WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародний досвід легалізації активів, з яких не сплачено податки - Реферат

Міжнародний досвід легалізації активів, з яких не сплачено податки - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародний досвід легалізації активів, з яких не сплачено податки
Відтік капіталів за кордон завжди вважався негативним явищем як у економіці, так і в суспільстві. Ч. Кіндлебергер називав його "нормальним рухом капіталу з країни" або ж, як інтерпретує це визначення інший американський економіст У. Клайн, - "акумулювання приватним сектором іноземних нетто-активів у той час, як держава вважає необхідним накопичувати нетто-зобов'язання та скорочувати свої нетто-активи" [1]. Саме тому питання повернення активів у країну їхнього походження є досить актуальним.
Метою даної статті є вивчення міжнародного досвіду щодо легалізації коштів, з яких не сплачено податки, та визначення ризиків і необхідних передумов проведення аналогічної акції в Україні.
Легалізація капіталу і майна - визнана світова практика, покликана наповнити бюджети додатковими коштами, повернути валютні цінності з-за кордону, легалізувати активи, що в свій час були нагромаджені та перебувають поза юрисдикцією держави. Крім того, можливі й інші мотиви проведення таких акцій. Ряд провідних країн Західної Європи та більше двадцяти штатів Америки проводять легалізацію активів по кілька разів у десятиріччя.
Якщо аналізувати географію держав, які застосовували легалізацію чи репатріацію активів, то можна зробити висновок, що дана практика поширена майже по всьому світу.
Легалізація активів проводиться не тільки в тих країнах, де існує практика непрозорості приватизаційних процесів, упущень адміністративної та правової системи під час становлен-ня ринкових відносин, де були акумульовані нелегальні активи, а і в економічно стабільних, високорозвинених країнах Європи та Америки. Доречно зазначити, що рівень тіньової економіки в Україні за різними оцінками становить до 50 %. На думку академіка В. Тація, легалізація активів, з яких не сплачено податки, - це один із правових засобів детінізації економіки [2].
В Європі найбільшу кількість акцій щодо легалізації активів і проведення податкових амністій було здійснено в Італії. Це пояснюється перш за все їхньою результативністю. Більше дванадцяти мільйонів платників податків скористались умовами повної податкової амністії 1982 року. Після цього в 1984 році проводилася податкова амністія капіталу і майна підприємців та індивідуальних підприємців, а в період з листопада 2001 до лютого 2002 року - спеціальна програма з легалізації прихованого майна, коли за шістдесят днів, під час яких проводилася дана акція, було легалізовано шістдесят один мільярд євро. Крім того, спеціаль-но встановлений занижений одноразовий податок з майна і капіталу, що амністується, у розмірі 2,5 % від вартості майна принесли до бюджету додатково 1,4 млрд євро.
Під легалізацією активів, що проводилась в Італії, розумілася легалізація фінансових активів, капіталу, рухомого і нерухомого майна, земельних наділів і творів мистецтва. Заявникам пропонувалося два способи - репатріація або легалізація. Кожен міг самостійно обрати спосіб або скомбінувати їх (відносно частин майна) за власним розсудом. Волевияв-лення відображалося в декларації спеціально встановленої форми з вказівкою методу: без переміщення засобів під італійську юрисдикцію, або з переміщенням.
Репатріація могла бути застосована до капіталу або фінансових активів, що перебувають за кордоном, з обов'язковим їхнім поверненням під юрисдикцію Італії. Заявник був зобов'я-заний сплатити 2,5 % від задекларованої вартості майна (незалежно від методу) або придбати державні цінні папери на суму, рівну 12 % від вартості майна.
Після подачі декларації та сплати належних коштів, заявник отримував сертифікат встановленого зразка, що засвідчував легалізацію активів і забезпечував гарантії, надані державою.
