WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зіставлення витрат платника податків з доходами як метод визначення податкових зобов’язань - Реферат

Зіставлення витрат платника податків з доходами як метод визначення податкових зобов’язань - Реферат


Реферат на тему:
Зіставлення витрат платника податків з доходами як метод визначення податкових зобов'язань
Відомо, що розміри податків залежать не тільки від оподатковуваної бази і ставок, але і від методів їхнього визначення. Ці методи можна розділити на прямі і непрямі. Від останніх - непрямих - українські платники податків донедавна були врятовані. Але тепер непрямі методи одержали законне право на існування після набуття чинності Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", а також методики їхнього практичного застосування, затвердженої постановою КМ України від 27.05.2002 № 697 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань по непрямих методах" і Методичних рекомендацій визначення сум податкових зобов'язань щодо непрямих методів, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.07.2002 р. № 312/ДСК
Податкові зобов'язання платника податків визначаються такими непрямими методами:
- методом економічного аналізу;
- методом розрахунку грошових надходжень;
- методом контролю витрат і доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб;
- методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.
Застосування методу аналізу інформації про доходи і витрати платників податків буде доцільним для визначення податкових зобов'язань підприємств роздрібної торгівлі, суспільного харчування деяких інших категорій середніх і малих підприємств, що працюють з наявними засобами.
Цей метод служить для визначення податкових зобов'язань шляхом доказування приховування надходжень від реалізації (виторгу). Метод полягає у виявленні фактичних витрат у наявній і безготівковій формах, що були понесені платником податків у періоді, що перевіряється, і виявленні не відбитих платником закупівель. Фактичні витрати і закупівлі підраховуються як за наданими підприємством документами, так і за даними зустрічних перевірок постачальників (потенційних постачальників) товарів і за допомогою інших джерел інформації. Виявлені факти невідображених закупівель можуть служити для визначення доходів від їхнього продажу і, відповідно, для розрахунку незадекларованих податкових зобов'язань. Виявлена відмінність між витратами в наявній і безготівковій формах і задокументованих надходженнях наявних і безготівкових засобів, що могли бути використані для понесення усіх виявлених витрат, також свідчить про приховування виторгу від реалізації.
Даний метод базується на оцінці інших, ніж визначені в методах економічного аналізу і розрахунку грошових надходжень, елементів податкової бази, що можуть виявлятися органами державної податкової служби на підставі оцінки інформації, передбаченої п. 6 і 7 Методики.
До інших елементів податкової бази і джерел їхнього виявлення можна віднести:
- дохід інших осіб, які проводять діяльність у таких саме чи подібних із платником податків умовах;
- зіставлення витрат платника податків з його доходами;
- якісний і кількісний склад клієнтури платника податків і сталість попиту;
- інші об'єкти, процеси і явища, зведення і дані, що свідчать про податкове зобов'язання платника податків.
Система методики аналізу інформації про доходи і витрати платників податків передбачає використання таких форм роботи, що дозволяють робити висновки про приховування доходів тим чи іншим способом, використовуючи аналіз причин і наслідків явищ і зв'язок між ними на основі всіх можливих джерел, що у своїй більшості не пов'язані саме з фінансово-господарською діяльністю СПД, однак несуть у собі інформацію про цю діяльність.
При непрямих методах визначення податкових зобов'язань варто застосовувати комплексні підходи, оскільки зловживання одним податком майже напевно означає відхилення від обкладання іншими податками.
Метод аналізу інформації про доходи і витрати повинний будуватися на даних, отриманих офіційним шляхом від організацій, перерахованих у п. 6 Методики, і їхніх підлеглих структур. На початку перевірки визначається коло організацій залежно від виду здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється, і перелік даних, що доцільно буде запросити. Для прискорення надходження інформації при переписуванні необхідно чітко визначити, чи володіє дана організація необхідною інформацією відповідно до положення про її створення й інші нормативні документи, що регулюють її діяльність; визначити права й обов'язки, основні функції і повноваження органу, у який направляється звертання.
Джерелом інформації для визначення бази оподатковування непрямими методами можуть бути дані, отримані у встановленому законодавством порядку від органів державної влади, у тому числі митних, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податків; результати попередніх перевірок, перевірок-обстежень виробничих, складських, торгових і інших приміщень; зведення від третіх осіб, що вступали у відносини з таким платником податків.
Для визначення елементів податкових баз під час застосування непрямих методів згідно з п. 6 Методики органи державної податкової служби можуть використовувати інформацію, отриману відповідно до законодавства, зокрема від:
1) підприємств, установ і організацій, включаючи Національний банк України і його установи, комерційні банки, інші фінансові установи, і суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб - довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність і отримані доходи, обсяги реалізованої продукції, витрати підприємств, установ і організацій усіх форм власності, зведення про поточні і вкладні (депозитні) та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлений термін валютного виторгу від суб'єктів підприємницької діяльності, а також іншу інформацію, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), у порядку, визначеному законодавством;
2) підприємств, установ і організацій, включаючи Національний банк України і його установи і комерційні банки, - зведення про суми засобів, виплачених суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, і утриманих з них податків;
3) органів, уповноважених проводити державну реєстрацію і видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти і тощо) на проведення деяких видів підприємницької діяльності, - звіт про видачу таких дозволів суб'єктам підприємницької діяльності.
Щодо галузі господарювання суб'єкта визначених видів, що перевіряється, здійснення його діяльності в кожному випадку потрібно визначати установи, на які покладені повноваження здійснення державного контролю в окремій сфері: видача ліцензій, патентів, інших документів, що мають дозвільний характер.
Зокрема, Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-111 "Про ліцензування визначених видів господарської діяльності" називає види господарськоїдіяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їхнього ліцензування, установлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання й органів ліцензування за порушення законодавства в сфері ліцензування.
Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів віщання, ліцензування в сфері электроенергетики і використання ядерної енергії, ліцензування в сфері утворення, ліцензування в сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами здійснюється відповідно до законів, що регулюють відносини в цих сферах;
4) органів державної статистики й
Loading...

 
 

Цікаве