WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Недоліки законодавства України, що сприяють невизначеності повноважень податкових органів - Реферат

Недоліки законодавства України, що сприяють невизначеності повноважень податкових органів - Реферат

органами права щодо застосування адміністративного арешту активів платника податку не вбачається можливим у зв'язку із наступним:
1. Адміністративний арешт активів і адміністративно-господарські санкції мають різну правову природу: адміністративний арешт активів за визначенням є виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, а адміністративно-господарська санкція - заходом організаційно-правового або майнового характеру, спрямованим на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків і не пов'язана із наявністю податкового боргу.
2. Адміністративний арешт активів, результатом якого є зупинення операцій за рахунками у банку суб'єкта господарювання застосовується податковими органами і в інших випадках, ніж ті, які передбачені статтею 243 Господарського кодексу України (п. 9.1.2 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
3. Рішення податкового органу про застосування адміністративного арешту активів може бути оскаржене в адміністративному і судовому порядку, а про застосування адміністративно-господарських санкцій - лише всудовому порядку.
4. Рішення про застосування адміністративного арешту активів чинне лише протягом 96 годин з моменту його підписання, якщо строк арешту не буде продовжений судом (пп. 9.3.3 п. 9.3 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), тоді як рішення податкового органу, передбачене статтею 243 Господарського кодексу України, є чинним до моменту його скасування або визнання недійсним, оскільки іншого Господарським кодексом України не передбачено.
Слід також звернути увагу і на новий Цивільний кодекс України [3], який набрав чинності з 01 січня 2004 року, адже його норми взагалі позбавляють податкові органи права як застосувати адміністративний арешт активів, так і зупиняти операції на рахунках у банку платників податків власними рішеннями в іншому порядку.
Так, статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду, у випадках, встановлених законом. Тобто нормами Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження його грошовими коштами допускається лише в єдиному випадку - за рішенням суду.
Зрозуміло, що норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не можуть вважатися такими, що регулюють процедуру обмеження прав особи щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на її рахунку, передбачену статтею 1074 Цивільного кодексу України.
Таким чином, банк, обслуговуючи банківський рахунок клієнта на підставі укладеного договору, зобов'язаний до договірних відносин застосувати норми Цивільного кодексу України, а звідси, вважати пріоритетними положення статті 1074, невиконання яких - притягнення банку до цивільно-правової відповідальності (повернення безпідставно списаної суми, процентів та відшкодування збитків), тому рішення податкових органів про застосування арешту активів на законній підставі повертатимуться банками без виконання.
У свою чергу, якщо рішення податкових органів про обмеження прав особи розпоряджатися грошовими коштами, що перебувають на її рахунку, будуть прийняті на підставі статті 243 Господарського кодексу України і у випадках, передбачених нею, банки не матимуть підстав для відмови і повинні приймати їх до виконання. Водночас норми Цивільного кодексу України передбачають право податкових органів за власними рішеннями зупиняти операції за рахунками в установах банку особи у випадках, передбачених статтею 243 Господарського кодексу України.
Право податкових органів, встановлене статтею 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосувати адміністративний арешт активів платників податків у зв'язку із набранням чинності Цивільним та Господарським кодексами України має бути чітко визначене у проекті Податкового кодексу, бо така неоднозначність його реалізації не сприяє належному здійсненню.
Пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" [4] передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" [5] передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до Закону та наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
При цьому ч. 15 статті 58 Господарського кодексу України не містить такої підстави для скасування державної реєстрації як неподання документів до податкових органів протягом року.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідовується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створені порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, що передбачені ч. 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Відповідно до ч. 2 статті 110 Цивільного кодексу України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 статті 110 Цивільного кодексу України, може бути пред'явлена до суду органом, який здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Таким чином, буквальне тлумачення цієї норми права дає підстави для загального висновку про те, що з набранням чинності Цивільного кодексу України органи державної податкової служби не можуть користуватися своїм правом, передбаченим п. 17 статті 11
Loading...

 
 

Цікаве