WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав - Реферат

Основи взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав - Реферат

предмети, що мають важливе значення для встановлення істини у справі, виявляються за межами держави, в якій провадиться кримінальна справа. Міжнародними договорами встановлені процедури витребування таких предметів з інших держав.
Сторони зобов'язуються на прохання передавати одна одній:
- предмети, які були використані при скоєнні злочину, що спричиняє видачу особи згідно з міжнародною угодою, зокрема знаряддя злочину;
- предмети, які були придбані в результаті злочину чи одержані як винагорода за нього, або предмети, які злочинець одержав замість предметів, так придбаних;
- предмети, які можуть мати значення доказів у кримінальній справі (такі предмети передаються й у тому випадку, коли видача злочинця не може бути здійснена у зв'язку з його смертю, втечею або через інші обставини).
Якщо стороні, яка надіслала запит, предмети потрібні як докази у кримінальній справі, їхня передача може бути відстрочена до закінчення провадження у справі щодо особи, яка може бути видана з часом.
Вилучені в процесі розслідування кримінальної справи предмети потрібно ретельно оглянути з дотриманням процесуального закону, відповідним чином упакувати. Ухвалення рішення про їхнє визнання речовими доказами й залучення до матеріалів кримінальної справи обов'язкове. По можливості ці предмети необхідно сфотографувати, бажано в різних ракурсах, щоб були помітні їхнііндивідуальні ознаки. Треба враховувати можливість псуван-ня або пошкодження предметів під час перевезення, яке зобов'язує слідчого вжити заходів обережності.
Слідчий всю передачу оформляє мотивованою постановою, відображає детально обставини виявлення даних предметів, їхнє значення для встановлення істини у справі, кому вони належать. Предмети, вилучені з обігу, передачі іноземній державі не підлягають (наркотики, радіоактивні речовини, психотропні засоби та ін.). Доля їх вирішується у встановленому національним законодавством порядку [7, с. 140].
Видачею є оснований на міжнародних договорах і загальновизнаних принципах міжна-родного права акт процесуальної взаємодії держав, який полягає в переданні звинуваченого або засудженого державою, на території якої він перебуває, державі, яка вимагає його передання, на її території видавана особа скоїла злочин або є її громадянином, чи державі, потерпілій від злочину, для притягнення обвинувачуваного (засудженого) до кримінальної відповідальності або для виконання вироку.
Виділяють такі види видачі:
- повна;
- тимчасова (до 3 місяців - ст. 64 Мінської конвенції);
- відстрочена (умовна) (ст. 19 Конвенції про видачу правопорушників);
- повторна (ст. 68 Мінської конвенції).
Суб'єктами видачі, тобто особами, які можуть бути видані, є: підозрюваний, обвинува-чений, підсудний або відповідні їм за процесуальним статусом законодавства іноземної держави інші особи, щодо яких ведеться кримінальна справа.
Існують такі підстави й мотиви видачі:
- нормативно-правові підстави: наявність міжнародного договору; наявність відповідних положень національного законодавства про видачу; наявність кримінальної юрисдикції держави, яка подала запит;
- екстрадиційність злочину, що може визначатися за такими критеріями: шляхом переліку складів злочинів у міжнародних договорах про видачу; за критерієм суворості кримінально-правових санкцій (п. 2 ст. 56 Мінської конвенції; п. 1 ст. 2 Конвенції про видачу правопоруш-ників - видача допускається за злочини, за які передбачено як вид покарання позбавлення волі терміном не менше ніж 1 рік [1]); подвійна осудність (подвійна кримінальність), діяння, що спричиняє видачу, повинно бути кримінальним як за законодавством запитуваної, так і за законодавством самої держави.
Процесуальним приводом для видачі є вимога про видачу (доручення) і підтверджуючі документи.
Цілі ресоціалізації засуджених осіб і зменшення витрат, пов'язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, вимагають, щоб іноземцям, позбавленим волі у зв'язку зі скоєнням злочину, була надана можливість відбувати призначене покарання в їхньому суспільстві, і ця мета може бути найкраще досягнена шляхом передання в країни їхнього громадянства. Законом від 22.09.1995 р. Україна приєдналася до Конвенції про передання засуджених осіб, прийняту в Страсбурзі 21.03.1983 р.
Основними суб'єктами передання засудженої особи є:
- держава винесення вироку, тобто держава, в якій був ухвалений вирок особі, яка може бути або вже була передана;
- держава виконання вироку - держава, в яку засуджена особа може бути або вже була передана для відбування покарання;
- засуджена особа, яка може бути або вже була передана.
Відповідно до п. 2 ст. 2 цієї конвенції "особа, засуджена на території однієї Сторони, може бути передана на територію іншої Сторони згідно з положеннями цієї Конвенції для відбування призначеного їй покарання. З цією метою засуджена особа може висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє побажання бути переданою відповідно до цієї Конвенції" [2].
Таким чином, необхідність зносин правоохоронних органів різних держав викликана існуючим міжнародним співробітництвом держав у боротьбі зі злочинністю.
Взаємодія держав у кримінальних справах може будуватися лише на діючих у міжнарод-ному праві і національних правових системах розпорядженнях.
Підставою для взаємодії з іноземними судовими і правоохоронними органами є міжна-родне слідче або судове доручення, а процесуальним приводом для видачі є вимога про видачу (доручення) і підтверджуючі документи.
Література:
1. Конвенція про видачу правопорушників 1957 року.
2. Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року.
3. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 19 грудня 1968 року.
4. Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международ-ного права. - Л., 1986. - С. 52-54.
5. Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України в сфері боротьби зі злочинніс-тю (кримінально-процесуальний аспект). - Х., 2000. - С. 21-24.
6. Галенская Л.М. Правовые проблемы сотрудничества государств по борьбе с преступ-ностью. - Л., 1978. - С. 253.
7. Острога О.К. Расследование уголовных дел с участием иностранных граждан. - М., 1990. - С. 140.
Loading...

 
 

Цікаве