WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина: адміністративно-правовий аспект - Реферат

Забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина: адміністративно-правовий аспект - Реферат


Реферат на тему:
Забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина: адміністративно-правовий аспект
Прийняття Конституції України започаткувало якісно новий етап у розвитку суспільства і держави. У статті 1 Конституції Україна визначається як "демократична, соціальна, правова держава". Становлення такої держави передбачає принципово нову парадигму взаємовідносин між державою та особою, в центрі якої - права, свободи та інтереси людини і громадянина.
Ця ідея закріплена у статті 3 Конституції України: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність". Зміст прав людини виявляється у співставленні їх з інтересами держави. Про визнання загальнолюдських цінностей основою державотворення свідчить проголошення у розділі 2 Конституції України широкого кола прав та свобод людини і громадянина.
Але безпосереднє закріплення їх у Конституції "не знімає питання про вдосконалення процедур і механізмів, покликаних захищати права та свободи громадян, про створення розвиненої системи гарантій, за допомогою яких реалізується це завдання" [8, С. 15].
Кожна держава повинна створювати відповідні умови для повноцінної реалізації громадянами належних їм прав і свобод. Отже, велике значення у забезпеченні прав і свобод належить юридичним гарантіям їх реалізації.
Важливими серед них є позасудові адміністративно-правові ґарантії, які передбачають створення органами виконавчої влади необхідних правових, організаційних і матеріальних умов для здійснення громадянами їх конституційних прав і свобод. Адже система органів виконавчої влади, власне, і створена та функціонує, щоб служити людям. Вони займаються виконанням законів, втіленням їх у життя, наділені широкими повнова-женнями, пов'язаними безпосередньо із реалізацією прав і свобод громадян.
Вагомим внеском у розробку цих проблем є теоретичні дослідження таких вчених- правознавців: Авер'янова В., Бобрової Н., Бояринцевої М., Битяк Ю., Вітрук Н., Голосніченко І., Заєць А., Коваль Л., Козлова Л., Лукашової О., Малеїн М., Матузова М., Недбайло П., Патюліна В., Рабіновича Л., Суворова Л., Левченко І.
Але ці дослідження не дають комплексного аналізу адміністративно-правових гарантій забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
Окремі питання раніше вивчались через призму законодавства Радянського Союзу і більшість зауважень та висновків втратили своє значення. Тому їх дослідження є актуальним в умовах проведення адміністративної реформи в Україні, яка викликала необхідність розробки нової концепції та реформування підходів до забезпечення реалізації консти-туційних прав і свобод людини та громадянина.
Саме гарантії прав та свобод визначають, як вони забезпечуються.
Під час науково-практичної конференції "Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції" (14-15 лютого 2003 р., м. Київ) доктор юридичних наук, професор В. Авер'янов наголосив: "Адміністративна реформа в Україні має на меті побудову такої системи державного управління, яка відповідатиме стандартам демократичної, соціальної, правової держави і має бути спрямована на служіння потребам й інтересам людей, забезпечення ефективної реалізації прав і свобод громадян, доступності і якості широкого кола державних і громадських послуг населенню" [6, С.107].
Державний апарат управління потребує всебічної структурної і функціональної перебудови для забезпечення належних результатів його діяльності. При цьому необхідно враховувати те, що структурна реорганізація органів виконавчої влади повинна проводитись обов'язково за умов попереднього визначення реальної необхідності та напрямів зміни функцій і компетенції, форм і методів діяльності.
Отже, актуальною є теоретична розробка цих питань з метою удосконалення діючого законодавства, що регулює діяльність органів виконавчої влади в Україні.
Визначальним та універсальним ґарантом прав і свобод громадян може бути лише законодавство, зокрема, норми адміністративного права, які приймаються у великій кількості органами виконавчої влади. Для того щоб закони і підзаконні акти дійсно ґарантували права і свободи громадян, а не перетворились в інструмент обмеження, звуження чи відміни прав і свобод, Конституція України передбачає ряд положень, які є основою для запобігання негативній правотворчості.
По-перше, в Конституції України відповідно до статті 22 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. По-друге, їх обмеження можливе лише у випадках, передбачених Конституцією, винятково з метою охорони конституційного ладу, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, поваги прав і свобод інших громадян. По-третє, визначено права і свободи громадян, які зовсім не підлягають обмеженню. До них (стаття 64) відносять право на рівність громадян перед законом, громадянство і його зміну, життя, повагу до гідності, свободу та недоторканість, звернення до органів державної влади, житло, шлюб, рівність дітей в їх правах, захист прав і свобод, відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, знання своїх прав і обов'язків, незворотність дії законів, правову допомогу, необов'язковість виконання явно злочинних розпоряджень чи наказів та інші. По-четверте, будь-які нормативні акти не можуть застосовуватись, якщо вони офіційно не опубліковані.
Зазначені конституційні положення створюють певні межі, юридичні орієнтири для державних органів та їх посадових осіб, які реалізують ґарантії прав і свобод громадян.
Дослідження ґарантій забезпечення має велике значення у процесі розв'язання проблем щодо створення механізму їх реалізації.
Для визначення діяльності, спрямованої надати правам і свободам громадян реального змісту, в юридичній літературі використовуються різні терміни: "повага", "визнання", "дотримання", "ґарантування".
Але доцільно для характеристики діяльності державних органів, посадових осіб щодо надання правам і свободам реального змісту використовувати термін "забезпечення". Він є найбільш об'ємним і охоплює такі поняття, як "повага", "визнання", "дотримання", а також "ґарантування".
Термін "ґарантія" французького походження і перекладається як запорука, умова, яка забезпечує що-небудь. Термін "ґарантія" тлумачиться в літературі неоднозначно. На думку О.Ф. Скакун, "ґарантії" прав та свобод людини і громадянина - це система соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист [7, С. 187].
Ґарантії, вважають М.А. Матузов і А.В. Малько, являють собою соціально-політичне та юридичне явище, яке характеризує три моменти:
1) пізнавальний, який дозволяє розкрити предметні теоретичні знання про
Loading...

 
 

Цікаве