WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Пеня як спосіб забезпечення виконання обов’язку сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) - Реферат

Пеня як спосіб забезпечення виконання обов’язку сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) - Реферат

їхнього відмежування від інших прийомів правового впливу. Для з'ясування специфіки галузевого змісту забезпечення як інституту податкового законодавства важлива розробка податково-правової концепції забезпечення [11]. Однак якщо для російської податкової системи ця проблема носить досить актуальний характер, то в українській - перебуває в стадії зародження.
Першу спробу співставити такі поняття, як "неустойка" (міра відповідальності та спосіб забезпечення виконання зобов'язань у цивільно-правових відносинах) та "фінансові санкції" (міра відповідальності в податкових правовідносинах), виходячи з їхніх визначень, закріплених законодавством, робить О.О. Отраднова у своєму дослідженні "Неустойка в цивільному праві" [19].
Вона розглянула визначення пені, закріплені Цивільним кодексом України (пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання [24]) та Законом України № 2181 (пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання [22]).
О.О. Отраднова зазначає, що наведені визначення, а також прив'язка розмірів неустойки та фінансових санкцій до облікової ставки Національного банку України, що діяла на період нарахування, дозволяють побачити тотожність понять "штраф" і "пеня" як форм стягнення неустойки та фінансових санкцій. Зміст наведених визначень різновидів стягнення неустойки та фінансових санкцій дає підстави для висновку, що вказані правові категорії відносяться до способів (різновидів) юридичної відповідальності. Вони являють собою обов'язок особи зазнавати певних додаткових втрат за вчинене правопорушення [15]. Застосування фінансових санкцій також, як і стягнення неустойки, захищається державним примусом. При добровільній несплаті за порушення договору цей вид відповідальності реалізується через суд. Під час застосування фінансових санкцій державний примус прослідковується більш яскраво, оскільки фінансові санкції завжди стягуються за ініціативою спеціального органу держави (податкової інспекції, антимонопольного комітету тощо).
Разом з тим, незважаючи на всі перераховані спільні риси неустойки та фінансових санкцій, О.О. Отраднова не ототожнює ці правові категорії та перераховує ряд відмінностей між неустойкою і фінансовими санкціями (пенею зокрема). До таких відмінностей вона відносить:
1. Сферу та підстави застосування неустойки і фінансових санкцій (стягнення неустойки відноситься до різновиду цивільно-правової відповідальності та застосовується у правовідносинах, де сторони є юридично рівними, незалежними та самостійними; мають взаємні права та обов'язки (право однієї сторони є одночасно обов'язком іншої); навіть якщо стороною таких відносин виступає держава або державний орган, між сторонами відсутня підпорядкованість одна одній.
У свою чергу відносини із застосування фінансових санкцій "регулюються виключно веліннями, що виходять лише від державної влади, і це положення не може бути змінено ніякою приватною волею, ніякими приватними угодами" [21]. Фінансові санкції відносяться до сфери дії публічного права та не можуть бути віднесені до цивільно-правових відносин.
Тобто відмінності між пенею та неустойкою слід шукати у відмінностях між методами фінансово-правового регулювання. Майновий, компенсаційний характер пені як способу забезпечення податкового зобов'язання свідчить про схожість цього правового інституту з інститутом неустойки в цивільному законодавстві. Відмінність полягає в тому, що "податкова неустойка" встановлюється законодавством, що регулює відносини, засновані на адміністративному підпорядкуванні.
2. Застосування фінансових санкцій передбачається винятково нормативними актами органів влади, причому у більшості випадків актами вищої сили: законами України та декретами Кабінету Міністрів України. При цьому саме стягнення фінансових санкцій можливе лише за порушення норм владного припису, певних правил поведінки, які держава в особі Верховної Ради України та контролюючих органів диктує всім іншим суб'єктам правовідносин. Ці правила містяться в імперативних нормах законодавчих і підзаконних актів і не можуть бути змінені угодою сторін.
На відміну від цього стягнення неустойки завжди має місце лише за порушення умов договору. Причому незалежно від того, чи передбачено це самим договором або певним нормативним актом, застосування такої санкції можливе, лише якщо між сторонами мали місце договірні відносини і одна із сторін порушила не припис органу влади, визначений у нормативному акті, а домовленість самих сторін, зафіксовану у самому договорі.
3. Неустойка та фінансові санкції відрізняються ще й спрямованістю стягнених грошових коштів. Сума неустойки (штрафу, пені), що стягується з особи за невиконання або неналежне виконання нею свого цивільно-правового обов'язку, повинна бути в добровільному порядку або за рішенням суду перерахована особі, закріплені договором права якої порушено. Тобто одержувачем коштів є договірний контрагент порушника. Більшість різновидів неустойки виконують компенсаційну функцію та спрямовані на відшкодування збитків, понесених кредитором внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання.
На відміну від неустойки, фінансовим санкціям компенсаційна функція не властива зовсім. Основна мета застосування фінансових санкцій - покарання особи за порушення встановлених державою норм публічного права та попередження цієї особи та всіх інших від вчинення подібного правопорушення у майбутньому. У зв'язку з цим ще однією особливістю цього виду відповідальності є спрямованість стягнених штрафів і пені до бюджету. Таке положення передбачено всіма нормативними актами, які містять норми, що встановлюють фінансові санкції.
Спрямованість фінансових санкцій до бюджету та позабюджетних цільових фондів сприяє наповненню державної казни, але це не можна визнати відшкодуванням державі збитків, заподіяних правопорушенням, оскільки в результаті невиконання імперативної норми публічного права особою держава може й не зазнати збитків, більше того, збитки може зазнати третя особа.
Що стосується останнього твердження, то його не можна вважати цілком правильним, оскільки постійне знецінення грошей у грошово-кредитній системі нашої держави (підтвердженням чому є щомісячне визначення державними органами індексу інфляції) не може не впливати і на доходи чи видаткидержавної казни. А тому кожен випадок прострочення сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) має своїм наслідком збитки, які цей бюджет понесе внаслідок інфляції, і застосування пені є одним із тих механізмів, який спрямований на відшкодування цих збитків.
Такої ж думки дотримується В.В. Зарипов, зазначаючи, що "пеня стягується з метою компенсації втрат казни у випадках прострочення сплати податку" [9].
Розглядаючи пеню як спосіб забезпечення виконання податкового зобов'язання, не можна залишити поза увагою, й те що відокремлення пені як способу забезпечення від мір відповідальності не змінює її правової природи. Санкції, що виражають міри юридичної відповідальності, - це ті ж способи забезпечення, так як "у санкціях акумулюються, закріплюються ті правозабезпечувальні засоби примусового характеру, котрі застосовуються як міри боротьби з правопорушеннями та
Loading...

 
 

Цікаве