, бачення структури авторами проекту є неповним, так як до підприємств паливно-енергетичного комплексу не включено підприємства теплоенергетики, які працюють на альтернативних видах енергії, підприємства, які займаються енергоаудитом, а також підприємства з обслуговування населення щодо експлуатації газових приладів, підприємства, які здійснюють транспортування, оптове постачання, постачання за регульованим і нерегульованим тарифом скрапленого газу. Таким чином, даний проект потрібно доопрацювати та внести необхідні доповнення.
Проводячи загальний структурний поділ енергетики країни, ми підійшли до цього питання з боку функціонального розподілу та основних завдань, які стоять на сучасному етапі перед енергетикою в цілому.
Враховуючи важливість окремих галузей енергетики в цілому та основні завдання, що стоять перед нею, нами виділено такі складові частини :
- електроенергетична галузь;
- атомна енергетика;
- вугільна промисловість;
- нафтогазова промисловість;
- альтернативні (нетрадиційні) види енергії та енергозбереження.
Дана систематизація енергетики дозволяє виділити основні сфери державного впливу на енергетичну безпеку України, які найбільш значущі на сучасному етапі економічного розвитку держави.
Така складна та багатовекторна спрямованість діяльності ПЕК України викликає і специфічні особливості контролю в даній галузі державними органами. Підвищення ефективності контрольної діяльності, і в той же час стимулювання розвитку галузі, повинно бути основним завданням усіх державних органів. У той же час в Україні є значна кількість державних контролюючих органів, які діють у межах своїх повноважень, проте інколи дублюючи функціональні обов'язки один одного. Але навіть належне виконання своїх функціональних обов'язків контролюючими органами не завжди дає позитивний результат від проведення перевірок. Неузгодженість дій контролюючих органів досить часто призводить до дестабілізації роботи підприємств, які перевіряються, до зниження результативності перевірок, до зниження ефективності контрольно-перевірочної роботи і до загального негативного ставлення громадян до контролюючих органів.
Савченко Л.А. зазначає, що: "одним із найбільш важливих напрямів підвищення ефективності... контролю в сучасних умовах є координація і взаємодія між контролюючими органами"[4]. Саме взаємодія між контролюючими органами дозволяє всебічно, ґрунтовно перевірити фінансово-господарську діяльність суб'єкта, виявити правопорушення та встановити причини їх здійснення, визначити шляхи протидії негативним чинникам, забезпечити неухильне дотримання норм чинного законодавства та притягнення винних до відповідальності.
Розглядаючи такий елемент управлінської діяльності, як координація, перш за все зазначимо, що термін "координація" походить від двох латинських слів, які в перекладі означають - разом та впорядкування. Це, по суті, означає не просто узгодження а узгодження, вироблене та встановлене спільно декількома самостійно існуючими системами. Таке узгодження може здійснюватися самими системами у процесі їх функціонування, а може бути результатом діяльності особливої надсистеми або спеціального органу. Але у будь-якому випадку суть координаційної роботи полягає в тому, щоб знайти найбільш оптимальне співвідношення між діями, а не вказувати їх послідовність. Для того, щоб дати наукове визначення поняттю "координація", необхідно здійснити більш точний аналіз процесу встановлення такого співвідношення і більш детальний аналіз вихідних позицій.
Для налагодження взаємодії між контролюючими органами та забезпечення зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність було видано Указ Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності". Зокрема, в даному Указі зазначено, що "планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так визначається, що провідна роль у координації проведення перевірок надається саме органам державної податкової служби України,
Loading...

 
 

Цікаве