WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Гносеологічні аспекти інституту іпотеки як правової категорії - Реферат

Гносеологічні аспекти інституту іпотеки як правової категорії - Реферат

банкам надавати іпотечні кредити, є іпотечні облігації, які випускаються іпотечними банками. Обіг цих облігацій регулюється законодавством, згідно з яким іпотечні банки зобов'язані покривати облігації. Встановлені критерії забезпеченості облігацій нерухомістю: банк може випустити іпотечних облігацій на суму 50-60 % від вартості нерухомості, під заставу якої були надані кредити [3, с. 42]. Іпотечне кредитування Німеччини засноване на розповсюдженій мережі кадастрових служб, які займаються описом і реєстрацією всіх земельних ділянок за визначеними критеріями. На відміну від кадастру нерухомості, який вказує розмір і межі земельних ділянок, позе-мельна книга інформує про те, хто є власником земельної ділянки та будівлі, що знаходиться на ній, включаючи квартири; якими правами та зобов'язаннями обтяжене це майно тощо. Ці два документи доповнюють один одного, хоча і ведуться різними установами. Поземельні книги ведуться чиновниками органів юстиції, і всі зміни в правах на нерухомість здійснюються через ці книги. Дані її відкриті, а закріплений законом принцип публічної довіри до достовірності поземельної книги дозволяє спростити процедуру вивчення прав власності на майно, інакше довелося б звертатися до дорогих послуг адвокатських контор. Мета поземельної книги - забезпечити інвестору одержання ясного уявлення про те, хто є власником нерухомості. Але інколи саме це положення і не забезпечується нормативними актами ряду країн.
У Франції найбільший земельний банк ("Credit Foncier de France") та його філія (Контора підприємців) надають позички землевласникам і будівельним компаніям на житлове та промислове будівництво. Іпотечні операції пов'язані з видачею середньострокових і довгострокових іпотечних позичок строком від 3 до 20 років. Виділяється два види житлових ощадних рахунків: на першому (так звана ощадна книжка А) можна накопичувати до 100 тис. франків і після цього одержати пільговий житловий кредит у 150 тис. франків під 3,75 % річних, при цьому щороку до цільового вкладу додається державна премія в розмірі 7,5 тисяч франків; другий вид житлових ощадних рахунків - так звані рахунки PEL (план житлових заощаджень), на яких можна накопичувати до 400 тис. франків і одержувати пільговий житловий кредит на суму до 600 тис. франків під 4,8 % річних. Ставки по кредитах нижче ринкових на 4-5 % [4, с. 33].
В Італії можна виділити категорію пільгових позичок, що почали надавати Інститути земельного кредиту з 1978 року. Позички надаються на строк не більш 25 років, а розмір їх досягає 100 % витрат. Процентні ставки по цих кредитах знижуються залежно від коштів, якими володіє позичальник. А в 1986 році був прийнятий закон, за яким позички можуть надаватися усім найманим робітникам у межах суми, що дорівнює 2,5 річної заробітної плати, максимальна процентна ставка дорівнює 13 %. Також слід відмітити категорію непільгових позичок, які італійськими банками надаються у трьох категоріях:
1) земельні аванси (надаються Інститутами земельного кредиту під іпотечну гарантію; строк надавання кредиту не менше 18 місяців; як правило, ці позички надаються особам з досить високими прибутками);
2) довгострокові іпотечні позички (надаються Інститутами земельного кредиту на строк від 10 до 25 років або іншими кредитними установами на строк від 5 до 15 років. У першому випадку позички надаються під тверду або під процентну ставку, яка раз у 5 років переглядається, а в другому - під ринкову процентну ставку з виплатами за рахунок погашення);
3) банківські позички, що надаються італійськими банками без іпотеки та носять короткостроковий характер. Вони видаються під особисті гарантії або під цінні папери та не перевищують 50 % суми, яка вимагається [5, с. 73-74].
