WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зміст і форми управлінської діяльності державної податкової служби України - Реферат

Зміст і форми управлінської діяльності державної податкової служби України - Реферат

виконавчо-розпорядчих діях підзаконного характеру, спрямованих на практичну реалізацію функцій та завдань держави в процесі повсякденного і безпосереднього керівництва сферою опо-даткування і внутрішнього управління, спрямованого на забезпечення взаємодії систем, підрозділів і служб органів податкової служби як єдиного цілого з метою виконання поставлених перед ним завдань у зазначеній сфері. Зрозуміло, що між заходами (діями), що застосовуються під час зовнішнього і внутрішнього управління, існують певні відмінності, що обумовлюють виділення в діяльності державної податкової служби форм зовнішнього та внутрішнього управління, де критерієм класифікації є спрямованість їх вико-ристання.
Залежно від правових наслідків застосування тієї або іншої форми управління державної податкової служби останні поділяються на правові таорганізаційні. Іноді розподіл форм управління на зазначені види пов'язується не з їх правовими наслідками, а з їх нормативним закріпленням або відсутністю такого [8, с. 212]. На нашу думку, з подібною позицією не можна погодитися, оскільки усі форми управління певним чином опосередковані правом і знаходять своє закріплення в нормативних актах. Більше того, будь-які дії органів податкової служби, в яких виявляється їх управлінська діяльність, мають бути в обов'язковому порядку врегульовані на нормативному рівні, особливо якщо вони проявляються у процесі зовнішнього управління.
На сьогодні склався практично єдиний підхід, у межах якого до правових форм управління (тобто таких, які безпосередньо тягнуть за собою юридично значущі наслідки) державної податкової служби можна віднести такі:
- видання нормативних актів управління. Правотворча діяльність органів податкової служби на теперішній час є досить проблемною ділянкою їх практичного функціонування, що обумовлюється відсутністю єдиних стандартів її здійснення як на рівні податкової служби, так і на рівні інших органів виконавчої влади. Це можна побачити, проаналізувавши зазначений напрям роботи. Так, відповідно до чинного законодавства, Державна податкова адміністрація України має право видавати лише такі нормативні акти, як накази та розпорядження, хоча на практиці ми зустрічаємося і з листами, інструкціями, вказівками, рекомендаціями, роз'ясненнями, записками тощо. Шляхи вирішення зазначеної неузгодженості між законодавством та практикою його реалізації необхідно шукати у напрямі уніфікації видів і форм підзаконних нормативно-правових актів, основних засад їх розробки та прийняття органами виконавчої влади, у тому числі і органами державної податкової служби. Чітка і повна урегульованість цих питань в одному нормативному акті сприяла б ліквідації прогалин та протиріч у регулюванні здійснення підзаконного нормотворення різними суб'єктами правотворчості:
- видання індивідуальних актів управління;
- укладання адміністративних договорів. Останнім часом на сторінках наукових видань все частіше можна зустрітися з обґрунтуванням необхідності використання в управлінській діяльності органів виконавчої влади адміністративних договорів, існування яких обумовлюється підвищенням ролі адміністративного права у регулюванні суспільних відносин, а також розвитком договірних засад у публічно-правових відносинах. У зв'язку з цим стає можливим використання адміністративних договорів і в управлінській діяльності податкової служби України, які здатні стати елементом нових підходів, нової ідеології партнерства з платниками податків.
На основі аналізу наукових поглядів щодо сутності адміністративного договору можна виділити також основні ознаки, властиві адміністративним договорам, що укладаються за участю податкової служби. Так, адміністративний договір є правовою формою діяльності органів податкової служби, оскільки він завжди безпосередньо викликає правові наслідки; адміністративний договір базується переважно на нормах адміністративного та фінансового права і слугує органам податкової служби для виконання їх публічно-правових завдань; адміністративний договір може бути укладено як для вирішення внутрішньо-, так і зовнішньоуправлінських завдань; обов'язковим учасником (стороною) адміністративного договору є відповідний орган (посадова особа) податкової служби, наділений владними повноваженнями; право на укладання адміністративного договору податковою службою передбачається у відповідних нормативних актах; виконання умов адміністративного договору його учасниками забезпечується специфічними засобами.
На сьогодні органи податкової служби (їх посадові особи) укладають значну кількість адміністративних договорів (іноді адміністративний договір отримує іншу назву, наприклад, наказ, хоча це є невиправданим кроком), що дозволяє говорити про їх класифікацію. Класифікувати адміністративні договори можна залежно від їх змісту, форми, спрямованості управлінського впливу, строків виконання тощо. Але зупинимося на поділі адміністративних договорів за їх предметним критерієм. Так, до першої групи адміністра-тивних договорів необхідно віднести контракти, що укладаються (можуть укладатися) між податковою службою та її працівниками під час прийому останніх на службу. Друга група адміністративних договорів пов'язується з так званими податковими угодами. Так, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [9] та наказ Державної податкової адміністрації України № 182 від 26 квітня 2001 р. "Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури" [10] надає органам податкової служби право на застосування податкового компромісу, який визначається як рішення податкового органу, прийняте за погодженням з платником податків у межах адміністративної апеляційної процедури та узгоджене з керівником податкового органу вищого рівня, про задоволення частини скарги такого платника під зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. До подібних адміністративних договорів можна віднести також угоди між платником податків та податковими органами щодо розстрочення або
Loading...

 
 

Цікаве