WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові засади внутрішнього та зов-нішнього аудиту банків: теоретичні та практичні проблеми - Реферат

Організаційно-правові засади внутрішнього та зов-нішнього аудиту банків: теоретичні та практичні проблеми - Реферат

постановою Правління Національного банку України від 20 березня 1998 року № 114 (далі - Положення) [10]. Так, відповідно до статті 2 Положення, аудитбанку - це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків і збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам. Під аудиторською перевіркою автори даного Положення розуміють систему засобів перевірки документів інформаційної системи, облікових записів, статистичних матеріалів, а також контроль за достовірністю виконання необхідних процедур, зазначених у Положенні. Внутрішній аудит банку визначається як незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку. Головна увага при внутрішньому аудиті зосереджена на здійсненні аналізу інформаційної системи, включає систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивчення фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій. Зовнішній аудит у Положенні визначається як перевірка, що здійснюється незалежними висококваліфікованими спеціалістами в галузі аудиту, контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності на підставі наявності відповідного сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності.
Загальний недолік усіх вищевикладених визначень аудиту полягає в тому, що вони досить слабо кореспондуються між собою і не достатньо відображають аудит як один з видів документальної перевірки, як одну з форм фінансового контролю. Разом з тим мета цього управлінського інституту полягає насамперед в тому, що він є інструментом фінансового контролю. І тільки після виконання саме цієї суспільно корисної функції, аудит стає послугою чи засобом підприємницької діяльності. Напрацювання сучасних методів аудиторської перевірки, як і розвиток аудиту, в тому числі як виду платних послуг, може мати перспективу у випадку його розгляду як форми фінансової перевірки та контролю (як з боку держави, так і з боку суспільства, юридичних і фізичних осіб). Цьому розумінню аудиту певною мірою сприяє наведене нами вище поняття аудиту, визначене в ст. 4 Закону України "Про аудиторську діяльність". Сприймаючи аудит у цьому контексті в зазначеному Законі, законодавець не мав би ігнорувати взаємозв'язок категорій "аудит - дотримання, недотримання чинного законодавства - правопорушення - злочин". Наявність і взаємозв'язок цих категорій детермінує взаємозв'язок суб'єктів контрольної діяльності - "аудитор - контрольні та правоохоронні органи". Неврегулювання цих відносин у законодавстві, як і відносин внутрівідомчих і зовнішніх аудиторів, не сприяє розвитку і самого аудиту як суспільно корисного інструменту фінансового контролю. Звідси витікають також прогалини з цих питань і в Законі України "Про аудиторську діяльність", Законі "Про банки і банківську діяльність" і в Положенні про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України. Піддавши аналізу поняття "зовнішній аудит", визначене в даному Положенні і наведене нами вище, бачимо, що в ньому фактично наводяться бажані ознаки "суб'єкта" зовнішнього аудиту, а не поняття "зовнішній аудит". Тобто, останнє розбігається як з поняттям "внутрішній аудит", так і з базовим поняттям аудиту, визначеним у ст.4 Закону України "Про аудиторську діяльність".
Отже, внутрішній аудит банку являє собою перевірочну діяльність спеціальних підрозділів банку, в функціональні обов'язки яких входить аналіз інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивчення фінансової та операційної інформації, дослідження економічності та ефективності операцій. Таким чином, внутрішній і зовнішній аудит має схожі методи перевірки, але відрізняється за суб'єктним складом, підставами та порядком призначення аудиторської перевірки, порядком оформлення, подання і реалізації результатів перевірок.
Наведені недоліки формують негативні методологічні закладки, які заважають побудові чіткої, всебічно вивіреної системи розвитку методів і засобів аудиту, а відповідно, аудит не розвивається як ефективна форма фінансового контролю і не досягає своєї основної суспільно-корисної мети - встановлення об'єктивної картини в процесі перевірки, спрямованої, за своєю суттю, на визначення наявності чи відсутності фактів фінансових правопорушень. Це може сприяти приховуванню банкрутів, правопорушників, інших зловмисників, що негативно вплине як на їх контрагентів - юридичних чи фізичних осіб, так і на ефективність управління економічними та соціальними процесами в Україні. У зазначеному контексті основним завданням державного управління вбачається саме докорінна зміна цієї ситуації, що потребує проведення подальших комплексних досліджень викладених проблем.
Література:
1. Про аудиторську діяльність. Закон України від 22 квітня 1993 року № 3125 // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1993. - № 23 - ст. 243.
2. Редько О. Організаційно-методологічні перспективи аудиту в Україні // Податкове планування.- 2004 -№ 12 (50). - с.72 - 78.
3. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. - К.: ПП "Влад і Влада", 1996. - 320 с.
4. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит (інтегрований навчально-атестаційний комплекс). - К.: "АВТ", 2004. - 424 с.
5. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 402 с.
6. Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлісеєв А.В., Полякова Л.М. Аудит: теорія і практика. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2004. - 456 с.
7. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. - К.: Правові джерела, 1998. - 447 с.
8. Конвенція Ради Європи "Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом". - Страсбург, 1992 - 28-30 вересня. - ст. 4.
9. Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. - К.: Правові джерела, 1994. - 325 с.
10. Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 1124 // Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом: Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. - К.: Атiка, 2003. - С. 178.
11. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991 року № 872-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991.- № 25. - Ст. 281.
12. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.
Loading...

 
 

Цікаве