WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Забезпечення прав і свобод людини в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ - Реферат

Забезпечення прав і свобод людини в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ - Реферат

руху, якщо відсутня моральна чи матеріальна шкода, а також інших загальнообов'язкових правил). У той же час представник юрисдикційного органу в ряді випадків опиняється в ролі потерпілого і одночасно виступає арбітром у справі (таке категорично не допускається кримінально-процесуальними нормами). Тому важливо, щоб повноваження посадової особи як учасника процесу врівноважувалися хоча б сукупними повноваженнями інших учасників юрисдикційного процесу.
Принципове значення для попередження і припинення порушення прав і свобод людини - учасника адміністративно-юрисдикційного процесу - має момент набуття цими особами своїх процесуальних прав і обов'язків. Юридичним фактом, який може бути взятий за основу виникнення процесуальних прав особи - учасника адміністративно-юрисдикційного процесу, і в першу чергу особи, яка притягується до відповідальності, має бути визнано висловленняправових претензій з боку уповноважених на те посадових осіб [4].
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом та органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх людей незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин [7, с. 829].
Процесуальні повноваження учасників адміністративно-юрисдикційного процесу у своїй сукупності повинні скласти основу концепції необхідного самозахисту. Створення та організація діяльності різних державних і громадських правоохоронних і правозахисних структур, судячи з реального стану справ з дотриманням прав і свобод людини, не дали бажаних результатів. Позитивний ефект у цьому питанні може бути досягнутий тільки за умови надання в розпорядження самих людей реальних правових та інших засобів самоза-хисту від необґрунтованого вторгнення в сферу їхніх прав, свобод і законних інтересів [8].
Реалізація висунутої ідеї може бути здійснена практично без будь-яких матеріальних і фінансових витрат. Потрібні тільки добра воля та істинне бажання держави в особі її представницьких, виконавчих та інших органів дійсно змінити поки що безвихідну ситуацію.
Для цього, на нашу думку, у руслі концепції необхідного захисту людини наділити її такими можливостями і правами:
а) на інформування про своє затримання тих, кого адміністративно затриманий вважає за потрібне повідомити. На органи, які здійснюють затримання, потрібно покласти обов'язок сприяти реалізації затриманими зазначеного права;
б) на ознайомлення в разі обвинувачення в протиправній поведінці з текстом норматив-них актів, порушення яких особі інкримінується;
в) користуватися юридичною допомогою не тільки адвоката, але й будь-якої іншої особи. Причому законодавством необхідно передбачити спрощений порядок вступу в процес цих осіб для надання допомоги обвинуваченому;
г) на обов'язкову участь захисника у визначених випадках;
д) користуватися послугами представника як законного, так і за договором;
е) знайомити осіб, які притягуються до відповідальності, з матеріалами справи на будь-якій стадії перевірки обставин правопорушення і здійсненням розгляду справи, а також мати копії процесуальних документів;
ж) на застосування поручительства і застави як самостійних запобіжних заходів;
з) на відвід осіб, в об'єктивності яких вони сумніваються [4].
Характерною ознакою адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції є також те, що в її системі значна кількість посадових осіб має адміністративно-юрисдикційні повнова-ження. Отже, до її здійснення певною мірою причетна значна кількість працівників міліції, дотримання якими адміністративно-процесуальних норм, великий професіоналізм і культура є важливим чинником забезпечення прав і свобод людини [7].
Одним із принципів адміністративно-юрисдикційної діяльності є оперативність. Для підвищення оперативності розгляду справ необхідне прийняття досить значущої компетен-ційної норми, яка надає право вищому органу приймати до свого розгляду кожну із справ про адміністративне правопорушення, підвідомчу підлеглому органу. Досягненню тієї ж мети оперативності розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяло б надання права вищим органам перерозподіляти справи про адміністративні правопорушення "по горизонталі" у порядку, встановленому законом.
Істотне значення для максимально коректного поводження з правами людини мають раціональні строки розгляду справ про адміністративні правопорушення. При вирішенні цього завдання необхідно керуватися правилом, відповідно до якого строки розгляду справ повинні визначатися з таким розрахунком, щоб протягом цього часу людина могла б скористатися наданими законом засобами самозахисту. КУпАП (ст. 277) передбачено загаль-ний п'ятнадцятиденний з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення строк розгляду справи. Законом не визначено підстави та порядок продовження строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також зупинення провадження у справі [8, с. 909-910].
Є й інша сторона проблеми щодо строків розгляду справи. Йдеться про випадки притяг-нення до відповідальності на місці вчинення правопорушення. Ухвалення рішення на місці вчинення правопорушення приховує у собі реальну загрозу правам і свободам людини. Вихід із становища вбачається в детальній регламентації підстав, порядку та умов ухвалення рішення на місці вчинення правопорушення.
Найбільшу обережність юрисдикційні органи повинні виявляти при обмеженні волі особи. Тому цілком слушною є пропозиція закріплення в законодавчому порядку можливості здійснення адміністративного затримання на строк понад три години тільки у разі вчинення тих адміністративних правопорушень, за які передбачається застосування адміністративного арешту. Така пропозиція заслуговує на підтримку, якщо мати на увазі, що до строку адмініст-ративного арешту зараховується час адміністративного затримання під час виконання адміністративного арешту (ст. 32). Тим самим законодавець ніби прирівняв зміст двох різних примусових заходів -
Loading...

 
 

Цікаве