WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Миротворча діяльність: організаційно-правовий аспект - Реферат

Миротворча діяльність: організаційно-правовий аспект - Реферат


Реферат на тему:
Миротворча діяльність: організаційно-правовий аспект
Організація Об'єднаних Націй (ООН) була створена з метою позбавити наступні покоління від негативних наслідків війни. Події останніх десяти років показують, що ООН не завжди в змозі вирішити це завдання і на сьогодні її можливості в цьому напрямі не зростають. Усвідомлюючи необхідність змін у миротворчій діяльності, ООН переглядає свій підхід до механізму та принципів проведення миротворчих операцій [1, с. 12].
На прохання Генерального секретаря Група ООН по операціях на користь миру (далі - Група), яка складається зі спеціалістів з різних аспектів припинення конфліктів, підтримки та будівництва миру, провела комплексний аналіз існуючої системи попередження, локалізації конфліктів та відбудови миру з метою удосконалення проведення різних типів операцій з підтримки миру.
Матеріали та висновки, отримані в результаті дослідження, на нашу думку, безпосередньо впливатимуть і на миротворчу діяльність України.
Для України її миротворча діяльність має основне значення, оскільки вона розглядається, з одного боку, як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища, а з іншого - як її внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної Європи. Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправний суб'єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет і демонструє миролюбну політику.
Стратегічний курс України на європейську інтеграцію передбачає її активну політику та глибоке співробітництво в галузі безпеки з такими організаціями, як НАТО, ЄС, ОБСЄ. Очевидно, що саме в межах цих організацій формуватиметься майбутнє європейської безпеки [3, с. 1]. На рис. 1 показано частку участі Збройних Сил України в міжнародній миротворчій діяльності [3, с. 12].
Рис. 1. Частка участі Збройних Сил України в міжнародній миротворчій діяльності під егідою міжнародних організацій з 1992 р.
За визначенням Групи, миротворчі операції пов'язані з трьома головними видами діяльності:
- попередженням конфліктів і встановленням миру;
- підтримкою миру;
- будівництвом миру.
Термін "встановлення миру" розглядається в ситуації, коли конфлікт виник та має на меті наміри зупинити його за допомогою інструментів дипломатії та посередництва.
Підтримка миру - це дії, якими ООН займається вже понад 50 років і які в останнє десятиріччя трансформувалися з традиційної військової моделі забезпечення припинення вогню та роз'єднання сил після міждержавних воєн і внутрішніх конфліктів, увібравши в себе комплексну модель, що складається з військових та цивільних компонентів, які взаємодіють між собою з метою встановлення миру в небезпечних умовах після грома-дянських воєн.
"Будівництво миру" - термін, що виник не так давно і який включає в себе діяльність, що проводиться після завершення або замороження конфлікту, з метою відновлення основи миру та надання інструментів для того, щоб на цій основі збудувати щось більш значиме ніж просто відсутність війни [4, с. 67].
До недавнього часу операції ООН з підтримки миру мали досить традиційні мандати на контроль за припиненням вогню і не мали прямих зобов'язань щодо будівництва миру. Стратегія "входження" була досить простою - війна, припинення вогню, запрошення ООН слідкувати за припиненням вогню та розгортання з цією метою військових підрозділів або спостерігачів, одночасно з продовженням зусиль з політичного врегулюванню. Однак операції з традиційної підтримки миру, які займались симптомами, а не джерелами конфліктів, не мали стратегії "виходу", що перетворювало їх у довгостроковий не виправданий ні в політичному, ні в економічному аспекті елемент. Необхідність ведення розвідки була також досить простою, а небезпека для військ відносно мала. У результаті цього миротворці залишалися на місцях протягом 10, 20 та більше років.
На даному етапі розвитку миротворчих операцій виникла необхідність ефективного поєднання цивільних і військових компонентів операцій, значно зросли вимоги та було розширено коло завдань, які постали перед військовими компонентами операцій.
Кожне нове завдання, що ставиться перед миротворчими підрозділами, вимагає різних підходів до шляхів їх виконання. Серед завдань, які виконувалися в різні роки операціями з підтримки миру, фігурували:
- підтримка припинення вогню та роз'єднання сил;
- превентивне розгортання;
- здійснення всеоб'ємного врегулювання;
- захист гуманітарних операцій під час конфлікту;
- гуманітарне розмінювання.
Ні один перелік подібних ролей не може бути вичерпним. Майбутні конфлікти ставитимуть перед міжнародним суспільством складні завдання, а ефективне реагування потребуватиме сміливого та творчого використання інструментів досягнення миру.
Група ООН з підтримки миру наголошує, що положення щодо застосування сили лише в порядку самооборони повинно залишатися основним принципом при підтримці миру. Але практика показує, що сторони конфлікту можуть давати згоду на присутність ООН у ролі миротворця лише для того, щоб виграти час та переозброїти свої підрозділи, а у випадку, якщо це не регулярні ЗС, то вони практично не можуть бути контрольовані традиційними методами ООН. Для усунення можливості використання ООН у вищезазначених цілях військові підрозділи повинні бути в змозі виконати мандат, що означає здатність захистити себе, інші компоненти місії та мандат шляхом інших дій, ніж просте спостереження. Правила застосування сили не повинні обмежувати контингенти тільки такими заходами реагування, як нанесення удару у відповідь на удар, але й дозволяти наносити досить сильні удари у відповідь на загрози. В особливо небезпечних ситуаціях вони не повинні примушувати контингенти ООН поступатися ініціативою тим, хто на них нападає. Підрозділи, надані державами, повинні не лише спостерігати за припиненням вогню, а й активно вести розвідку, співпрацювати з місцевими органами влади, політичними, військовими лідерами на території конфлікту. Ця вимога потребує більш якісної підготовки керівного складу миротворчого підрозділу, а також перегляду правового поля, в якому діють миротворці. Сили ООН повинні мати в своєму розпорядженні розвідувальні та інші можливості, необхідні для протидії прибічникам насилля.
Визнано, що ефективність місій багато в чому залежить від наявності своєчасної та якісної інформації. Але в зв'язку з тим, що ведення розвідки на території інших держав є порушенням суверенітету, існує проблема правового характеру, яку фахівці намагаються вирішити на міжнародному рівні. ООН немає підрозділу, який займається здобуттям інформації та інформаційно-стратегічним аналізом, що призводить до проблеми недостатньої інформованості.
В Україні рішення щодо відправки військових
Loading...

 
 

Цікаве