WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Децентралізація публічної влади: досвід Чеської Республіки - Реферат

Децентралізація публічної влади: досвід Чеської Республіки - Реферат


Реферат на тему:
Децентралізація публічної влади: досвід Чеської Республіки
Вирішення проблеми децентралізації публічного управління виступає одним із основних завдань адміністративної реформи в України. Практика засвідчує, що процес нормативного врегулювання цього процесу просувається досить складно. Досвід центральноєвропейських країн (наприклад, Чеської Республіки) міг би стати в нагоді як при врахуванні певних закономірностей, методологічних підходів, так і при можливому запозиченні змісту конкретних державно-правових зразків. Вказаний досвід так і не став предметом комплексних студій вітчизняних дослідників.
Метою даної статті є аналіз процесу децентралізації публічної влади в Чеській Республіці, зокрема становлення самоврядних країв, реформування окружної ланки управління та управління на рівні муніципалітетів.
Попередньо зауважимо, що під децентралізацією публічної влади розуміється перенесення частини компетенції від органів державної влади до органів самоврядування з метою раціоналізації та підвищення ефективності публічної влади загалом.
Становлення країв як вищих територіальних самоврядних одиниць. У 1990 р. крайові національні комітети були ліквідовані, що призвело до різкого зростання ролі центральних органів влади, проте, одночасно й до зниження ефективності публічного управління як такого з огляду на розміри території. Протягом всього 1990 року тривала дискусія про те, на якому рівні мали бути організовані вищі самоврядні територіальні одиниці - на рівні історичних земель (Чехії, Моравії, Сілезії і Праги) чи на крайовому (регіональному) рівні. Дискусія не була завершена поділом ЧСФР і схваленням Конституції ЧР 1992 р. [1].
Самоврядування рівня краю врегульоване главою сьомою Конституції ЧР. Так як згідно з ч. 3 ст. 100 Основного закону "вища одиниця місцевого самоврядування може бути утворена або ліквідована виключно конституційним законом", 3 грудня 1997 р. було схвалено Конституційний закон "Про створення вищих територіальних самоврядних одиниць та про зміну Конституційного закону ЧНР №1/1993 у Зб. зак., тобто Конституції Чеської Республіки" (№ 347/1997 р.) [2]. Цей конституційний закон встанов-лював кількість і розташування територіальних самоврядних одиниць, визначив території округів, встановив спосіб зміни адміністративних меж між краями - виключно законом.
Відповідно до ст.1 вказаного конституційного закону, на території Чеської Республіки створювалися з 1 січня 2000 р. 14 вищих територіальних самоврядних одиниць: 1) Столиця Прага; 2) Центральночеський край з 12 округами; 3) Будейовіцький край з 7 округами; 4) Плзеньський край з 7 округами; 5) Карловарський край з 3 округами; 6) Устецький край з 7 округами; 7) Ліберецький край з 4 округами; 8) Краловеградецький край з 5 округами; 9) Пардубіцький край з 4 округами; 10) Їглавський край з 5 округами;
11) Брненський край з 7 округами; 12) Оломоуцький край з 5 округами; 13) Остравський край з 6 округами; 14) Злінський край з 4 округами. Додамо, що цим же законодавчим актом положення ст. 99 Конституції ЧР були викладені в новій редакції і формулювалися таким чином: "Чеська Республіка поділяється на муніципалітети, що є основними територіальними самоврядними одиницями, та краї, що є вищими територіальними самовряд-ними одиницями" [3].
Проблема потребувала подальшого правового регулювання на рівні звичайного закону. Тому вже в руслі впровадження реформи публічного управління 12 квітня 2000 р. було схвалено Закон "Про краї (крайове управління)" (№ 129/2000 р.) [4]. Характеристика цього законодавчого акта є цікавою не лише з академічного, а й практичного погляду, в тому числі з огляду на процес підготовки в Україні змін законодавства про місцеве самоврядування.
Край, відповідно до ст.1 Закону, є територіальною спільністю громадян, якій належить право на самоврядування, що здійснюється в обсязі, визначеному законом та згідно з потребами краю. Одночасно край був проголошений публічно-правовою корпорацією, яка бере участь у правовідносинах від власного імені і несе відповідальність, що з цього випливає.
Органами, з допомогою яких здійснюється управління в краї, виступають представництво краю, рада краю, голова краю і крайове управління.
Крайові представництва - це представницькі органи, що складаються з членів представництв, кількість яких визначається у взаємозв'язку з кількістю мешканців в тому чи іншому краї: а) до 600 тис. жителів - 45 членів; б) від 600 тис. до 900 тис. жителів - 55 членів; в) понад 900 тис. - 65 членів. (ст. 31). Здійснення повноважень члена крайового представництва вважається виконанням публічних функцій, проте на громадських засадах.
Представницький орган приймає рішення з усіх питань, які належать до його самостійних повноважень, а з питань делегованих повноважень - рішення лише у випадках, встановлених законом.
Ст. 35 Закону визначає, що до самостійних повноважень крайового представництва належить вирішення таких питань: 1) подавати законопроекти до Палати депутатів згідно з законом; 2) звертатися до Конституційного суду з поданням про скасування правових актів в разі їх невідповідності закону; 3) видавати загальнообов'язкові постанови краю; 4) координувати розвиток відповідної території, схвалювати програму розвитку території краю відповідно до окремих законів, забезпечувати її реалізацію та здійснювати контроль за її виконанням; 5) схвалювати документацію з питань територіального планування краю та обнародувати її загальнообов'язковою постановою краю; 6) обирати представників краю до регіональних рад співдружності регіонів; 7) встановлювати обсяг основного транспортного обслуговування краю; 8) приймати рішення про співпрацю краю з іншими краями та про міжнародну співпрацю; 9) схвалювати бюджет і схвалювати остаточний облік краю; 10) обирати і звільняти голову краю, його заступників та інших членів ради; 11) встановлювати кількість звільнених членів представництва та розмір винагороди незвільнених його членів тощо.
Виконавчим органом краю з питань його самостійних повноважень виступає рада, яка під час здійснення своїх повноважень є відповідальною перед крайовим представництвом. До складу цього органу входить голова та члени, які обираються і призначаються, як уже зазначалось, крайовим представництвом. Кількість членів ради також залежить від
Loading...

 
 

Цікаве