WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості законодавчого процесу в Україні - Реферат

Особливості законодавчого процесу в Україні - Реферат

вчені С. Бобровник, А. Гриціанова, А. Колодій, О. Копиленко, О. Лисенкова, М. Цвік, Ю. Шемшученко та інші неодноразово зверталися до окремих питань теоретичного осмислення закономірностей функціонування системи законодавства України. Однак у науковій літературі явно бракує розгорнутих теоретичних досліджень, присвячених проблемам законодавчого процесу. Сам собою процес законотворення постає звичайно у таких загальних моментах: вироблення (формування) закону, його прийняття (ухвалення) законодавчим органом і набуття законом юридичної сили. Сучасний світовий досвід формування законодавства свідчить, що єдиної раціональної моделі законотворення у світі до цього часу не існує. Законодавчий процес є не тільки актуальною теоретичною, а й нагальною практичною суспільною потребою.
Здебільшого законодавчі акти перших років незалежності мали декларативний, узагальнений характер. Томуширока відомча нормотворчість стала закономірним явищем. В. Селіванов небезпідставно вважає, що відомча нормотворчість уже в суверенній Україні намагається підмінити законодавчу діяльність, відомчі нормативно-правові акти - закони [11, с. 283]. Аналіз чинного законодавства України свідчить, що це не просто сукупність нормативних актів, а система, що має багаторівневу та високоорганізовану структуру, яка функціонує одночасно в єдності трьох структурних утворень - ієрархічному (вертикальному), галузевому (горизонтальному) та унітарному [6, с. 508]. Однак якість законодавства ще не відповідає вимогам часу. До конкретних недоліків чинного законодавства можна віднести: невизначеність пріоритетності у прийнятті законодавчих актів; величезну кількість змін і доповнень до законів; нестабільність та внутрішню суперечливість законодавчих актів і окремих їх норм щодо регулювання тих або інших суспільних відносин; диспропорцію у співвідношенні законів та підзаконних нормативно-правових актів; недостатню наукову обґрунтованість частини законодавчих актів, їх декларативність; відсутність у багатьох законах механізмів реалізації.
Конституція України [1] закріпила коло суб'єктів нормотворчої діяльності, виходячи з того, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її безпосередньо (пряме волевиявлення), а також через органи державної влади органи місцевого самоврядування (представницька демократія). Стаття 8 Конституції України визначає, що Конституція має найвищу юридичну силу. На її основі ухвалюються інші нормативно-правові акти. Розробка проекту нормативно-правового акта, яка поєднує у собі два основні процеси: формування політики та укладення тексту проекту, потребує чіткої законодавчої регламентації. На жаль, сьогодні в Україні до кінця не вирішені всі питання процедури правотворення. Можливо, чітку регламентацію цього процесу отримаємо після остаточного прийняття спеціального закону про нормативно-правові акти.
У постсоціалістичний період розвитку України відбулася суттєва зміна доктринальних уявлень і нормативно-правових підходів до розуміння суті та призначення податкового законодавства в цілому та податкового закону зокрема. Найбільш науково коректною є концепція розуміння податкового законодавства як сукупності податкових законів, але таке розуміння можливе нині виключно на рівні теорії податкового права. Практично ж терміном "податкове законодавство" охоплюються як податкові закони, так і засновані на них підзаконні нормативні акти з питань оподаткування. Законам України, що регулюють податкову діяльність держави та є однією з основних форм її податкового права, притаманні такі характерні риси: податкові закони приймаються виключно Верховною Радою України; вони спрямовані на регулювання найважливіших суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави; закони України з питань оподаткування завжди відзначаються нормативним характером і розраховані на багатократне вживання; ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися і змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування; податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають; зміни і доповнення до Закону України "Про систему оподаткування", інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів про оподаткування, як передбачив законодавець, не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з його початком. Усі найважливіші питання податкових правовідносин врегульовуються виключно нормами, що містяться у законах України з питань оподаткування.
Значна кількість правових актів, що регулюють податкові правовідносини, не створила якісної і досконалої системи законодавства в Україні, радше, навпаки, - цей кількісний показник став однією з причин колізійності законодавчого масиву. Саме масиву, а не системи, бо система є порядком розташування частин в єдине ціле в послідовному, взаємопов'язаному порядку. Для системи законодавства - це об'єктивна єдність закономірно пов'язаних між собою законів та інших правових актів. На жаль, зазначений законодавчий масив критеріям системи не відповідає.
Часті зміни і доповнення законодавчих актів призводять до колізії як усередині цього акта, так і до колізії змінених норм із нормами інших актів. Зрозуміло, що стабільні закони є запорукою стабільності і безколізійності правової системи в цілому. Проте практика законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про нехтування цими принциповими засадами правотворчості. Наприклад, до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вносилися зміни 20 разів, до Закону України "Про податок на додану вартість" - 81 раз.
Чинне законодавство України з питань оподаткування ще далеко не достатнє за своїм обсягом для оптимального регулювання усіх податкових правовідносин, тому значна частина їх врегульовується податково-правовими нормами підзаконних нормативно-правових актів, а це суперечить Конституції України.
На
Loading...

 
 

Цікаве