WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна таємниця в Україні: організаційно-правовий аспект - Реферат

Державна таємниця в Україні: організаційно-правовий аспект - Реферат

думку А. Благодатного, досліджується такий елемент структури складу правопору-шень, передбачених ст. 212-2 КпАП, як суб'єкт. Проте необхідно мати на увазі, що він є спеціальним. У даному разі - це особи, яким надано допуск і доступ до державної таємниці в установленому порядку. Серед них, у свою чергу, можна виділити громадян із посадових осіб. Чинний КпАП містить близько 200 складів, суб'єктом правопорушення у яких є посадова особа. Також потрібно зауважити, що у розвитку законодавства простежується тенденція до збільшення кількості таких складів, оскільки при проведенні економічних і політичних реформ великого значення набувають зміцнення дисципліни у сфері управління та підвищення відповідальності посадових осіб за виконання своїх обов'язків. Водночас чинний КпАП не містить норми, яка б давала визначення поняття посадової особи, що негативно впливає на діяльність правоохоронних органів. Таке визначення повинно бути закріплено у Кодексі України про адміністративні проступки, у своїй основі воно повинно співпадати з визначенням поняття службової особи, закріпленим у ст. 364 Кримінального кодексу України, хоча, на думку деяких фахівців, у ньому доцільно передбачити і деякі особливості, характерні лише для виконання владних повноважень у сфері виконавчої діяльності.
Аналізуючи законодавство України та Росії, можна стверджувати, що росіяни однозначно визначилися у даному питанні. На жаль, українські законодавці, приймаючи через два роки після доповнення росіянами свій закон, у статті 21-1 Закону України "Про внесення змін до Закону України"Про державну таємницю", не урахували наведених положень. Тому в українському правовому полі дана проблема знову не вирішена. Не вдалося зафіксувати фактів її обговорення й у вітчизняній юридичній літературі, тоді як у російських джерелах це питання вивчалося [7].
У будь-якій державі діє складна система права та ієрархія його норм, що не завжди узгоджені між собою. Треба зазначити, що в українському законодавстві щодо питання, що розглядається, існує колізія одночасно діючих двох груп, однакових за юридичною силою правових норм у ранзі законів. З одного боку, Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру", з іншого - законів України "Про інформацію" та "Про державну таємницю". Для вирішення цієї колізії не можна абсолютизувати вимоги окремих законів, не потрібно стверджувати, що у кримінальному процесі слід застосувати вимоги Закону "Про адвокатуру" і не треба зважати на Закон "Про державну таємницю", важливо спробувати знайти механізм їхньої взаємодії в існуючих умовах. Згадаємо, що поняття "законність" означає точне й неухильне виконання діючих законів та інших правових актів, які відповідають їм, органами держави, посадовими особами і громадськими організаціями [8]. У статті 14 "Основні принципи, які стосуються ролі юристів", прийнятих 27.08-07.09.90 р. восьмим конгресом ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, також вказано: "… Юристи повинні… у всіх випадках діяти … відповідно до закону та визнаватися нормами…".
На даному етапі звернемо увагу на те, що дана проблема має два нерозривно пов'язані аспекти: 1) допуску й доступу до державної таємниці як організаційно-правових елементів її охорони; 2) відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Недопустимо низьким залишається рівень обізнаності окремих працівників у норматив-них питаннях забезпечення охорони державної таємниці, захисту інформації та шляхах його практичного вирішення. Лише через цю проблему значна частина працівників органів державної податкової служби не знає порядку визначення і віднесення інформації до державної таємниці, правил обробки секретної інформації захищеними засобами ЕОТ, порядку передачі секретних документів і матеріалів на доповідь та іншим виконавцям, свої обов'язки щодо контролю за наявністю секретних документів, правильністю ведення внутрішнього опису, своєчасного списання відпрацьованих секретних документів і їхнього повернення до секретного діловодства.
Підсумовуючи викладене вище, можна зазначити, що основними причинами порушень чинного законодавства з питань охорони державної таємниці є те, що організаційний рівень діяльності керівництва окремих структур державної податкової служби України має безсистемний характер роботи щодо забезпечення режимних заходів. Вони здійснюються епізодично, без обґрунтованого аналізу та довгострокового планування, частина заходів тривалий час залишається не реалізованою.
Безперечно таке ставлення до цих режимних питань у разі витоку секретної інформації не дозволить встановити джерело витоку інформації та прийняти рішення про своєчасне та адекватне реагування, особливо, що стосується оперативно-розшукової діяльності.
У сфері захисту інформації з обмеженим доступом сучасне суспільство має право вимагати, щоб законодавство забезпечувало досягнення балансу інтересів громадян, оскільки у країнах із розвиненою демократією охорона державної таємниці відповідає інтересам не лише держави, а й суспільства, конкретної особистості. Громадянину як патріоту та платнику податків повинно бути небайдуже і саме збереження державної таємниці, і матеріальні витрати, які несуть держава та суспільство заради підтримки режиму таємності та для ліквідації наслідків розголошення інформації з обмеженим доступом.
Література:
1. Благодатний А.М. Деякі проблеми адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю // Збірник наукових праць. - Київ, 2002. - № 16.
2. Мірошник Ю. Державна таємниця як складова забезпечення національної безпеки // Право України. - Київ, 2004. - № 9.
3. Артемов В. Правові проблеми захисту інформації з обмеженим доступом на шляху до НАТО // Підприємство, господарство і право. - Київ, 2006. - № 10.
4. Марченко Л.С. Інформаційна безпека України. - К., 2004.
5. Ліпкан В.А. Національна і міжнародна безпека. - К., 2006.
6. Тищенко Є.Ф. Допуск і доступ до матеріалів кримінальних справ, що становлять державну таємницю: окремі організаційно-правові проблеми // Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. - К., 2001. - № 22.
Loading...

 
 

Цікаве