WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна служба в Україні: проблеми та перспективи становлення - Реферат

Державна служба в Україні: проблеми та перспективи становлення - Реферат

Конституцією і законами України покладено повноваження щодо виконання завдань і функцій держави; б) процесуальна - правила і процедури, що встановлені законом для прийняття на службу, її проходження, її припинення; в) людська - корпус осіб, яким присвоюються ранги державного службовця;
2) державна служба - діяльність професійних державних службовців, які проходять службу в державних органах чи їх апаратах, щодо практичного здійснення завдань і функцій зазначених органів у сфері державного управління і регулювання;
3) державна служба - публічний вид діяльності, спрямований на реалізацію не приватних інтересів, а суспільних, тобто публічних інтересів.
Для з'ясування поняття "державні службовці" потрібно звернутися до значення окремих термінів.
Загалом термін "службовець" є похідним від терміна "служба" і широко використовується в юридичній літературі. Загальноприйнято вважати, що службовці - це особи, які проходять якийсь певний вид служби (державної, громадської чи комунальної).
Причому службовці виконують специфічні функції в межах суспільного поділу нефізичної праці. Слід розрізняти поняття "працівник" взагалі (будь-яка людина, яка заробляє власною працею), "робітник" (працівник, який виконує фізичну працю), "службовець" (працівник, який виконує нефізичну працю).
Можна погодитися з тим, що специфіка полягає в тому, що службовці:
а) забезпечують умови для матеріального і духовного виробництва, але самі при цьому матеріальних цінностей не створюють; б) володіють особливим предметом праці - інформацією, яка в той же час виступає засобом їх впливу на тих, ким управляють (обслуговують); в) впливають на людей, обслуговують їх; г) як правило, зайняті розумовою працею; д) працюють за винагороду, одержують заробітну плату; е) обіймають посади в державних, громадських, приватних або інших організаціях, працюють на професійній основі; є) працюють у "чужих інтересах", тобто виконують волю тих, "кому вони підпорядковані і хто оплачує їхню роботу".
Ставлення законодавця до поняття "службовець" було різним, що відбивалося на відповідних термінах. Так, у радянський період вважалося, що службовці " це працівники нефізичної і розумової праці, що отримують фіксовану заробітну плату. У той час радянські кодекси про працю використовували словосполучення "керівники, робітники і службовці".
До 1991 р. і українське законодавство про працю оперувало такими поняттями, як "робітники" і "службовці". Згодом, з метою уніфікації, український законодавець замінив їх узагальнюючим посиланням "працівники".
Зараз, ґрунтуючись на трудовому законодавстві, найчастіше працівників поділяють на "керівників" та "інших працівників". У широкому значенні й на сьогодні працівниками вважаються як керівники, так і службовці. У той же час поняття "служба" має більш вузьке значення і використовується переважно для позначення нефізичної праці. Не випадково для позначення особи, яка зайнята виконанням інтелектуальної діяльності, вживається поняття "службовець", на відміну від поняття "робітник", який вживається для позначення особи, яка виконує фізичну працю. Крім того, перебування на службі пов'язане з обійманням відповідної посади, в той час як робітники виконують робочу функцію за відповідною робочою професією без зайняття посади (як правило).
На нашу думку, стосовно державних службовців застосування поняття "працівники" (що широко використовується у трудовому праві) у значенні терміна для позначення публічного адміністрування слід визнати юридично некоректним. Потрібно також враховувати, що під час перекладу юридичних термінів з інших мов на українську, інколи застосовується формальний підхід і банальне калькування, що призводить до зміщення акцентів щодо первинного змісту. Вважаємо за необхідне користуватися такими усталеними варіантами значень (російська/українська): "работнику" відповідає "працівник"; "рабочему" - "робітник"; "служащему" - "службовець" тощо.
На жаль, чинний Закон "Про державну службу" не містить визначення поняття "державні службовці" (що є безумовним його недоліком), але пропонує опосередкований підхід до його визначення. Частиною першою ст. 1 визначено державну службу через "професійну діяльність осіб", які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують за це заробітну плату, а частиною другою тієї ж статті зазначено, що "ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження".
Така конструкція дефініції "державні службовці" передбачає, що для того щоб з'ясувати його суть, необхідно з'ясувати інші терміни і поняття, передбачені Законом, а саме: "професійна діяльність", "посади в державних органах та їх апараті", "практичне виконання завдань і функцій держави", "відповідні службові повноваження" тощо.
Враховуючу законодавчу невизначеність терміна "державний службовець" і перманентні дискусії щодо визначення поняття "державна служба", доводиться констатувати, що до цього часу єдиного підходу до розуміння поняття "державні службовці" в Україні не вироблено.
Застосовують два основних підходи:
1) державний службовець у широкому розумінні - працівник, який здійснює на професійній основі в будь-якій державній установі,закладі, організації, підприємстві суспільно корисну діяльність та одержує за таку працю заробітну плату (таке визначення ґрунтується на широкому розумінні поняття "державна служба");
2) державний службовець у вузькому розумінні - особа, яка перебуває на службі у держави на посаді, віднесеній до державної служби в державному органі або його апараті, з метою здійснення специфічного виду публічної суспільно корисної діяльності - професійне державне управління та/або регулювання (державного адміністрування), за що одержує винагороду з коштів державного бюджету (таке визначення ґрунтується на вузькому розумінні поняття "державна служба") [6, с. 283].
Враховуючи наведене вище, можемо зробити такі висновки:
- державну службу потрібно розглядати як складову частину механізму державного адміністрування, тобто як форму організації діяльності державного апарату з метою безперервного та ефективного здійснення завдань і функцій держави у сферах державного управління і регулювання;
- державна служба відрізняється від усіх інших видів служби своєю публічністю (загальнодержавний інтерес, а не приватний), професійністю (як професія), постійністю (не на тимчасовій основі, а на постійній) та функціонуванням у сфері державного управління/регулювання;
- зміст поняття "державний службовець" безпосередньо залежить від значення базового терміна "державна служба", і тому, враховуючи суперечливість поглядів учених і практиків, потрібно продовжити дослідження для їх більш аргументованого наукового тлумачення;
- поняття "державні службовці" пропонуємо вживати у вузькому значенні, а саме: "Державними службовцями є службові особи, які склали Присягу державного службовця України та проходять державну службу в державних органах (їх апаратах) за рахунок державних коштів із метою реалізації відповідних частини завдань та функцій держави".
Література:
1. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы сформирования и реализации). - М., 1976. " С. 64.
2. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. - М., 1990. - С. 72.
3. Старилов Ю.Н. Служебное право. - М., 1996. - С. 190.
4. Волошина В.В., Титов К.А. Государственная служба в Российской Федерации: теоретико-правовые аспекты. - М, 1995. - С. 27.
5. Волошина В.В. Правовые проблемы регулирования государственной службы в Российской Федерации: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М, 1993. - С. 12-13.
6. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики/ За заг. ред. В.Б. Аверянова. - К.: Факт, 2003. - 384с.
Loading...

 
 

Цікаве