WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародно-правовий статус морських об’єктів спільної спадщини людства - Реферат

Міжнародно-правовий статус морських об’єктів спільної спадщини людства - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародно-правовий статус морських об'єктів спільної спадщини людства
Актуальність питань, що піднімаються, вбачається у істотній невизначеності окремих правових положень морських об'єктів спільної спадщини людства та в прагненні загострити увагу на них наукової громадськості.
У процесі роботи над матеріалом статті використана монографія "Поза конфронтацією", колективу авторів (США, Росія), роботи академіка Бреховского Л.М., Клименко В.М., Галіцина В.В., Калінкіна Г.Ф., Островського Я.А. і Радзивілла О.А.
Проаналізовано певний міжнародно-правовий нормативний матеріал, зокрема: Конвенцію ООН про морське право 1982 р.; Договір про Антарктику 1959 р. і Міжнародні конвенції у галузі регламентації режиму використання живих і неживих ресурсів Світового океану й Антарктики та ін.
Аналіз розвитку міжнародної обстановки в останні десятиліття, і особливо у зв'язку з розвитком "нового мислення", свідчить про значне розширення сфери демократизації всього громадського життя і підвищення ролі права, у тому числі і міжнародного, у житті світового співтовариства.
Це підтверджується істотною розрядкою існуючої раніше напруженості в міжнародних відносинах, особливо між Сходом і Заходом, процесами інтеграції, що відбувалися в Європі, значним підвищенням уваги до прав людини, їхнього дотримання і розширення, а також факторів у сфері розвитку міжнародного права.
Зростаюча відкритість міжнародного співтовариства, що прогресує, значимість суспільної думки впливають на подальший розвиток міжнародного права.
Яке воно буде в майбутньому? Автори книги "Поза конфронтацією" думають, що контури його "усе ще не ясні" [1]. Деякою мірою з цим можна погодитися, але на основі існуючого матеріалу, і враховуючи сучасні тенденції, спробуємо спрогнозувати ці контури.
Аналіз міжнародної обстановки показує, що в житті світового співтовариства все більшого значення набуває питання використання вод Світового океану, його ресурсів (живих і неживих), транспортні можливості і потенційні здібності в сфері оздоровлення всієї екології Землі.
Значно збільшується чисельність населення Землі, з одного боку, а також прогресуюче виснаження життєво важливих ресурсів, що видобуваються на суші, забруднення навколишнього природного середовища і насамперед атмосфери в результаті науково-технічного прогресу - з іншого. Це далеко не повний перелік факторів нашої сучасності, що підтверджує нагальну потребу пошуків шляхів виходу з ситуації, що склалася [2]. Для підсилення цієї тези зазначимо, що подібні твердження в літературі, у тому числі й міжнародно-правовій, зустрічаються нерідко. Однією з найбільш вдалих є думка: "Століття, що іде в минуле, ХХ залишає багато невирішених проблем екологічного, демографічного, соціального, економічного і політичного характеру. Усі вони в підсумку зводяться до пошуку відповіді на головне питання - де і як одержати ресурсне забезпечення, коли стрімко збільшується чисельність населення нашої планети". У цьому аспекті інтенсифікація використання ресурсів Світового океану виступає дуже кардинальним рішенням. І до цього людство прийшло не сьогодні [3]. Однак методи такого використання не ведуть до спільного прогресу і не відповідають вимогам сучасності, не сприяють перетворенню в життя найважливіших принципів, закладених у Статуті ООН про суверенну рівність, міжнародне співробітництво, справедливість у вирішенні питань, що стосуються всіх народів світу тощо. У зв'язку з цим виникає природне запитання, "а що ж сприяє" і чи є щось, що можна запропонувати як щось ефективне?
У зв'язку з цим цілком актуальними є питання, що стосуються міжнародно-правового режиму використання ресурсів Світового океану. В основі цього режиму може лежати метод формування цілком визначеного правового статусу величезних морських просторів, що мають велике значення в житті світового співтовариства. Проте положення таких просторів у міжнародно-правовому аспекті вивчено поки що недостатньо.
Йдеться про міжнародно-правовий статус і режим використання таких морських просторів, як води відкритого моря, Міжнародний район морського дна й Антарктика. Усі вони з самого початку їх використання розглядалися і розглядаються донині як особливі об'єкти, призначені для спільного використання всіма людьми. Першість у цьому належить водам відкритого моря, що ще задовго до настання нової ери мали широку практи-ку такого використання і це знайшло відображення ще в юридичних концепціях римських юристів. У міру відкриття й освоєння Антарктики, у міру проникнення в її таємниці та осягнення її особливостей і можливостей світове співтовариство також стало перед необхідністю використання Антарктики тільки в спільних інтересах. З появою технічних можливостей використання ресурсів глибоководних районів морського дна, зважаючи на загальну потребу в цих ресурсах і з огляду на тенденції світового розвитку, ці райони були також оголошені для використання тільки на благо всього людства.
Усі ці морські простори охоплюють значну частину Світового океану і їхнє використання регулюється міжнародним морським правом.
Сьогодні у доктрині міжнародного морського права почали з'являтися роботи, присвячені правовому положенню цих просторів, правовий статус і режим яких відповідав, на відміну від інших просторів, концепції об'єктів спільної спадщини людства [4]. Однак серйозного дослідження всіх питань, пов'язаних із правовим статусом об'єкта спільної спадщини людства, не виявлялося. Позитивним явищем у цій галузі стала дисертаційна робота А.О. Радзивілла, що одержала високу оцінку при захисті в жовтні 2000 року. Робота присвячена питанням зародження і розвитку концепції спільної спадщини людства, що заслуговує на особливу увагу [5].
Разом з тим, зважаючи на вимоги сучасності, доцільно зазначити, що існуюче міжнародно-правове положення морських просторів, оголошених об'єктом спільної спадщини людства (наприклад, Міжнародний район морського дна), вивчено недостатньо, а отже, потребує подальшого розвитку. Такий розвиток необхідний як щодо більш глибоких обґрунтувань міжнародно-правового статусу морських просторів як об'єктів спільної спад-щини людства (наприклад, стосовно вод відкритого моря), так і щодо розвитку правового режиму, що регламентує використання цих просторів та характеризує і підкреслює їх особливий правовий статус.
Зокрема, щодо більш глибоких обґрунтувань міжнародно-правового статусу морських просторів як об'єктів спільної спадщини людства виникають певні труднощі, оскільки на сьогодні у правовому статусі кожного з розглянутих об'єктів є суперечливі положення, що викликають певні проблеми. Розглянемо подібні положення нижче. Очевидно, й щодо удосконалення правового режиму, використання таких об'єктів також досить складне явище. Разом з тим зрозуміло і те, що основним спільним критерієм такого режиму повинен стати постулат - використання тільки і винятково на благо всього людства.
Досить складною при розгляді такого питання вцілому є необхідність об'єднання в межах однієї статті питань про міжнародно-правовий статус і режим об'єктів, дослідження і характер використання яких істотно
Loading...

 
 

Цікаве