WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законні інтереси особи як елемент її адміністративно-процесуального статусу - Реферат

Законні інтереси особи як елемент її адміністративно-процесуального статусу - Реферат


Реферат на тему:
Законні інтереси особи як елемент її адміністративно-процесуального статусу
Наявність такої правової категорії, як законні інтереси, ґрунтується на законодавстві і по-різному визнається вченими-правознавцями. Інтереси громадян у сфері права, виступаючи одним із видів соціальних інтересів, опосередковуються останнім і визначаються як "законні" або "ті, що охороняються законом" інтереси. Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах.
Існування законних інтересів особистості не тільки можливе, а й необхідне, оскільки її різноманітні інтереси не завжди опосередковуються суб'єктивними правами і юридичними обов'язками.
Необхідно зазначити, що категорія законних інтересів стосовно адміністративного процесу ще не стала предметом дослідження вчених-адміністративістів. Значна увага цьому питанню приділялася в загальнотеоретичних дослідженнях, а також у працях, присвячених проблемам кримінального і цивільного процесів. Аналіз висловлених щодо цього питання суджень дозволяє виділити низку положень, що стосуються характеристики законних інтересів в адміністративно-процесуальній сфері.
Адміністративно-процесуальні інтереси громадянина становлять собою інтереси, що виникають у зв'язку з адміністративно-процесуальною діяльністю. Вони посідають окреме місце в структурі адміністративно-процесуального статусу громадянина, перебуваючи у сфері адміністративно-процесуальних суб'єктивних прав і обов'язків, але не збігаючись з ними.
Отже, законні інтереси - це своєрідні передправа, що можуть трансформуватися в суб'єктивні права, коли для цього створюються необхідні умови.
Громадяни як суб'єкти адміністративного процесу мають досить широкий діапазон інтересів, проте не всі з них можуть бути законними. Так, навряд чи можна визнати законним інтерес громадянина, пов'язаний із приховуванням окремих фактів, що можуть, на його думку, негативно вплинути на бажане для нього рішення з конкретної справи. Щодо цього потрібно чітко визначити, що законними необхідно визнавати ті процесуальні інтереси громадянина, які пов'язані з його суб'єктивними процесуальними правами та обов'язками, дозволяються державою, не ущемляють при цьому інтереси інших суб'єктів процесу.
Цілком допустимим, на нашу думку, є виділення різноманітних рівнів законних інтересів громадян. Так можна говорити про загальні законні інтереси громадян-учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обгрунтованого рішення у справі) і приватні або персоніфіковані законні інтереси (інтерес громадянина у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).
Адміністративно-процесуальні інтереси прямо залежать від процесуальної ролі громадянина в конкретному адміністративному провадженні. Саме з урахуванням цієї обставини ми говоримо про громадян-суб'єктів процесу, які мають у справі певний інтерес (особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, їх законні представники), а також про громадян, які не мають зацікавленості у справі, а лише сприяють здійсненню процесу (свідок). Для інших осіб, які сприяють здійсненню процесу (перекладач, експерт), процесуальні інтереси збігаються із загальними законними. Особливе місце у цьому процесі посідає адвокат. Але і тут не можна говорити прозбіг його прагнень та інтересів з інтересами зацікавлених учасників процесу, які користуються послугами адвоката.
Необхідно зазначити, що в окремих випадках законні інтереси пов'язані не тільки із суб'єктивними адміністративно-процесуальними правами і обов'язками громадян, а й з конкретними процесуальними обов'язками відповідних органів, їх посадових осіб, із положеннями, що регламентують порядок вчинення певних дій. У даному ввипадку доречно говорити про наявність законних адміністративно-процесуальних інтересів громадянина у зв'язку з обов'язком відповідальних посадових осіб здійснювати особистий прийом громадян. Реальною в цьому випадку є наявність законних інтересів у зв'язку з положеннями, що регламентують порядок проведення особистого прийому.
Звернемо увагу ще на один аспект питання, що розглядається .Чи пов'язані законні інтереси з адміністративно-процесуальними свободами? Вважається, що так. Зокрема, Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг та організації прийому громадян у митних органах, затверджена наказом Державного митного комітету України від 23 квітня 1993 р. № 105 містить Положення про періодичність прийому громадян головою Держав-ного митного комітету України, його заступниками, керівниками структурних підрозділів, начальниками митниць. Реалізуючи процесуальне право на його особистий прийом зазначеними посадовими особами, громадянин діє в рамках процесуальної свободи, наприклад, обираючи можливість звернення до тієї чи іншої з перелічених посадових осіб, проте при цьому він безумовно керується певним законним інтересом.
На нашу думку, адміністративно-процесуальні законні інтереси можна визначити як дозволене прагнення громадянина до певної користі в межах його суб'єктивних адміністративно-процесуальних прав, обов'язків та свобод, а також процесуальних обов'язків інших суб'єктів процесу і процесуальної регламентації його перебігу.
Незважаючи на своє реальне існування, категорія законних інтересів не одержала чіткого законодавчого визначення. Про необхідність норматив-ного закріплення цього поняття вже говорилося в юридичній літературі. Поділяючи цю думку, зазначимо лише, що чітке тлумачення законодавцем поняття законних інтересів у сфері адміністративного процесу послужить важливим чинником найбільш повної реалізації громадянами свого адміністративно-процесуального статусу, а також вдосконаленню правозастосовної діяльності лідируючих суб'єктів адміністративного процесу. При цьому немає необхідності (та й можливості) у законодавчому закріпленні конкретного переліку законних адміністративно-процесуальних інтересів громадян. Виходячи із визначення даної категорії в законі, громадяни і компетентні органи зможуть у кожному конкретному випадку встановлювати наявність і відповідне коло законних інтересів, оцінювати їх реальність, значущість і необхідність захисту.
Таким чином, адміністративно-процесуальний статус громадянина, який включає в себе адміністративно-процесуальні права, адміністративно-процесуальну правоздатність, адміністративно-процесуальну дієздатність, адміністративно-процесуальні свободи, адміністративно-процесуальні обов'язки та адміністративно-процесуальні законні інтереси, завдяки такій структурі і кожній складовій його частині, дозволяє йому реалізувати норми матеріального права (адміністративного, фінансового, екологічного та ін.), а державі - забезпечувати виконання покладених на громадянина обов'язків.
Loading...

 
 

Цікаве