WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Ознаки неправдивого алібі при проведенні допиту - Реферат

Ознаки неправдивого алібі при проведенні допиту - Реферат

відноситься до ознак повідомлення неправдивого алібі за умови, що слідчий уже має у своєму розпорядженні покази свідків та може судити про збіг щодо них у деталях.
До безпосередніх (власних) ознак неправдивого алібі належить:
1) наявність доказової або оперативної інформації про те, що особа, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, підготувала "алібі";
2) після визнання обвинуваченим своєї вини, що підтверджується іншими доказами у справі, ним заявляється алібі;
3) повідомлення алібі з боку підозрюваного (обвинуваченого) після впізнання його потерпілим;
4) суперечливість показань різних осіб щодо алібі між собою та зібраним у справі доказам;
5) зміна показань щодо алібі особою у ході слідства, відмова від раніше даних показань, заява нового алібі;
6) наявність слідів суб'єкта алібі на місці злочину або його знаряддях при негативних відповідях допитуваного на відповідні питання слідчого;
7) суперечливість показань різних осіб щодо алібі підозрюваного або обвинуваченого;
8) клопотання суб'єкта алібі або його захисника викликати й допитати нових осіб, які раніше були невідомі слідству, що можуть підтвердити місцеперебування підозрюваного (обвинуваченого) у визначений час.
Проведене О.Р. Ратіновим та Ю.П. Адамовим дослідження показало, що в основному свідки, які допитуються по вказівці зацікавлених у справі осіб, виявлялися неправдивими учасниками процесу. Їх поява у справі найчастіше ініціюється особою, яка перебуває під слідством. Найчастіше це відбувається у зв'язку з посиланнями на алібі, перевірити й підтвердити яке, підзахисний просить за допомогою осіб, що ним називаються [9].
Так, при розслідуванні розбійного нападу, вчиненого 11.12.1998 року близько 15 години, було встановлено троє підозрюваних: Г., І. та Д. Останній написав явку з повинною, в якій детально виклав подробиці вчиненого ним, Г. і І. злочину. Через деякий час Д., до якого був застосований запобіжний захід відібрання підписки про невиїзд, відмовився від своїх показань і заявив алібі. Він надав свідчення на допиті, що з 13 до 16 години був у себе вдома, про що може підтвердити його бабуся і дідусь. На допиті гр.-ни Б. (дід та баба Д.) підтвердили, що їх онук 11.12.1998 року з 13 до 16 години був з ними вдома. Проведення повторних допитів Б. та їх сусідів дало слідству докази, що спростовували алібі, заявлене Д. [10];
9) заученість, відрепетованість показань про алібі, повторення їх у строго визначеній послідовності одними й тими ж словами;
Про таку ознаку неправдивих показань у свій час зазначали О.Р. Ратінов та Ю.П. Адамов: "неправдивим показанням притаманна заученість, повторення показів не тільки у строго визначеній послідовності, але й в одних і тих же висловлюваннях. Це відбувається з остраху проговоритися" [11];
10) посилання суб'єкта алібі на документи, що мають ознаки підробки;
11) негативна характеристика свідків, на яких посилається суб'єкт алібі (наявність судимостей, негативне відношення до правоохоронних органів, наркозалежність, алкоголізм та інші).
На нашу думку, доцільною є класифікація ознак повідомлення неправдивого алібі, що стане у нагоді дізнавачу, слідчому або судді при встановленні ступеня достовірності отримуваних свідчень у ході допиту, залежно від його стадії. За цим критерієм ознаки повідомлення неправдивого алібі можуть бути диференційовані на:
- ті, що проявляються на стадії вільної розповіді допитуваного;
- ті, що виявляються на питально-відповідальній стадії допиту.
На стадії вільної розповіді слідчим можуть розпізнаватися такі ознаки повідомлення неправдивого алібі:
- повідомлення відомостей, які не можуть бути перевірені, або обмеження неконкретними загальними поясненнями;