У Великобританії з XIX ст. успішно функціонує система будівельних товариств. Механізм їхньої роботи дещо схожий на діяльність німецьких, але для одержання житлового кредиту не обов'язково бути вкладником будівельного товариства. У результаті лібералізації банківського законодавства Сполученого Королівства діяльність будівельних товариств усе більше перетинається з діяльністю комерційних банків.
Надання кредитів під заставу нерухомості почало швидко розвиватися у Сполучених Штатах Америки з 1914 року, коли почала працювати вперше створена Американська асоціація іпотечних кредитів. У ті роки економічної нестабільності, високого процента безробіття приватні банки надавали іпотечні позички тільки на жорстких умовах: малий розмір позичок, який не покривав й половини вартості будинку; висока процентна ставка; високий початковий внесок при укладанні угоди; строки погашення боргу з відсотками не перевищували 5-7 років, після чого у випадку невиплати боргу угода анулювалася з втратою внесків або поновлювалась під більш високий процент. Таким чином, кредитори намагались захистити себе від ризику втрат. Але такі заходи, в свою чергу, звужували коло осіб, які могли б скористатися позичками. До кризи початку 30-х років XX ст. федеральний уряд практично ніякої допомоги у вирішенні житлової проблеми не здій-снював. Гостра ситуація з житлом виникла під час "великої депресії", коли населення не в змозі було виплачувати борги за позичками, а банки, які надавали кредити, збанкрутіли. "Новий курс" Ф. Рузвельта "відгукнувся" на важкий стан у кредитній сфері створенням Управління суспільних робіт. Гроші від суспільних робіт ішли на будівництво дешевого житла. Другим заходом прямого субсидування будівництва було прийняття у 1937 році Програми муніципального житла, що передбачає виділення коштів із федерального та місцевого бюджетів на будівництво дешевих квартир у багатоквартирних будинках для низькооплачуваних сімей. У 1934 році було створено Федеральне житлове управління, яке взяло на себе функцію страхування й гарантії довгострокових іпотечних позичок, що видавалися приватними фінансовими інститутами під заставу [6, с. 34-35]. Отже, саме за часів Ф. Рузвельта почала укладатися розгалужена система іпотечного кредитування житлового будівництва і придбання житла у власність. Сьогодні система фінансування житла в США - це складний ринок загальнонаціонального масштабу, на якому діє величезна кількість установ, включаючиіпотечні банки, ощадні і кредитні асоціації, універсальні банки, страхові компанії, пенсійні фонди тощо.
Вирішальним чинником успіху в даному напрямі виявилися заходи щодо формування вторинного іпотечного ринку, що розв'язало головну проблему житлового фінансування - проблему кредитних ресурсів. З цією метою в різні роки були створені спеціалізовані організації - Федеральна національна іпотечна асоціація (Fannie Mae), Корпорація житлового кредитування (Freddie Mack) і Урядова національна іпотечна асоціація (Ginnie Mae).
Усі ці організації наділені повноваженнями купувати іпотечні кредити на житло і під державну ґарантію або державне страхування випускати цінні папери, забезпечені викупленими іпотечними кредитами. Ринок боргових зобов'язань, емітованих цими організаціями, є сьогодні найбільшим у світі за обсягом капіталу, що обертається на ньому.
Сьогодні Fannie Mae - найбільша національна корпорація за активами, а також найбільше джерело звичайних іпотечних фондів у США. Акціями Fannie Mae торгує Нью-йоркська Біржа та інші відомі фірми. Її акції знаходяться серед тих, що найбільш активно продаються. З моменту свого створення в 1938 році Fannie Mae надає постійне джерело іпотечного фінансування для покупців житла шляхом інвестування заставних тих інститутів, які їх випускають, таких як: ощадні і позичкові, іпотечні компанії і комерційні банки.
У США та Великобританії іпотека має свою особливість: на період виконання боржником основного зобов'язання всі права на володіння майном і титул власності автоматично переходять від боржника до кредитора по іпотеці.
В Японії існує
Loading...

 
 

Цікаве