WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державне управління сферою рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим - Реферат

Державне управління сферою рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим - Реферат


Реферат на тему:
Державне управління сферою рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим
Відповідно до статусу Автономної Республіки Крим (АРК), визначеного її Конституцією, вона є невід'ємною складовою частиною України, і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Автономна Республіка Крим здійснює також повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України [1].
Період існування Радянського Союзу. За часів СРСР Крим був одним з найбільш розвинених рекреаційних районів, що спеціалізувався на організації лікувально-оздоровчого відпочинку, і основним центром приморського літнього відпочинку. Щороку його відвідувало майже 7,5 млн людей [2, 3].
Розвиток територіально-рекреаційної системи Криму після Великої Жовтневої соціалістичної революції здійснювався планомірно. З перших же днів встановлення радянської влади кримським курортам приділялася особлива увага. 21 грудня 1920 року було видано декрет РНК "Об использовании Крыма для лечения трудящихся". У 1935 році після прий-няття ЦВК і РНК РРФСР постанови "О мероприятиях по укреплению городского хозяйства и бюджета Ялты, Алупки и Семеиза" під керівництвом професора М.Я. Гінзбурга була розроблена перша у СРСР схема районного планування Південного берега Криму [3]. Постанова ХVI з'їзду Рад РРФСР визначила заходи щодо санітарно-технічної реконструкції (упорядкування гідромінеральних і бальнеологічних господарств і території) найважливіших курортів, серед яких був визначений Південний берег Криму, і удоско-налення управління ними [4].
Розвитку рекреаційної інфраструктури і формуванню стійкого рекреаційного потоку сприяла стабілізація політичної ситуації в Криму (у 1924 р. постановою ВЦВК вільне переміщення населення в Крим було призупинено).
Подальший рекреаційний розвиток Криму був перерваний війною. Після Великої Вітчизняної війни розпочалось відновлення курортів, а на-прикінці 40-х - з початком 50-х років ХХ століття поновилося активне будівництво нових санаторіїв і будинків відпочинку, пошук шляхів удосконалення управління сферою рекреаційного обслуговування. Вийшов ряд постанов, спрямованих на реалізацію державної політики у питаннях розвитку сфери рекреаційного обслуговування. Серед них постанова Ради Міністрів СРСР "Об утверждении Положения о Министерстве здравоохранения РСФСР и его местных органах" (1948 р.), згідно з якою було створено Головне курортне управління для керування санаторно-курортними справами та організації раціональної експлуатації існуючих рекреаційних ресурсів [5]; постанова Ради Міністрів СРСР "О строительстве санаториев, домов отдыха и летних курортных городов" (1959 р.), в якій було намічено план будівництва курортної мережі на 1959-1965 рр. в основному в районах Кавказу, Криму та європейської території СРСР [6].
У 70-х - 80-х роках приймалися спеціальні постанови Ради Міністрів СРСР, у тому числі по Криму, у напрямі розвитку масового оздоровчого відпочинку, туризму і курортно-профілактичного лікування: "О мерах по упорядочению застройки территории курортов и зон отдыха и строительству санаторно-курортных учреждений и учреждений отдыха" (1970 р.), "Об улучшении организации строительства на курортах Черноморского побережья Крыма" (1973 р.) і "Положение о курортах" (1973 р.) [7-9].
У 1984 році в складі Кримського облвиконкому був створений відділ по курортах з відповідними структурними підрозділами в курортних містах і районах області. Поряд з організацією відпочинку так званих "дикунів" до його обов'язків входила координація зусиль різних відомств з позиції подальшого розвитку рекреаційного господарства області. Все це стало початком формування системи територіального управління в Криму, що мало певні істотні переваги порівняно з відомчо-галузевою структурою управління.
Одночасно як експертно-рекомендуючий орган при Кримському облвиконкомі була створена координаційна рада з представників зацікавлених установ і відомств. Ця рада функціонувала в межах виконання комплексної цільової програми "Курорт".
Організаційна структура управління курортними підприємствами радянського періоду мала такі позитивні сторони: суворий облік і контроль за фінансовою діяльністю, перспективне планування розширення та будівництва курортних об'єктів різної відомчої підпорядкованості; залучення значних засобів на розвиток Криму як всесоюзної здравниці.
Поряд з цим у той період помітні були й недоліки в управлінні, серед яких можна назвати те, що плани фінансування і матеріально-технічного забезпечення курортних підприємств приймалися вищими органами без достатнього врахування реальних потреб як виробника послуг, так і споживача, що призводило до дефіциту путівок, відсутності квитків на транспорт, нестачі продуктів харчування під час курортного сезону і тощо.
Був також відсутній цілісний підхід до управління сферою рекреаційного обслуговування, оскільки сукупність економічних суб'єктів, що забезпечували створення комплексної рекреаційної послуги, не розглядалася як єдиний рекреаційно-економічний комплекс у системі народного господарства Кримської області, і діюча організаційна структура управління була сформована лише для управління курортними підприємствами.
Сучасний період. Дослідження організації державного управління станом і розвитком сфери рекреаційного обслуговування в АРК на сучасному етапі проведемо на прикладі змін, що відбулися з моменту проголошення незалежності України, для забезпечення об'єктивності в одержанні результатів.
У спадщину від СРСР Автономна Республіка Крим отримала потужний рекреаційний потенціал. Цей потенціал - порівняно з минулим періодом і сьогоденням - залишився колишнім. Справа в тому, що значна його частина була орієнтована на радянські форми відпочинку, на суворо встановлене співвідношення особистості - трудового колективу - суспільства - держави. Винятково важливо і те, що держава брала на себе значну частину витрат з підтримки цього потенціалу, а також забезпечувало виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з маркетингом і реалізацією рекреаційних послуг, заповненням кримських санаторно-курортних установ клієнтами.
Після розпаду СРСР умови змінилися. Економіка АРК потрапила в тяжку кризову ситуацію. Внаслідок чого після 1991 року промислова продукція кримських підприємств стала фактично не потрібною. Це у повному обсязі проявилося і в сільському господарстві. Сфера рекреаційного обслуговування зазнала такої ж участі, що і все господарство регіону. За своїми соціокультурними функціями вона мало чим відрізняється в Криму від промисловості і сільського господарства [2, 10, 11].
Поступово зростаюче безробіття не визвало масових переміщень населення з півострова. Фактично сформувалася така модель поведінки: проживання і прописка в Криму - періодичні і реальні заробітки за межами Криму, у тому числі у Росії. Попередні центри "всесоюзної здравниці" стають найбільш депресивними районами півострова. Розвитоксфери рекреаційного обслуговування допоміг зробити ці райони поліфункціональними. Після цього досягнутий рівень освоювання території Криму погубив його рекреаційну спеціалізацію.
У цей період активізувалося повернення раніше депортованого населення з-поміж кримських татар і вірмен. Це призвело до змін у соціокультурній системі, яка склалася перед розпадом СРСР. Почали змінюватися її колишні радянські соціокультурні стандарти.
Крим став місцем літнього
Loading...

 
 

Цікаве