Державні гарантії відносно власника такого сертифікату передбачували, перш за все, конфіденційність відносин між заявником і державою, звільнення особи від державного переслідування за несвоєчасну легалізацію чи репатріацію активів, та інші гарантії спрямо-вані на стимулювання громадян до участі в даній акції. Крім того, сертифікат закріплював право заявника на оскарження можливих претензій та розслідувань відносно заявленого майна за фактами, що мали місце до легалізації.
Водночас легалізація та репатріація активів супроводжувалася посиленням запобіжних заходів щодо порушення податкового законодавства.
Італійський досвід є одним із найбільш яскравих прикладів ефективності легалізації активів, як засобу зменшення тіньової економіки і збільшення податкової складової в бюджеті країни.
Успіхи щодо проведення акцій з легалізації активів і податкових амністій призвели до того, що стали частими випадки зловживання в даній сфері. Тому Організація економічного співробітництва і розвитку в 2004 році настійно рекомендувала уряду Італії відмовитися від цієї практики, щоб не підірвати саму систему оподаткування.
У Бельгії 16 січня 2003 року набув чинності закон про амністію капіталів, яким передба-чалося протягом 2004 року проведення легалізації активів, отриманих від інвестицій за межами країни, фізичними особами. Легалізація передбачала декларування доходів без повернення (податок - 9 %) або інвестування в економіку ЄС не менше, ніж на три роки (податок - 6 %). Державною гарантією при цій акції було не порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків після легалізації (гарантія - відповідна розписка). Держава сподівалася на приплив капіталу в розмірі до 28 млрд доларів (що, за оцінками аналітиків, становить сьому частину вивезених капіталів).
У Бельгії протягом 2004 року приватні особи, які отримали доходи від таких інвестицій, мали нагоду задекларувати їх, не повертаючи до країни, проте необхідно було сплатити дев'ятивідсотковий податок, або заплатити податок 6 % при інвестуванні активів до країн ЄС не менше ніж на три роки.
Практика легалізації активів, що була проведена в 1997 році в Індії, є досить специфіч-ною, враховуючи особливості країни та умов її проведення. Масштаби тіньової економіки в країні були досить значними, існують серйозні проблеми з бюрократією та корупцією. Специфікою даної акції є те, що громадяни Індії, враховуючи національні традиції та устої, вкладали кошти в придбання золотих злитків, золотих і срібних виробів, інших специфічних товарів.
Широка рекламна компанія, що проводилася в даній державі та гарантії, надані урядом щодо недопущення кримінальної та адміністративної відповідальності за легалізовані активи, дозволили легалізувати активів на суму близько 8,7 мільярдів доларів.
В Іспанії легалізацію активів було проведено на початку 80-х років. Платники податків звільнялися від сплати податків за укриті свого часу доходи.
Однією з умов безкоштовної легалізації активів була необхідність вкладу даних грошових активів до спеціального державного фонду на п'ять років. У цей час грошима розпоряджа-лася держава. Після п'яти років платникам повертали їхні капітали з відсотками, і вони моглирозпоряджатися активами вільно. Дана акція була проведена в період політичної та економічної стабільності, тому люди не побоялися амністувати значні суми. Одночасно припинився вивіз грошей за межі держави.
Згідно з даними Федерального Податкового Управління США з 1982 до 1997 року близько 40 штатів провели 62 податкові амністії. Загальні збори від даних акцій складали від 0,008 % (Луїзіана) до 2,6 % (Нью Джерсі) від суми всіх податкових зборів. Тривалість амністії складала від 3 днів (Північна Кароліна, 1989 рік ) до 6 місяців (Оклахома, 1984 рік). Середня тривалість - 2-3 місяці. Більшість штатів проводили повну податкову амністію. Винятком стали штати Арізона (1982 рік), Каліфорнія (1984 рік), Айдахо (1983 рік), Оклахома (1984 рік) і Техас (1984 рік), де амністії підлягав тільки прибутковий податок із громадян.
Аргентина проводила репатріацію капіталу в 1987 році. Внаслідок цієї акції бюджет країни не отримав практично нічого.
Loading...

 
 

Цікаве