WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Застосування методу розрахунку грошових надходжень для визначення суми податкового зобов’язання платника податків - Реферат

Застосування методу розрахунку грошових надходжень для визначення суми податкового зобов’язання платника податків - Реферат

надходження засобів є інформація, отримана з банківських установ, що обслуговують платника податків, а саме;
- рух засобів на рахунках (особливу увагу варто приділяти кредитним і депозитним рахункам). За кредитами відслідковувати сплату нарахованих відсотків і повернення основних сум кредиту порівняно з задекларованими обсягами валового доходу в розрізі звітних періодів. При цьому варто звертати увагу на сплату відсотків за відсутності засобів на розрахункових рахунках, здійснюваних наявними коштами;
- касові заявки на встановлення лімітів залишку готівки в касі й одержання наявних засобів з установи банку на виплату заробітної плати, господарські та інші витрати;
- угоди з банківською установою на інкасацію наявних засобів;
- інформація про придбання бланків векселів і одержання платіжних (корпоративних) карток;
- акти перевірок за питанням дотримання касової дисципліни, що здійснюють банківські установи;
- дані депозитарію цінних паперів;
- інша інформація, яку можна одержати в порядку розкриття банківської таємниці.
Для визначення елементів податкових баз при застосуванні непрямих методів згідно з п. 6 Методики органи державної податкової служби можуть використовувати інформацію, отриману відповідно до законодавства, зокрема від:
1) підприємств, установ і організацій, включаючи Національний банк України і його установи, комерційні банки, інші фінансові установи, і суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб - довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність і отримані доходи, обсяги реалізованої продукції, витрати підприємств, установ і організацій усіх форм власності, зведення про поточні і вкладені (депозитні) і інші рахунки, інформацію про наявність і оброщення коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлений термін валютного виторгу від суб'єктів підприємницької діяльності, а також іншу інформацію, пов'язану з визначенням розміру і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), у порядку, визначеному законодавством.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові основи створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-111 "Про банки і банківську діяльність" (зі змінами і доповненнями). Згідно з п. 4 ст. 62 гл.10 Закону інформація щодо юридичних і фізичних осіб, що містить банківську таємницю, розкривається банками органам державної податкової служби України за їхньою письмовою вимогою з питань оподатковування валютного контролю щодо операцій по рахунках конкретної юридичної чи особи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
При цьому запит відповідного податкового органу для одержання інформації, що містить банківську таємницю, повинний:
- бути викладений на бланку державного органу установленої форми;
- подаватися з підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріплений гербовою печаткою;
- містити передбачені законодавством підстави для одержання цієї інформації;
- містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на одержання такої інформації.
Згідно з ст. 60 гл. 10 зазначеного Закону банківською таємницею є інформація щодо діяльності і фінансового стану клієнта, що стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта і взаємин із ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може нанести матеріальну чи моральну шкоду клієнту, а саме:
- дані про стан рахунків клієнтів, у тому числі про стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;
- операції, що були проведені на користь чи за доручення клієнта, здійснені ним угоди;
- фінансово-економічний стан клієнтів;
- системи охорони банку і клієнтів;
- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, його керівника, напрями діяльності;
- дані щодо комерційної діяльності чи клієнтів комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції й інша комерційна інформація;
- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тих, які підлягають оголошенню;
- коди, що використовуються банками для захисту інформації;
2) підприємств, установ і організацій, включаючи Національний банк України і його установи і комерційні банки, - дані про суми засобів, виплачених суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, і утриманих із них податків;
У випадках [А.3] і [Б], якщо державний податковий ревізор-інспектор одержує доступ до документів платника податків, джерелом одержання інформації про кошти можуть також бути:
- журнали-ордери, банківські виписки з додатками;
- книга обліку продажу товарів (робіт, послуг);
- контрольні стрічки по реєстраторах розрахункових операцій (Z - звіти), книги обліку розрахункових операцій;
- рахунки-фактури із закупівлі товарно-матеріальних цінностей;
- платіжні доручення (квитанції) про сплату податків;
- касові книги з додатками;
- фінансова звітність (по рядках, де відбиті залишки коштів у касі і на рахунках).
У випадку невстановлення місцезнаходження підприємства |А. 1 ] і за наявності інформації про надходження засобів на банківські рахунки вважається можливим таке обчислення бази оподатковування.
Підприємством "У" (чи фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності) не подана податкова звітність у встановлений законодавством термін.
Під час одержання відповіді про незнаходження за місцем юридичної адреси і зазначеному в попередній звітності місцезнаходженню підприємства з виходом на місце складається акт про відсутність цього підприємства за місцезнаходженням.
На підставі юридичної справи підприємства здійснюються запити в банківські установи, щодо яких є відомості про відкриті рахунки стосовно руху засобів і їхнього залишку із вказівкою змісту операцій.
Отримана інформація від уповноважених банків про рух засобів на рахунках детально аналізується і при розрахунку податкового зобов'язання виключаються неподаткові надходження, наприклад, суми відшкодування податку на додану вартість, одержання дивідендів, одержання і повернення помилково зарахованих сум тощо, а з отриманої суми надходжень розраховуються податкові зобов'язання по податку на додану вартість і податку на прибуток. Умовний приклад(схема наведеного прикладу можлива для застосування до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності):
- на поточний рахунок підприємства за період, що перевіряється, надійшли грошові відомості в сумі 1 000 000 грн.
Податкове зобов'язання з податку на додаткову вартість становить:
1 000 000 х 0,2 = 200 000,0 грн.
Податкове зобов'язання з податку на прибуток становить:
(1 000 000 - 200 000) х 25 % = 200 000,0 грн.
При цьому податкові зобов'язання необхідно обчислювати окремо за кожен податковий період з метою правильного застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", потім буде проведена документальна перевірка щодо дотримання вимог податкового законодавства.
Приклад застосування методу розрахунку грошових надходжень у випадку здійснення операцій з наявними (схема наведеного прикладу можлива для застосування до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності).
Під час здійснення комплексної документальної перевірки підприємства "А" установлено, що воно виплачувало кошти за виконані роботи (отримані
Loading...

 
 

Цікаве