WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав - Реферат

Основи взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав - Реферат

угод СРСР; консульські конвенції та угоди, що регламентують окремі питання взаємодії держав у галузі кримінального судочинства, наприклад ст.ст. 15-17 Консульської конвенції між Україною і Республікою Болгарія від 24.07.1996 р., які передбачають можливість ведення процесуальних дій за кордоном консульськими працівни-ками за дорученням слідчих і судових органів України;
відомчі міжнародні договори (наприклад, 24 березня 1992 р. в Алма-Аті була підписана угода про взаємодію міністрів внутрішніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю; у м. Чолпон-Аті Республіки Киргизстан 3 серпня 1992 р. було підписано угоду "Про взаємодію міністерств внутрішніх справ у сфері обмінуінформацією". Генпро-куратура України також має свою базу міжвідомчих договорів з відповідними органами іноземних держав); закони України, що містять положення, які регламентують порядок надання правової допомоги у кримінальних справах (цим питанням присвячено розділ 4 Закону "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р.); підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі накази Генпрокурора України: "Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародної співпраці і правової допомоги" від 20.10.2002 р. № 8; "Про введення в дію Інструкції про порядок підготовки, передачі і виконання органами прокурату-ри України звернень про правову допомогу в кримінальних справах" від 20.10.2002 р. № 8/1; "Про забезпечення виконання органами прокуратури України Угоди між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Республіки Польща про виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року" № 7 від 16.11.1998 р.; "Про затвердження Інструкції про порядок зносин органів прокуратури України з компетентними установами іноземних держав" від 29.12.1998 р., а також загальні нормативно-правові акти відомств України, наприклад, Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в запобіганні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9.01.1997 р. [5, с. 21-24].
Підставою для взаємодії з іноземними судовими і правоохоронними органами є міжнародне слідче або судове доручення, тобто засноване на міжнародно-правових нормах прохання слідчого, прокурора, суду або судді України до компетентного органу юстиції іноземної держави чи міжнародної організації про проведення окремих процесуальних дій, вручення документів, порушення або прийняття кримінального переслідування, видачу або передачу осіб і предметів, отримання інформації. Прохання це виконується згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством обох держав.
У міжнародних договорах доручення мають різні найменування: прохання (ст. 14 Конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах, 1959 р.); запит (ст. 12 Конвенції про видачу правопорушників, 1957 р.); вимога (ст. 58 "Видача" Мінської конвенції, 1993 р.); клопотання (розд. 1 Конвенції про передачу кримінального переслідування, 1972 р.); доручення (ст.ст. 7, 73 Мінської конвенції, 1993 р.).
Міжнародна правова допомога у кримінальних справах (у вузькому значенні) - це передбачена національним кримінально-процесуальним законодавством, міжнародними нормативно-правовими актами (договорами, конвенціями, пактами, протоколами, регламен-тами, угодами та ін.), підписаними Україною, або учасницею яких є Україна, або права й обов'язки щодо яких перейшли до України в порядку правонаступництва, процесуальна форма провадження на території іноземної держави процесуальних дій щодо встановлення певного статусу за суб'єктами кримінального судочинства; щодо збирання, перевірки доказів; щодо позову й арешту майна; надання інформації про іноземне й міжнародне право та практику його застосування; забезпечення захисту і представництва інтересів іноземців, іноземних держав і юридичних осіб, міжнародних організацій у кримінальному судочинстві.
Предметом міжнародної правової допомоги, як правило, є діяльність із провадження процесуальних дій на території іноземної держави. У зв'язку з цим виділяються такі групи дій, які охоплюються поняттям "міжнародна правова допомога" (щодо кримінально-процесуального законодавства України):
- процесуальні дії, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом: слідчі дії; інші процесуальні дії, спрямовані на збирання доказів; пошук майна, внесків і цінностей; накладення арешту на майно, внески і цінності; вилучення орендованого майна; захист і представництво інтересів іноземних держав, іноземців і міжнародних організацій;
- процесуальні дії, передбачені міжнародними угодами: вручення документів; виклик свідків, потерпілих, експертів, цивільних позивачів, цивільних відповідачів для участі в іноземному кримінальному судочинстві; доправлення осіб, які перебувають під вартою, для допиту як свідків або потерпілих; пошук і передача предметів (речових доказів, засобів, одержаних злочинним шляхом); встановлення адреси та інших даних (місця роботи, доходів) осіб, до яких пред'явлені майнові вимоги); надання відомостей про засуджених; надання інформації про право іноземної держави; створення можливості самостійного провадження процесуальних дій іноземними установами на території держави, що надає правову допомогу [6, с. 253].
Розрізняють такі способи вручення документів:
1) через дипломатичні й консульські установи - власним громадянам згідно з національ-ним кримінально-процесуальним правом;
2) через відповідні правоохоронні й судові органи іноземної держави згідно з її законодав-ством, що регулює порядок вручення документів, за умови, що документи складені мовою виконуючої держави або мають завірений переклад (або перекладені на одну з мов Ради Європи - згідно з Конвенцією про взаємну допомогу в кримінальних справах, 1959 р.).
Розписка про вручення (підтвердження), яку дає особа, що одержала документ, відправ-ляється державі, яка надіслала запит. У ній вказується:
- місце і час вручення;
- реквізити (дані) особи, яка одержала документ;
- підпис особи, якій вручено документ;
- підпис і дані особи, яка вручала документ;
- відбиток печатки органу виконання.
У процесі розслідування кримінальних справ можливі ситуації, коли
Loading...

 
 

Цікаве