WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові засади мотивації праці державних службовців - Реферат

Організаційно-правові засади мотивації праці державних службовців - Реферат

важливої роботи встановлені для державних службовців у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.
Порядок преміювання державних службовців спочатку здійснювався відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. в межах фонду преміювання, створеного у розмірі 4-місячного фонду заробітної плати та економії фонду заробітної плати. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.99 р. передбачено здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.
Державним службовцям (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.99 р.), крім того, надаються надбавки:
- за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників цих самих категорій персоналу (у разі хвороби, відпустки беззбереження заробітної плати тощо) - до 50 відсотків посадового окладу за основною роботою з використанням для цього до 50 відсотків посадового окладу відсутнього працівника;
- за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу;
- за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності - у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;
- за почесне звання "заслужений" - у розмірі 15 відсотків посадового окладу.
Крім того, державним службовцям надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Наведене свідчить, що загальний розмір заробітної плати державних службовців на цей час залежить від декількох постійних і змінних складових. До постійних складових належать посадовий оклад і доплата за ранг, яка може змінюватися у межах однієї посади, віднесеної до певної категорії, у межах якої залежно від стажу роботи може змінюватися призначений ранг.
До змінних складових належать: надбавка за вислугу років (до 40 відсотків від посадового окладу та доплати за ранг); надбавка за інтенсивність праці (до 50 відсотків від посадового окладу державного службовця і до 90 відсотків від посадового окладу і доплати за ранг для керівників державних установ); премія (до 33,3 відсотка від сукупної суми, яка включає всі перераховані вище виплати за місяць); надбавки за вчений ступінь - 15-20 відсотків, за почесне звання - 15 відсотків, за використання іноземної мови - 10-25 відсотків.
Таким чином, виникає ситуація, що практично не має аналогів у світовій практиці: заробітна плата міністра встановлюється на рівні 1 520-2 008 грн і складається з: посадового окладу (380 грн), доплати за ранг (160 грн), надбавки за вислугу років (до 216 грн - залежно від стажу), надбавки за інтенсивність праці (600 грн) та премії (від 380 до 652 грн - залежно від стажу).
Заробітна плата державного службовця найнижчого - 15-го рангу має діапазон від 279,3 грн до 353,78 грн і складається з посадового окладу (95 грн), доплати за ранг (45 грн), надбавки за вислугу років (до 56 грн залежно від стажу), надбавки за інтенсивність праці (70 грн) та премії (69,3-87,78 грн).
Якщо прийняти максимальний розмір заробітної плати міністра (або державного службовця найнижчого - 15-го рангу) за 100 відсотків, то 18,9 відсотка (відповідно 26,8 відсотка) припадає на посадовий оклад, 8 відсотків (12,7 відсотка) - на доплату за ранг, 10,7 відсотка (15,8 відсотка) - на надбавку за вислугу років, 29,9 відсотка (19,8 відсотка) - на надбавку за інтенсивність праці і 32,5 відсотка (24,8 відсотка) - на премію.
Таким чином, основна тарифна частина заробітної плати (посадовий оклад і доплата за ранг) становить лише 26,9-39,5 відсотка від сукупної заробітної плати. Останнє суперечить не лише економічній логіці, а й світовій практиці, яка незаперечно свідчить про те, що система матеріального стимулювання найбільш ефективно працює за умови, коли частка тарифу (посадовий оклад) є не нижчою 65-70 відсотків від сукупного заробітку працюючого.
Як свідчить проведений аналіз, діюча система оплати праці державних службовців є досить складною, немає достатньої прозорості, а деякі її елементи не створюють умови для забезпечення рівної оплати за рівну працю на одній і тій самій посаді відповідно до рівної міри праці.
Скажімо, це стосується, наприклад, надбавок за вислугу років, які не пов'язані з результатами праці, проте мають більшу частку у заробітній платі, ніж така складова як доплата за ранг. І якщо застосування такої надбавки можна визнати доцільним у стимулюванні праці нижчої і середньої ланки державних службовців, то стосовно керівного складу працівників (тобто керівників та їх заступників, посади яких належать до першої і другої категорії державних службовців) ця норма є економічно абсурдною.
На нашу думку, для усунення цієї суперечності необхідно при визначенні величини доплат за вислугу років враховувати, крім того, стаж роботи на конкретній посаді або в тій чи іншій посадовій категорії.
Для підвищення стимулюючої ролі діючої системи оплати праці державних службовців необхідно зробити її більш прозорою і зрозумілою. Для цього, на нашу думку, слід використати досвід такої країни, як Німеччина, де прийнято Закон "Про заробітну плату державних службовців" [6], у якому ретельно визначено всі види та рівні диференційованої оплати праці за окремими категоріями службовців. Це дає змогу не тільки мати чітку нормативну базу, а й додаткову інформацію про "правила та цілі просування по службі", що само по собі виступає додатковим стимулом до праці.
Література:
1. Організаційно-правові засади формування і функціонування державної служби у сфері державної виконавчої влади України: Наукова доповідь / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 1996.
2. Гурне Б. Державне управління. - К., 1993. - С. 24.
3. Професійні кваліфікації та як користуватися ними / Міністерство праці Франції. - Париж, 1993. - С. 4.
4. Загальні положення про державних службовців. - Париж: Видавництво Жюйє, 1992.
5. Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288.
6. Федеральний Закон "Про оплату праці". - Бонн, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве