WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Нормотворчість і кодифікація західноєвропейського права ХVІІІ – поч. ХІХ ст.: особливості прояву інтелектуальної традиції модерну - Реферат

Нормотворчість і кодифікація західноєвропейського права ХVІІІ – поч. ХІХ ст.: особливості прояву інтелектуальної традиції модерну - Реферат


Реферат на тему:
Нормотворчість і кодифікація західноєвропейського права ХVІІІ - поч. ХІХ ст.: особливості прояву інтелектуальної традиції модерну
У нинішній науковій юридичній літературі спостерігається інтерес до аналізу права як культурного феномену. Досліджується вплив на розвиток права культурного чинника, особливостей взаємозв'язку права та таких складових культури, як релігія, філософія, наука, мова, аналізується взаємозв'язок права та загального культурного рівня розвитку конкретного суспільства 1 . У вітчизняній правничій та філософсько-правовій думці ця проблематика розроблена поки що недостатньо, хоча актуальність таких досліджень для сучасного українського суспільства є доволі значною - до недавнього часу право у нас практикувалося як явище політичне, інструмент примусу, зведена у закон воля пануючого класу.
У даній статті буде зроблено спробу проаналізувати вплив на розвиток права інтелектуальної традиції епохи. Інтелектуальна традиція або стиль мислення епохи - це синтез найрізноманітніших елементів: понять, взірців, принципів, смислів, установок, стереотипів, значень, що складають динамічну цілісність. Інтелектуальна традиція є складовою культури певної епохи. Вона накладає свій відбиток на різні культурні феномени, у т. ч. на право у всьому розмаїтті його форм буття: на правничі теорії, нормотворчість, законодавство, судочинство, правозастосування тощо. Саме цей аспект великої проблеми взаємозв'язку права та культурного чинника у вітчизняній правовій та філософсько-правовій думці поки що предметом дослідження не став, за невеликим винятком 2 . Дана стаття присвячена аналізу специфіки прояву інтелектуальної традиції в правовій реальності епохи модерну. Ця доба відкрила нову сторінку в європейській історії, створила те культурне підґрунтя, яке зумовило культуротворчі процеси постмодерної доби, в т.ч. і в праві. Дослідження цього аспекту проблеми права як культурного явища дозволить краще зрозуміти генезу та особливості окремих складових правової реальності сьогодення.
Інтелектуальна традиція модерну пронизана декількома домінантами: перш за все логоцентризмом, раціоналістичністю, яка буде, як виявиться далі, гіпертрофована, натуралістично-об'єктивістською когнітивною домінантою, фундаменталізмом мислення, універсалізмом, механістичністю тощо. 3
Особливо інтенсивно раціоналістичність як домінуюча когнітивна домінанта була розроблена в природно-правовій парадигмі цієї доби. Такі її риси, як доцільність, логічність, систематичність, використання раціоналістичної аргументації, аксіоми як способу мислення були напрацьовані Г. Гроцієм, Т. Гоббсом, Дж. Локком, Ш. Монтеск'є, Х. Вольфом та ін.
Дослідники зазначають, що раціоналістична традиція в стилі мислення модерну, що успішно була втілена в природноправових концепціях, була доповнена інформаційним чинником, що загалом і сприяло політичному реформуванню політичного життя. До речі, саме цими чинниками пояснюється, зокрема, розвиток законодавчої техніки в новоєвропейський період історії. З появою книгодрукування, розвитком університетської освіти, шкільництва, масовою грамотністю суспільства науковці пов'язують появу законів та указів, що регулювали такі сфери життя, які раніше ніколи владою не регулювалися. Ця нормотворчість була свідченням наростання раціональної домінанти в суспільній свідомості, в правосвідомості модерну зокрема. Поява нової системи кодифікації законів також пояснюється значною мірою цими чинниками. З раціоналістичністю тісно пов'язані такі риси, як прагнення мислення до універсалізму та фундаментальність його - всі ці когнітивні характеристики простежуються в нормотворчих і кодифікаційних процесах, особливо в ІІ пол. ХVІІІ ст. - поч. ХІХ ст. У цю добу з'являються: Allgemeines Preussisches Landrecht 1794 р. (Всезагальне уложення для пруських земель), Code Civil (Цивільний кодекс) 1804 р., Allgemeines B?rgerliches Gezetzbuch 1811 р. в Австрії. Плідно йде нормотворча робота - нормотворці переконані в тому, що людина, будучи розумною від природи, отримавши розумні правила поведінки (норми), матиме впорядковане, раціонально-влаштоване буття, позбудеться того зла, яким переповнене її життя через недосконалості роботи суспільних інститутів 4 .
Ідеї раціоналістичного природного права вплинули на розвиток цивільного права, хоча воно реформувалося доволі повільно. Зокрема, під впливом природно-правової традиції, що сформувались в епоху модерну, шлюб між жінкою і чоловіком, який раніше вважався священним і непорушним, поволі став розглядатися як договір, добровільно укладений сторонами, які за певних обставин можуть його розірвати. У сфері державного права поступово визнається принцип розподілу влади, який країни Європи кладуть в основу свого конституційного розвитку.
Мислячі уми Європи раціонально обґрунтовують ідею шкідливості зосередження усієї державної влади в руках монарха. Значно раціональніше, тобто доцільніше, буде, якщо вона буде розосереджена засобом поділу на три гілки і створена система рівноваги влад - стверджує, напр., Ш. Монтеск'є 5, с. 187-318 . Цю ідею підтримують інші мислителі-раціоналісти і політики тієї доби. Відбуваються зміни в земельному праві - Франція першою стала на шлях знищення феодального права. Ринкові відносини і ринкова ідеологія сприяли реалізації в юридичній практиці буржуазного права власності, ідея якого була обґрунтована в раціоналістичному природному праві, зокрема в концепції суспільного договору.
Раціоналістична домінанта модерного стилю мислення вплинула на розвиток кримінального права і процесу. Тут вона була поєднана з духом гуманізму, що охоплював Європу модерної епохи. Чимало мислителів-просвітителів виступили з критикою середньовічних катувань, що були у практиці кримінального права. Зокрема, Ч. Беккаріа у фундаментальній праці "Про злочини та покарання" раціональним шляхом обґрунтував їх неефективність, і до кінця ХVІІІ ст. катування були викреслені в кримінальному процесі. Ч. Беккаріа прагнув довести, виступаючи проти смертної кари, доцільність раціоналізації погроз, залякування через введення пожиттєвих каторжних робіт 6 . Цей мислитель виступив на захист особистого "Я" проти свавілля судової влади, в добу, коли людське життя не важило нічого, коли людину, як наприклад, у м. Галлє в Німеччині могли ще живцем спалити на багатті, або без жодного суду стратити на гільйотині, як під час французької революції.
Чимало
Loading...

 
 

Цікаве