WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземців - Реферат

Особливості досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземців - Реферат

територію України, то для українських правоохоронних органів він, як правило, виявляється недосяжним. Про видачу громадянина питання і не ставиться, тому що всі держави, як правило, не видають своїх громадян, що вчинили злочини в інших державах.
У той же час на цей випадок у Мінській конвенції і договорах України з іншими держава-ми про правову допомогу передбачений взаємний обов'язок здійснення кримінального переслідування за дорученням (проханням) запитуючої Сторони.
Відповідно до норм, закріплених у Мінській конвенції і договорах про правову допомогу, у даній ситуації органи досудового слідства України направляють компетентним (юридич-ним) органам відповідної держави доручення (прохання) про здійснення кримінального переслідування. Доручення (прохання) про здійснення кримінального переслідування повинно містити:
- найменування запитуючої установи;
- опис діяння, у зв'язку з яким направлене доручення про кримінальне переслідування;
- по можливості, більш точна вказівка часу і місця здійснення діяння;
- текст положення закону запитуючої Сторони, на підставі якого діяння визнається злочином, а також тексти інших законодавчих норм, що мають істотне значення для провадження в справі;
-прізвище та ім'я підозрюваної особи, її громадянство, а також інші відомості про її особистість;
- заява потерпілого у кримінальній справі, за якою порушена кримінальна справа і заява про відшкодування шкоди;
- зазначення розміру збитку, заподіяного злочином.
До доручення додаються наявні в розпорядженні правоохоронних органів матеріали кримінального переслідування, а також докази. Кожний із документів, що знаходиться в справі, повинен бути засвідчений гербовою печаткою органу досудового слідства.
При направленні порушеної кримінальної справи компетентним (юридичним) органам відповідної держави, розслідування у цій справі продовжується цими органами запитуваної держави відповідно до їхнього законодавства.
У діючому КПК України не закріплено процесуальні підстави для винесення постанови про закриття кримінальної справи, припинення кримінального переслідування щодо іноземного громадянина, що користується імунітетом від кримінальної юрисдикції українського законодавства. Матеріально-правовою підставою звільнення від кримінальної відповідальності в таких випадках є наявність імунітету від кримінальної юрисдикції, а процесуальною підставою - відсутність згоди акредитуючої держави на притягнення особи, яка користується імунітетом від кримінальної юрисдикції, до кримінальної відповідальності. Конкретизація матеріально-правової і процесуальної основ ухвалення зазначеного рішення стосовно визначених категорій іноземних громадян міститься в Положенні про дипломатич-ні і консульські представництва іноземних держав.
Таким чином, у постанові про закриття кримінальної справи, припинення кримінального переслідування як правову підставу такого рішення доцільно посилатися на внутрішнє законодавство країни, визначену норму Положення про дипломатичні і консульські пред-ставництва та інші міжнародні договари. У випадку позбавлення акредитуючою державою імунітету від кримінальної юрисдикції іноземний громадянин підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
На підставі зазначеного можна зробити наступні висновки, пов'язані з основними особливостями розслідування у кримінальних справах за участю іноземних громадян.
Іноземні громадяни, які вчинили злочини на території України і залишили її межі, за дорученням правоохоронних органів України можуть бути піддані кримінальному переслідуванню в тій державі, де вони перебувають, за умови, що між Україною і цією державою укладено договір про правову допомогу й у ньому передбачено можливість здійснення такого переслідування.
Необхідно мати згоду особи, яка володіє імунітетом, на провадження з її участю ряду процесуальних дій. При одержанні згоди іноземного громадянина, який володіє імунітетом, на проведення слідчої дії необхідно роз'яснити наслідки такої згоди. А саме, у цьому випадку дана особа здобуває такий же правовий статус, як і іноземний громадянин, що не володіє імунітетом, тобто наділяється правами й обов'язками, передбаченими кримінально-проце-суальним законом, для даного учасника процесу, але з деякими винятками, визначеними в міжнародно-правових актах.
Відповідно до норм міжнародного права приміщення дипломатичних представництв недоторканні. Доступ у них можливий лише за згодою глави дипломатичного представництва.
На офіційну кореспонденцію й архіви дипломатичних і консульських представництв, а також представництв міжнародних організацій на території України не може бути накладено арешт, вона не може бути вилучена, а в архівах не можуть проводитись обшук і виїмка.
Громадяни, що перебувають на території інших держав, можуть бути викликані в органи досудового слідства України у тому випадку, якщо між Україною і відповідною державою укладений договір про надання правової допомоги, у тому числі і по кримінальних справах. Процесуальною формою виклику іноземних громадян в органи юстиції є прохання про взаємну допомогу чи доручення про надання правової допомоги, що направляються органам юстиції відповідних держав.
Керівник органу досудового слідства зобов'язаний негайно повідомити про затримку іноземного громадянина до його дипломатичного або консульського представництва.
Література:
1. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1964. - № 18. - С. 22.
2. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року. - К., 1992. - С. 7.
3. Інструкція про порядок сповіщення іноземних дипломатичних і консульських представництв на території СРСР про затримання і арешти громадян держави, що представ-ляється ними, а також про порядок відвідин консульськими посадовцями і співробітниками посольств затриманих, арештованих і осуджених до позбавлення волі громадян (затв. Прокуратурою СРСР, Верховним Судом СРСР, МВС СРСР, МЗС СРСР і КДБ СРСР 5 червня 1987 р. № 39/17/144/35/107/35).
4. Положення про дипломатичні і консульські представництва на території СРСР // СЗ. - 1995. - № 18. - С. 314.
5. Маланчук Пітер. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом: Пер. з англ. - Харків: Консул, 2000. - С. 186, 188.
Loading...

 
 

Цікаве