WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземців - Реферат

Особливості досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземців - Реферат


а) найменування органу, який направляє прохання;
б) предмет і причина прохання;
в) по можливості, зведення про особистість і громадянство відповідної особи і, якщо необхідно, прізвище і місцеперебування адресата.
Крім того, у дорученнях, що стосуються кримінальних справ і направлених з метою одержання показань свідків чи передачі речових доказів, матеріалів і документів, зазначається визначення злочину і міститься короткий виклад фактів.
До прохання про взаємну допомогу чи до доручення про надання правової допомоги додається повістка чи судова постанова (за термінологією Європейськоїконвенції від 20 квітня 1959 р.) чи виклик (за термінологією Мінської конвенції від 22 січня 1993 р. і ряду двосторонніх договорів про надання правової допомоги) обвинувачуваному, свідку, потерпі-лому, експерту й іншим. При цьому виклик чи повістка, що направляються відповідно до Мінської конвенції (п. 4 ст. 9) і окремих договорів про правову допомогу не повинні містити погрози застосування засобів примусу у випадку неявки. У ст. 8 Європейської конвенції від 20 квітня 1959 року це питання вирішується так: "свідок чи експерт, що не відповів на повістку, про вручення якої просила Договірна Сторона, не може, навіть якщо вона містить попередження про санкції, бути підданим якому-небудь покаранню чи застосуванню запобіжного заходу, якщо тільки згодом він добровільно не з'явиться на території запитуючої Сторони і знову не буде там належним чином викликаний повісткою" [2, с. 7].
Прохання про взаємну допомогу (доручення про надання правової допомоги) разом з повісткою (судовою постановою, викликом) направляється в юридичні органи відповідної держави в порядку, встановленому нормами міжнародного права.
Доручення про надання правової допомоги повинне бути підписано і скріплено гербовою печаткою органу досудового слідства України.
Направляючи прохання (доручення) про вручення повістки, варто враховувати те, що в міжнародно-правових актах, на підставі яких направляються прохання (доручення), можуть бути встановлені терміни передачі прохання (доручення). Зокрема, у п. 3 ст. 7 Європейської конвенції від 20 квітня 1959 року сформульована норма такого змісту: "Будь-яка Договірна Сторона може під час підписання даної Конвенції чи при здачі на збереження ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, шляхом заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи, просити про те, щоб повістка для виклику обвинувачуваного, що знаходиться на її території, передавалася компетентним органам за визначений час до встановленої дати явки. Час вказується у вищезгаданій заяві і не може перевищувати 50 днів. Цей час врахо-вується при визначенні дати явки і при передачі повістки" [2, с. 7].
У двосторонніх договорах про правову допомогу може бути встановлено інший термін передачі доручення про виклик особи, причому не тільки обвинувачуваного, але і свідка, потерпілого й інших осіб.
У Мінській конвенції і деяких договорах встановлено право іноземних громадян, що викликаються у юридичні органи України, на відшкодування витрат, пов'язаних з проїздом і перебуванням на її території, а також на відшкодування неодержаної заробітної плати за дні відволікання від роботи, а експерти, крім того, мають право на винагороду за проведення експертизи. Відповідно у виклику повинно бути зазначено, на які види виплат мають право викликані особи; за їхнім клопотанням органи досудового слідства, від яких надходить виклик, виплачують аванс на покриття відповідних витрат. Відповідно до ст. 9 Європейської конвенції від 20 квітня 1959 року "грошові виплати, включаючи добові і транспортні витрати, що відшкодовуються свідку експерту чи запитуючою Стороною, обчислюються від місця його проживання за нормами, принаймні рівними нормам, передбаченим тарифами і правилами, що діють у країні, де повинен відбутися розгляд справи". За змістом ст. 10 даної Конвенції приблизні розміри грошових виплат, а також транспортних витрат, що відшкодовуються, і добових вказуються в повістці тоді, коли запитуюча Сторона вважає особисту явку свідка чи експерта особливо необхідною і вказує це у своєму проханні про вручення повістки. Згідно з п. 3 цієї статті запитувана на прохання запитуючої Сторони може видати свідку чи експерту аванс. Сума авансу вказується в повістці і відшкодовується запитуючою Стороною.
У деяких міжнародно-правових актах установлене правило, відповідно до якого документи, що підлягають врученню у зв'язку з викликом особи в юридичні органи запитуючої Сторони повинні направлятися в юридичні органи запитуваної Договірної Сторони в двох екземплярах.
Допит за повісткою (виклик) іноземного громадянина здійснюється за правилами, встановленими КПК України, за деякими винятками. Зокрема, свідки, потерпілі й експерти, викликані в порядку, передбаченому ст. 9 Мінської конвенції, не попереджуються про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань або за дачу завідомо неправдивого висновку. Це обумовлено тим, що відповідно до п. 3 даної статті такі особи не можуть бути притягнуті до кримінальної чи адміністративної відповідальності, взяті під варту чи піддані покаранню в зв'язку з їхніми показаннями чи висновками як експертів або у зв'язку з діянням, що є предметом розгляду. Аналогічне правило закріплене в більшості двосторонніх договорів про надання правової допомоги.
Однієї з особливостей провадження в кримінальних справах за участю іноземних грома-дян є те, що у випадку взяття під варту іноземного громадянина про це сповіщається дипло-матичне чи консульське представництво держави, громадянином якого є затриманий чи арештований.
Відповідно до ст. 36 Віденської конвенції про консульські зносини консульська установа держави, що представляється, повинна бути невідкладно сповіщена про те, що громадянин його держави заарештований, поміщений у в'язницю, затриманий у якому-небудь іншому порядку, якщо громадянин цього зажадає.
Консульські посадові особи, співробітники дипломатичних представництв із дозволу прокуратури мають право відвідувати затриманого, арештованого чи особу, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі громадянина держави, що представляється ними (якщо інше не передбачено міжнародним договором), письмово спілкуватися з ним.
Якщо ж іноземний громадянин після вчинення злочину залишив
Loading...

 
 

Цікаве