- дуже точні і детальні свідчення про алібі, незважаючи на порівняно значний проміжок часу, що минув;
- відсутність у свідченнях заявника алібі неістотних подробиць, що свідчить про те, що описувана подія не пережита заявником алібі;
- спонтанні виправлення у ході розповіді про перебіг подій у місці алібі у період вчинення злочину;
- невпевненість у тому, що його розповіді про присутність у певному місці повірять;
- повідомлення підозрюваним (обвинуваченим), що заявив алібі, або свідками різного роду слухів, думок, сумнівних версій того, що сталося, з метою спрямувати слідство хибним шляхом, відвести підозру від справжнього злочинця.
До ознак повідомлення неправдивого алібі, які можуть діагностуватися слідчим у ході постановки питань на допиті, відносяться:
- детальна і активна розповідь особи про те, як провела день, коли було вчинено злочин, а свідчення про попередні і наступні дні є нечіткими та пригадуються важко;
- повідомлення про поведінку, яка не відповідає звичкам особи;
- сумніви в надійності власної пам'яті ("точно не пам'ятаю", "можливо, я щось забув" та ін.) стосовно уточнюючих питань щодо заявленого алібі;
- утрудненість дачі відповідей на уточнюючі питання щодо обставин, пов'язаних з алібі;
- пригадування деталей, що свідчать не на користь суб'єкта алібі.
Деякі ознаки неправдивого алібі можуть діагностуватися як на стадії вільної розповіді, так і при постановці слідчим допитуваному питань. Наприклад, особа може повідомити суперечливі відомості про описувану подію на стадії вільної розповіді, або надати їх при відповіді на питання слідчого.
Таким чином, ми розглянули сутність неправдивого алібі, ознаки, що вказують на його повідомлення при проведенні допиту. Ознаки неправдивого алібі класифіковані залежно від етапу допиту, що має практичне значення для безпосереднього його виявлення. Знання зазначених ознак є, беззаперечно, необхідним суб'єкту доказування при оцінці достовірності показань підозрюваних, обвинувачених, свідків і потерпілих. Своєчасне діагностування неправдивої заяви про алібі дозволить слідчому або дізнавачу висунути відповідні версії, провести допит та інші слідчі дії з використанням тактичних прийомів, спрямованих на спростування неправдивого алібі.
Література:
1. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. - 4-е изд. - М. :Сов. энциклопедия, 1989. - 1632 с., ил. - С. 391.
2. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. - Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. - М.: ЛекЭст, 2002. - 1088 с. - С. 128.
3. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М.: Мегатрон ХХІ, 2000. - 2-е изд. доп. - 334 с. - С. 213.
4. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования. / Под. ред. Т.В. Аверьяновой и Р.С. Белкина. - М., 1997. - 400 с. - С. 135.
5. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследования за 1980-2002 г.). - К., 2002. - 458 с. - С. 174.
6. Образцов В.А. Криминалистика. Теория. Понятие и виды криминалистической техники. Тактические основы следственных действий. Общие методики расследования. - М.: Юринкон, 1994. - С. 126.
7. Лавров В.П., Андреев А.С. Ложное алиби и криминалистические методы его изобличения // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики. Всероссийский "круглый стол": Сборник тезисов. - Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 2000. - 236 с. - С. 149-150.
8. Кручинина Н.В. Алиби и оптимизация расследования преступлений в уголовном судопроизводстве // Цель и средства в уголовном судопроизводстве. - Нижний Новгород, 1991. - С. 114.
9. Ратинов А.Р., Адамов Ю.П. Лжесвидетельство (Происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний). - М., 1976. - 135 с. - С. 98.
10. Архівна справа № 03-14808 за 1998 рік у Дніпровському райсуді міста Києва.
11. Ратинов А.Р., Адамов Ю.П. Лжесвидетельство (Происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний). - М., 1976. - 135 с. - С. 96.
Loading...

 
 

Цікаве