WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі аспекти економічного та правового моніторингу щодо можливостей введення страхової медицини в Україні - Реферат

Деякі аспекти економічного та правового моніторингу щодо можливостей введення страхової медицини в Україні - Реферат

висококваліфікований лікар, якийповинен нести повну відповідальність за стан здоров'я пацієнта, тобто повинен правильно поставити діагноз, вибрати метод лікування і можливо виконати його також з допомогою середнього та молодшого медичного персоналу, не отримує за це відповідної оплати щодо інших категорій, які такої відповідальності не несуть.
У даному випадку порушується один із базисних принципів ринкової економіки, який говорить, що прийняття на себе додаткового ризику повинен компенсуватися ростом прибутку. Ступінь відповідальності (ризику) за прийняття рішення визначає рівень оплати праці в будь-якій галузі економіки і додаткова оплата за ризик прийнятих рішень стягується при формально безкоштовному медичному обслуговуванні прямо з пацієнтів або їх родичів.
Якщо нічого не змінювати в системі охорони здоров'я, то постійно буде збільшуватися частина населення, яке користується послугами приватної (комерційної) медицини, із прейскурантами цін за надану медичну послугу, яка стає товаром. При цьому значна частина населення буде далі користуватися офіційними, значною мірою корумпованими медичними закладами, рівень медичного обслуговування яких через відсутність встановлених правил гри у взаємовідносинах пацієнтів і лікуючого персоналу не може бути допустимим. Одним з можливих виходів із даної ситуації є введення страхової медицини, яка може надавати послуги більшій частині населення на основі попередньо встановлених контрактних умов. Рівень надання медичної допомоги на засадах страхової медицини повинен бути вищим, ніж рівень обслуговування в безоплатній сфері медицини, що залишиться для найменш забезпеченої частини суспільства.
Досвід існування і діяльності медичної галузі в умовах обов'язкового медичного страхування (далі - ОМС) уже діє в багатьох розвинених країнах світу. Зупинимося на досвіді Росії, яка мала в 1991 році аналогічні з нами стартові умови як в економіці, так і в суспільно-політичному житті, а в 1993 році перейшла на принципи фінансування в діяльності медичної галузі на засадах обов'язкового медичного страхування. Десятирічний досвід впровадження ОМС у Росії ставить перед українським суспільством серйозне питання: чи може українська модель ОМС уникнути ряду системних помилок, яких припустилися організатори охорони здоров'я Росії? Необхідно не допустити підміни, що відбулася в російській системі охорони здоров'я - заміщення частини бюджетних коштів коштами ОМС [6].
Реформування - не ціль, а лише спосіб переходу до нової системи функціонування охорони здоров'я, але вже в іншому правовому полі, і воно в першу чергу торкнеться не змісту відомчих інструкцій, а зміни стереотипів мислення багатьох тисяч медичних і фармацевтичних працівників, а також десятків мільйонів громадян України [6].
Зрозуміло, що бюджетних коштів недостатньо для суттєвого підвищення рівня і якості надання медичної допомоги. Шляхи покращання фінансування медичної галузі передбачалися в проекті Закону від 11.04.2003 р. № 3370, який був внесений народними депутатами України М.Є. Поліщуком та іншими "Про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування". У ньому пропонувалося збільшити фінансування за рахунок роботодавців та органів місцевого самоврядування на засадах медичного страхування [5 ].
Даний шлях, на нашу думку, неефективний у сучасних умовах, оскільки:
- збільшує тиск на фонд заробітної плати, який і так у сучасних умовах досить значний [13];
- збільшує витрати місцевих бюджетів, які також на сьогодні надто обмежені [14];
- такий механізм не передбачає громадського контролю за ефективністю використання страхового фонду [5].
Другий Закон нардепа України Франчука І.А, "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування" [4], на нашу думку, також мав ряд недоліків, зокрема:
1) його норми не відповідають відповідним європейським і міжнародним нормативно-правовим актам;
2) у ньому не передбачено механізму громадського контролю за діяльністю фонду загальнообов'язкового медичного страхування та відсутній механізм відповідальності і гарантій щодо якості надання медичної допомоги [4].
У більшості країн світу спостерігаються серйозні політичні і економічні кроки в стратегії розвитку і реформування системи охорони здоров'я, що відповідають вимогам часу [10].
Адаптація традиційних систем охорони здоров'я до умов ринкових відносин, дослідження лікарської діяльності з погляду виробництва і продажу медичних послуг, розкриття дії економічних законів при організації і виконанні лікувально-діагностичного процесу - об'єктивні реалії сучасного етапу медицини початку ХХІ століття в частині її розвиненої сутності і пошуку нових організаційних форм щодо збереження і закріплення здоров'я населення [7].
Як видно на прикладі процесів проведення ринкових реформ нашого найближчого сусіда Росії, то там суттєво знизився рівень соціальної захищеності населення. Перехід до ринку видозмінив правове, економічне, моральне і соціальне середовище суспільства. Виріс соціальний ризик втрати забезпечення трудящих безоплатною медичною допомогою (Стародубов В.І., та ін., 1994). Зміна принципів розподілення суспільного продукту і ролі держави позбавила стару систему соціальних гарантій її основного джерела - стабільного державного бюджету [12].
Необхідний багатоаспектний поглиблений аналіз правових та економічних відносин поза матеріальним виробництвом, які складаються і в системі охорони здоров'я як у методологічному, так і в практичному аспекті, як на галузевому, так і на міжгалузевому рівнях [15].
Особливе місце серед видів діяльності, які перебувають за межами матеріального виробництва, як за змістом соціально-економічних функцій, так і за формою її реалізації займає система охорони здоров'я (Решетников А.В.,1998). Ця галузь виступає суттєвою частиною сфери нематеріального виробництва і відображає сутність взаємозалежностей і взаємозв'язків суспільно-економічної формації, системи зв'язків між економічною і соціальною сферою суспільства [12].
Необхідно підкреслити, що на рівень здоров'я населення мають вплив багаточисленні зовнішні фактори: економічні і екологічні (40-50 %); геофізичні особливості місцевості (15-20 %); біологічні фактори - генетичні і конституційні особливості (15-20 %); ефективність функціонування системи охорони здоров'я (8-10 %) (Лисицин Ю.П., 1993; Калашников И.А., Казарин Б.В., 1993). У цій парадоксальній ситуації претензії на рівень здоров'я населення застосовуються до тієї системи охорони здоров'я, яка найменше може на це вплинути. Господарюючі суб'єкти, які можуть реально вплинути на стан економіки, екології, матеріального благополуччя і через них на здоров'я населення, залишаються поза полем зору виконавчої влади на всіх рівнях управління держави. Перш за все це підприємства, в результаті діяльності яких значно погіршується екологічна ситуація, забруднюється навколишнє середовище, що вкрай негативно відображається на
Loading...

 
 

Цікаве