WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними і громадянами не здатних зрозуміти значення своїх дій - Реферат

Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними і громадянами не здатних зрозуміти значення своїх дій - Реферат

умисел і необережність. Для першої форми вини - умислу - характерним є усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки, передбачення негативних її наслідків, бажання такої поведінки або небажання, але свідоме її допущення. В основу цієї характеристики умислу покладена різниця між його видами - прямим і евентуальним. Цивільне законодавство не поділяє умисел на види, оскільки немає такої потреби. Справа не лише в тому, що види умислу, як і в цілому форми вини, не впливають на розмір відповідальності. При умисному цивільному правопорушенні правопорушник ні прямо, ні евентуальне не переслідує мети завдати шкоди, наприклад, громадянинові, його праву на недоторканість життя і здоров'я, яке порушує. Усвідомлюючи соціальне значення своєї поведінки та можливі її наслідки, правопорушник, не намагається їх досягти - він намагається досягти іншого результату, корисного для нього самого.
Для другої форми вини - необережності - характерно, що особа, яка вчиняє правопорушення, передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховувала на її відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоча повинна була або могла їх передбачити. На відміну від кримінального законодавства, цивільне розрізняє просту і грубу необережності, що має значення при визначенні розміру відшкодування . Для розмежування простої і грубої необережності можна використати відоме положення римського права "нерозуміння того, що всі розуміють". При грубій необережності особа порушує елементарні правила поведінки, а тому ступінь передбачення шкідливих наслідків досить великий. При простій необережності, навпаки, протиправність полягає в порушенні складних правил, у зв'язку з чим ступінь передбачення наслідків досить малий.
Науково-технічний прогрес ставить великі вимоги до всіх професій і зокрема тих, які пов'язані з використанням особливо небезпечних приладів, машин тощо. Необізнаність недопустима в будь-якій галузі діяльності і де б вона не проявилася, результатом її є людська трагедія. Наше законодавство не знає такої форми вини, як необізнаність, хоча потреба в ній є. При необізнаності особа не виявляє в діях необхідних знань, яких вимагає відповідна професія. Психологічний механізм необережної вини при необізнаності полягає у тому, що особа усвідомлює свою непідготовленість до обраної нею діяльності і не може передбачити негативні наслідки з причини своєї некомпетентності.
У новому законодавстві необхідно було б передбачити і таку форму необережності, як неосвіченість. Хоча вона також не впливає на розмір цивільної відповідальності, але її існування у законі було б застереженням для тих, хто усвідомлюючи свій низький професійний рівень, береться за роботу, яка потребує високої професійної кваліфікації.
На відміну від кримінального права, де існує презумпція (при-пущення) невинності, в цивільному законодавстві передбачено протилежне правило: "Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від ЇЇ відшкодування, коли доведе, що шкоду заподіяно не з його вини" (ст.440 ЦК України). Припущення вини заподіювача шкоди відноситься до презумпцій, що можуть бути спростовані, тобто довівши свою невинність, заподіювач тим самим спростовує презумпцію, довівши її порочність. Якщо в процесі дослідження всіх матеріалів справи не вдалося спростувати цю презумпцію, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Презумпція вини заподіювача шкоди - одна з правових форм вираження принципу рівності сторін у цивільному процесі (щодо складності доведення).
Отже, підстава позадоговірної відповідальності - це цивільне правопорушення, структурними елементами якого є: шкода, про-типравність поведінки, причинний зв'язок і вина.
4. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними і громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій.
4.1. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми.
Неповнолітні, які не досягли 15 років, по чинному законодавству не відповідають за шкоду, заподіяну ними іншим особам, в тому числі за заподіяння шкоди з використанням джерела підвищеної небезпеки (ст.14 ЦК України). Згідно з статтею 446 ЦК України за шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці до 15 років, несуть відповідальність перед потерпілими його батьки (усиновителі) або опікуни при наявності загальних підстав відповідальності, передбачених статтею 440 ЦК України, тобто поведінка зазначених відповідальних осіб повинна бути протиправною і винною. При цьому під їх виною слід розуміти нездійснення належного нагляду за підлітками в момент заподіяння шкоди або безвідповідальне ставлення до їх виховання чи неправомірне використання батьківських прав, потурання пустощів, хуліганських дій, бездоглядність дітей, відсутність до них уваги та ін.). Тому відповідальні особи не можуть звільнитися від відповідальності, намагаючись довести свою невинність посиланням, наприклад, на такі обставини:
1) відсутність їх вдома в момент заподіяння підлітком шкоди;
2) шкода заподіяна дітьми тоді, коли вони гостювали у родичів, знайомих;
3) проживання окремо від дитини і коли шлюб з матір'ю (батьком) дитини розірваний або визнаний недійсним .
До відповідальності притягуються обидва батьки підлітка, оскільки батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано . Відповідальність батьків повинна мати частковий характер, оскільки кожний з батьків неповнолітнього відшкодовує заподіяну шкоду в зв'язку з власними винними діями (бездіяльністю).
Іноді трапляються випадки коли шкода заподіяна дитиною, батьки якої не перебувають в зареєстрованому шлюбі. У даному разі відповідають обидва батьки, якщо відносно дитини встановлено батьківство. Якщо ні, - відповідає тільки мати, бо на неї покладений юридичний обов'язок виховувати позашлюбну дитину і здійснювати за нею нагляд. Батько позашлюбної дитини, щодо якого батьківство не встановлено, повинен відповідати, якщо він призначений опікуном. За шкоду, заподіяну кількома неповнолітніми, які не досягли 15 років, їх батьки (усиновителі), опікуни несуть часткову відповідальність залежно від ступеня їх вини увихованні своєї дитини.
На підставі статті 454 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди батьками (усиновителями) чи опікунами залежно від їх майнового стану .
Батьки, які позбавлені батьківських прав, за шкоду, заподіяну підлітком, не відповідають, бо вони усуваються від участі у вихованні дитини і здійсненні за нею нагляду.
Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, заподіє шкоду тоді, коли він перебував під наглядом навчального, виховного або лікувального закладу, вони несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини (ст.446 ЦК України). До названих закладів належать школи всіх профілів (загальні, спеціальні, інтернати), дитячі майданчики, дитячі кімнати, дитячі садки, дитячі ясла, санаторії, лікарні тощо. Під виною зазначених організацій слід розуміти вину їх робітника (робітників), яка полягає в нездійсненні ним (ними)
Loading...

 
 

Цікаве