WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Класифікація прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину - Реферат

Класифікація прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину - Реферат


Реферат на тему:
Класифікація прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину
Відповідно до чинного КПК України особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, є одним із учасників кримінального судочинства, права і обов'язки якого закріплені в законі і складають важливі елементи його правового статусу. Вони дозволяють підозрюваному брати активну участь у кримінально-процесуальній діяльності в стадії досудового розслідування, користуватися соціальними і особистими благами, виражати свої потреби і захищати законні інтереси.
Процесуальні права підозрюваного в широкому значенні, як слушно зазначає Є.Г. Мартинчик, означають надану законом можливість безперешкодно і зі знанням справи здійснювати дії і приймати власні рішення з метою захисту особистих і соціальних благ, наданих і гарантованих діючим законодавством для громадян, яким надано статус підозрю-ваного у кримінальному процесі. І цим суб'єктивним правам підозрюваного притаманні такі риси: їхнє закріплення у законі у вигляді обов'язкових правових приписів, можливість їхнього використання за розсудом самого підозрюваного і допустимість їхнього використання лише за цільовим призначенням [1, с. 48-49].
Для забезпечення режиму законності під час досудового розслідування остання специфічна риса має винятково важливе значення, оскільки за своїм цільовим призначенням права, надані статтею 43-1 КПК України зазначеному учаснику процесу саме для охорони його особистих і соціальних благ: особистої свободи, недоторканості, честі, здоров'я, власності тощо.
Нерозуміння того, що правами підозрюваного фактично є сукупність основних, закріплених не лише кримінально-процесуальним, а й Конституцією України, цивільним, сімейним, трудовим та іншим галузевим законодавством прав, може призводити до помилкових уявлень, що права підозрюваного у сучасному українському кримінальному процесі домінують над правами потерпілого. Проте специфіка, характер і ступінь примусо-вого обмеження органами досудового розслідування суб'єктивних прав і законних інтересів підозрюваного значно відрізняється від тих, що можуть стосуватися потерпілого, свідка та інших суб'єктів кримінально-процесуальних відносин. А саме диференційований підхід у застосуванні державного примусу до особи в кримінальному процесі породжує ряд проблем як теоретичного, так і практичного порядку, сутність яких полягає у необхідності визначення критеріїв допустимості і достатності у застосуванні процесуального примусу до особи, а також процесуальних гарантій для уникнення непотрібного, зайвого, необґрунтованого і шкідливого утиску її прав і законних інтересів.
Не у всіх нормах КПК, в яких йдеться про учасників кримінально-процесуальних відносин, їхню поведінку і права, прямо виражені їхні інтереси, однак ці інтереси існують, вони пронизують увесь кримінальний процес. Законні інтереси не можна зводити до прав, передбачених у кримінально-процесуальному законі, і засобів забезпечення реальної можливості користуватися наданими правами, оскільки правовим захистом користуються і деякі інтереси особи, які не одержали прямого закріплення у нормативно-правових актах. Не кожен законний інтерес безпосередньо закріплюється державою у нормах права, деякі випливають із загальних його принципів. Для визнання інтересу особи законним важливо, щоб він не був протиправним, не суперечив закону. Законні інтереси особи, що не випливають безпосередньо зі змісту нормативного акта, існують і у галузі кримінального судочинства [2, с. 6-8].
Всебічному і глибокому аналізу усієї сукупності прав і законних інтересів підозрюваного, чіткому визначенню їхніх меж бракує недостатня наукова розробка їхньої класифікації, що традиційно використовується для встановлення зв'язків між підпорядкованими поняттями чи класами досліджуваних об'єктів у будь-якій сфері знань чи діяльності людини.
Значення наукової класифікації для будь-якої теорії давно доведено і полягає у сприянні систематизації накопичених знань, забезпечує правильне використання понятійного апарату і термінології, усуває зайву багатозначність і шкідливу неоднозначність у науковій мові тощо [3, с. 377].
Наукова класифікація відображає систему закономірностей, властивих певній галузі реальної дійсності [4, с. 585]. Вона передбачає розподіл явищ, які класифікуються, відповідно до внутрішньо властивої їм послідовності. Основу такого розподілу складають об'єктивні відмінності цих явищ. Українська Радянська енциклопедія визначає класифікацію, як розбивання множини будь-яких об'єктів (елементів) на групи (підмножини). Кожна група в свою чергу може бути поділена аналогічно на підмножини. Правильна класифікація повинна задовольняти такі формальні вимоги: 1) підмножини, на які розділено множину, не повинні перетинатися (містити спільні елементи); 2) у сумі підмножини повинні дати вихідну множину класифікаційних об'єктів; 3) кожен елемент повинен входити до якогось одного класу; 4) поділ множини на групи повинен здійснюватися за однією ознакою.
Оскільки множину можна розбивати на підмножину різними способами, вибір системи класифікації є справою практики [5, с. 217].
Класифікація прав і законних інтересів підозрюваного є можливою, оскільки існує визначення прав і законних інтересів цього учасника кримінального процесу; в законодавстві наведено перелік прав та інтересів людини і громадянина, у тому числі і підозрюваного; права і законні інтереси цієї особи розрізняться залежно від нормативно-правових актів, в яких вони закріплені (Конституція України, КПК, ЦК тощо); сформована мова кримінально-процесуальної науки.
Права і законні інтереси підозрюваного різні за своїм походженням, мають різну структуру і неоднакове спрямування як під час кримінально-процесуальних відносин, в яких безпосередньо бере участь підозрюваний, так і через його опосередковану участь у кримінальній справі. Охопити усі ці ознаки якоюсь однією системою класифікації з одною підставою не можна. До того ж законодавець передбачає існування підозрюваних із дещо різним правовим становищем, яке залежить від запобіжного заходу, який застосовується до особи (затримання за підозрою у вчиненні злочину; взяття під варту; запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі).
Складний, багатоплановий предмет за необхідності потребує складного і багатосторон-нього опису [6, с. 22]. Отже, права підозрюваного можна класифікувати на основі різних підстав і класифікація може бути спрямована на досягнення різних цілей. Науковці запропонували неоднакові підходи до класифікації прав підозрюваного.
Так, Є.Г. Мартинчик зазначав, що суб'єктивні права учасників процесу, в тому числі підозрюваного, можуть бути класифіковані виходячи з різних підстав, які включають:
1. Матеріальні і духовні блага, для захисту і охорони яких передбачені процесуальні права. 2. Цілі, для досягнення яких необхідні відповідні засоби
Loading...

 
 

Цікаве