WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості непрямих методів визначення податкових зобов’язань платників податків - Реферат

Особливості непрямих методів визначення податкових зобов’язань платників податків - Реферат


Реферат на тему:
Особливості непрямих методів визначення податкових зобов'язань платників податків
Застосування так званих непрямих методів визначення податкових зобов'язань платників податків в Україні стало можливим з прийняттям Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181) [1]. Пізніше було прийнято ряд підзаконних нормативних актів, що стосуються порядку застосування нового для національного податкового законодавства інституту. Разом з тим, аналіз нормативних актів, а також випадків визначення податкових зобов'язань суб'єктів підприємницької діяльності з використанням непрямих методів на практиці свідчить про існування цілого ряду проблем, пов'язаних саме з правовим регулюванням цього інституту.
Враховуючи те, що інститут непрямих методів визначення податкових зобов'язань платників є відносно новим у національному законодавстві, він не достатньо досліджений у науковій літературі, хоча у засобах масової інформації обговорюється досить активно. Спроби дослідження цих проблем робились у роботах М. Алексеєва, С. Баткібєкова, Р. Вахітова, Ю. Іванова, М. Кучерявенка, А. Репи, Б. Свенсона, С. Сільвера, С. Сінельнікової та деяких інших, але ці дослідження не мають комплексний характер.
У даній статті робиться спроба, порівнюючи зарубіжний досвід, визначити сутність непрямих методів, стан їх законодавчої регламентації в Україні для розробки шляхів удосконалення правового регулювання даного інституту. Належна правова регламентація порядку застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань платників сприятиме найбільш ефективному використанню цього інституту, підвищенню податкової дисципліни платників, мінімізації випадків зловживання з боку податкових органів.
Непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань платників податків використовуються в багатьох країнах світу: США, Франції, Великобританії, Німеччині, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Ізраїлі, Туреччині, Австралії та інших. Передбачено можливість їх застосування у певних формах також у державах колишнього СРСР (Росія, Казахстан, Естонія, Литва та ін.).
Вперше непрямі методи визначення структури податкових зобов'язань ефективно почали використовуватися в США. Одним з перших гучних судових процесів, пов'язаних із використанням цих методів, була справа братів Аль Капоне [7].
Незважаючи на те, що положення Закону № 2181 про непрямі методи набрали чинності з 01.01.2002 р., фактично, практичне використання цього інституту в Україні почалося тільки з 01.07.2002 р., коли конкретний механізм їх застосування був передбачений Методикою визначення сум податкових зобов'язань непрямими методами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697 (далі - Постанова № 697) [2]. На підставі Постанови № 697, Державною податковою адміністрацією України (далі - ДПАУ) були розроблені Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджені наказом ДПАУ від 05.07.2002 № 312 [3].
На сьогодні в Україні методологія встановлення дійсного розміру об'єкта оподаткування законодавчо досить детально регламентована. Такий підхід не характерний для більшості країн, де застосовуються непрямі методи. Податкове законодавство цих країн, як правило, не має спеціальних положень про застосування конкретних непрямих методів, однак така можливість випливає із законодавчо закріпленого права податкових органів здійснювати податковий контроль за нарахуванням та сплатою податків. Незважаючи на таку, на перший погляд, законодавчу невизначеність, судові органи визнають законність розрахунків зроблених податковими органами таким способом, який вони вважали потрібний за умови, що платник не доведе іншого. Так, у США Державний Суд зазначив: "З метою захисту надходжень від тих, хто не дотримується вимог податкового законодавства, Урядові дозволяється використовувати будь-які легальні докази при визначенні правильності бухгалтерських книг і фінансових справ платника податків [8]". Крім того, відповідно до Розділу 446 (в) Податкового кодексу Служби внутрішніх доходів, якщо бухгалтерські записи платника не носять регулярного характеру, або існуючі записи не визначають дохід у повному обсязі, визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, повинно проводитись на підставі тих методів, які вважає за доцільне використовувати Служба внутрішніх доходів і зборів, і за допомогою яких можна визначити розмір дійсного доходу платника податків [8].
У розділі 3 Податкового кодексу Данії визначено, що "у разі отримання податковою службою незаповненої декларації або взагалі її відсутність, оцінка і відповідні донарахування доходу платника можуть бути проведені податковою службою" [10].
Схожий підхід підтримується у законодавстві Австралії. Відповідно до розділу 167 Податкового кодексу працівники податкової служби уповноважені проводити довільне донарахування по сумах, які на думку офіційних осіб повинні оподатковуватись, тобто вони (суми) вважаються доходом платника, який підлягає оподаткуванню [9]. Податкове законодавство Австралії також не обумовлює методи, за допомогою яких проводиться оцінка об'єкта оподаткування.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що законодавство зарубіжних країн дозволяє працівникам податкової служби, за наявності певних ознак, проводити донарахування податків, але не передбачає методів, згідно з якими повинні проводитись такі розрахунки.
На нашу думку, в Україні на сьогодні законодавча регламентація порядку застосування податковими органами конкретних методів визначення податкових зобов'язань є виправданою, оскільки такий підхід створює більші гарантії для захисту інтересів платників під час проведення податкових перевірок, усуває можливість широкого та необґрунтованого застосування даного механізму визначення об'єктів оподаткування, що в умовах недостатньо розвиненої судової системи є досить слушним.
Відповідно до Постанови № 697 непрямі методи не застосовуються до фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю, що прямо суперечить нормам Закону
№ 2181, у пп. 4.3.6 ст. 4 якого передбачений конкретний механізм вирішення спорів при застосуванні непрямих методів саме до цієї категорії осіб.
Така позиція здається нам дивною, оскільки, як правило, лідерами
Loading...

 
 

Цікаве