WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зарубіжний досвід державного управління в системі житлово-комунального господарства - Реферат

Зарубіжний досвід державного управління в системі житлово-комунального господарства - Реферат


Реферат на тему:
Зарубіжний досвід державного управління в системі житлово-комунального господарства
У країнах з розвиненою ринковою економікою (США, Великобританії, Німеччини, Японії, Швеції, Франції, Австрії та інших) накопичений великий досвід організації житлово-комунальних служб у межах державного (муніципального) і приватного секторів. Його детальне вивчення дозволяє використовувати позитивний досвід у нашій практиці. Це і обумовило актуальність статті.
Науково-теоретичними джерелами роботи, крім нормативної бази, є роботи з фінансового права, теорії управління, теорії фінансів, а також статистика. Даній проблемі присвячували свої праці Веліхов Л.А., Воронін О.Г., Воронова Л.К., Кубрак І.А., Лапін В.А., Москаленко О.Г., Родионов Д.Г., Хайло О.Г., Широков О.М., Шопенко Д.В. та інші.
Метою статті є вивчення досвіду зарубіжних країн, результатів господарської діяльності, системи нормативно-правових актів, детальний аналіз якого дозволить запозичити позитивні риси у вітчизняній практиці реформування житлово-комунального господарства.
Для реалізації поставленої мети перед автором постали такі завдання: проаналізувати діяльність муніципалітетів зарубіжних країн у комунальній сфері, вивчити досвід застосування міжтериторіальних угод, договорів, контрактів про надання послуг у комунальному господарстві, вивчити можливості використання децентралізованих систем комунального обслуговування, що може стати кроком на шляху до підвищення рівня благоустрою невеликих міст, селищ, сіл.
У 80 - 90-х роках уряди багатьох країн у межах соціально-економічних програм і програм реформування державного сектора економіки проводили приватизацію об'єктів комунального господарства, керуючись тим, що державні підприємства - це частіше національні зобов'язання, ніж національне майно. Для нації набагато краще, якщо підприємства будуть передані приватному сектору, який приноситиме дохід на основі конкуренції. Паралельно з процесом приватизації йшов пошук нових форм надання комунальних послуг за участю представників приватного бізнесу.
При цьому зберігається надання послуг муніципальними службами, в першу чергу, у сфері комунального обслуговування. Муніципалітет тут виступає організатор виробництва послуг. Іншими словами, надання послуг здійснюється не самим муніципалітетом, а підприємствами, заснованими на муніципальній власності і підзвітними муніципалітету. Надання подібних послуг здійснюється муніципальними департаментами по "санітаризації" (збір, вивіз, утилізація харчових відходів і побутового сміття та інше), департаментами парків (озеленення, благоустрій міської території та інше), департаментами по автомагістралях тощо [3, с. 83; 5, с. 101; 6, с. 154; 7, с. 150].
Розповсюдженою формою надання муніципальними службами послуг у розвинених країнах є міжтериторіальні угоди (договори на обслуговування), при яких адміністративно-територіальні утворення (наприклад, "city" в США) можуть заключати угоди на надання тих чи інших послуг, які вони не можуть надати споживачам самі або вважають їх надання власними силами нераціональним, з більш високими владними структурами (наприклад, урядами штатів). Останні надають послуги тим представникам територій, які в змозі і готові їх купити. У даному випадку один орган управління може дозволити собі найняти інший і оплатити надані послуги. Аналогічно вирішено питання про надання комунальних послуг із водо-, газо-, теплопостачання, водовідведення, послуги із "санітаризації" територій, прибирання снігу та інші [8, с. 39-40]. У договірних відносинах беруть участь два органи управління, крім того, один є організатором, а інший - надавачем послуг. Як показує досвід США, Великобританії, Канади, Німеччини, Швеції, Японії і інших країн, це дозволяє більш економно використовувати фінансові ресурси, потужності і можливості виробників послуг.
На нашу думку, використання такої інституціональної моделі забезпечення послугами може бути перспективним і у нас у країні. Для її реалізації, на нашу думку, потрібно:
1) оцінити можливості комунальних служб, підприємств, організацій з надання послуг, які відповідають стандартам якості, потрібному асортименту і лімітам витрат;
2) проаналізувати потреби різних груп населення в послугах, у тому числі і тих, які поки що не надаються;
3) розробити і налагодити механізм договірних взаємовідносин і розрахунків при укладенні угод між різними адміністративно-територіальним одиницям;
4) узагальнити інформацію про можливих виробників послуг в інших адміністративно-територіальних одиницях.
Місцеві органи виконавчої влади можуть укладати угоди, договори, контракти не лише один з одним, а й з приватними фірмами. Зокрема, у Великобританії, США, Швеції місцева влада усвідомила, що монопольний стан комунальних служб стримує покращання умов проживання у великих містах. Також поширена практика продажу транспортним компаніям (як комунальним, так і приватним) автобусних і трамвайних ліній на конкурентній основі. Наприклад, у 1992 році близько 250 з 400 маршрутів "Лондонських автобусів" було запропоновано для заявок приватним власникам, але самі маршрути в приватне володіння не відійшли. Частота руху автобусів на лінії встановлюється органами місцевого самоврядування (муніципалітетами). При невиконанні приватною компанією обумовлених у контракті умов вводяться штрафні санкції. Так, практика засвідчила, що перехід "лондонських автобусів" на конкурентну систему роботи дав економію як муніципальним транспортним підприємствам (вони також учасники конкурентної боротьби), так і приватним фірмам у середньому економія становила близько 15 %). Аналогічні процесивідбуваються в Швеції. Наприклад, влада Ґетеборга передала в приватне володіння (користування) всі автобусні маршрути і почала приватизацію трамвайних [7, с. 151].
Нововведення в житлово-комунальній сфері розвинених країн, які базуються на раціональному поєднанні централізації і децентралізації, дали позитивні результати. Вони активізують ринок послуг і покращують умови життя споживачів.
На нашу думку, подібну практику необхідно застосовувати при організації міського водопроводу, газо-, електро-, теплопостачання, тобто до роботи тих служб, які, як правило, прийнято вважати технічно монопольними.
Так, у маленьких містах і селищах до розгортання централізованих систем комунального забезпечення доцільно більш широко застосовувати індивідуальні і групові установки комунального обслуговування (водо-, газо-, теплопостачання), які в подальшому, за необхідності, можна підключати до мереж централізованого забезпечення. У Канаді майже у всіх селищах з чисельністю до 1200 чоловік застосовуються тільки децентралізовані системи комунального обслуговування житлових будинків, що дозволило за короткий термін часу поліпшити весь житловий фонд у невеликих селищах у північних районах країни [1, с. 53].
Подібний досвід може широко застосовуватись і в нашій країні, особливо в місцях житлового будівництва на окраїні великихміст. Зокрема, для індивідуальних котеджів і малоповерхових будинків. Ефективність такого підходу доведена і досвідом деяких країн Східної Європи (Польща, Словаччина, Чехія, Югославія) [4, с. 96].
У невеликих містах, селищах і селах в Україні здебільшого відсутня єдина водопровідна мережа. Вважаємо, що частково вирішити цю проблему можна за рахунок групових резервуарів чистої води з системою рециркуляції по замкнутому контуру (за цим принципом за кордоном будують і каналізаційні системи).
Отже, використання децентралізованих
Loading...

 
 

Цікаве